Надійно прихована таємниця

– Я ніколи не зміг би стати політиком, – сказав Гаррі. – Адже все сприймаю занадто особисто.

– Тоді тобі, ймовірно, місце в Палаті лордів, – зауважив Джайлз, зупиняючись біля пабу. – Гадаю, що половина пінти нас збадьорить, аби повернутися на поле бою.

– Не думаю, що я колись бував у цьому пабі, – Гаррі поглянув на вивіску з написом «Волонтер», що заманювала клієнтів.

– Я також не був. Але настав день виборів, тому будь готовий випити у кожному барі округу. Власники пабів завжди раді висловити свою думку.

– Кого б ти хотів бачити депутатом парламенту?

– Якщо тобі доводиться ставити таке запитання, – відповів Джайлз, коли вони заходили до пабу, – тобі ніколи не збагнути хвилювання передвиборчої боротьби, що таке зайняти місце в Палаті громад і відігравати роль, хоч і незначну, в управлінні нашою країною. Це як війна без куль.

Гаррі попрямував до тихого закутка пабу, а Джайлз зайняв місце біля шинквасу. Він розмовляв із барменом, коли Гаррі вирішив приєднатися до нього.

– Даруй, друзяко, – сказав Джайлз. – Не можу ховатися в тіні. Маю постійно бути в усіх на очах, навіть коли маю перерву.

– Але є певні конфіденційні питання, які я сподівався обговорити з тобою, – зронив Гаррі.

– Тоді просто доведеться говорити тихіше. Двічі по півпінти темного, будь ласка, бармене, – попросив Джайлз.

Він хотів вислухати Гаррі, але кілька клієнтів раз по раз плескали кандидата по спині і радили – не всі вони були тверезі, – як керувати країною, звертаючись по-різному: від «сер» до «друже».

– Як там мій небіж у його новій школі?

– Схоже, «Бічкрофт» йому подобається більше, ніж школа Святого Беди. Я спілкувався з його вихователем, і він сказав, що Себ дуже здібний, і він майже впевнений, що йому запропонують місце в Оксфорді, але йому все ще нелегко вдається налаштовувати стосунки з однолітками.

– Прикро це чути, – засмутився Джайлз. – Можливо, він просто сором’язливий. Зрештою, тебе також не надто любили, коли ти вперше прийшов до школи Святого Беди.

Він обернувся до бармена.

– Ще двічі по півпінти, будь ласка.

– Хвильку, сер.

– А як моя улюблена подруга? – продовжував розпитувати Джайлз.

– Якщо ти маєш на увазі Джессіку, – сказав Гаррі, – тобі доведеться встати до довгої черги. Усі люблять цю дівчинку – від Клеопатри до листоноші, але вона любить лише свого татуся.

– Коли ти скажеш їй, хто її справжній батько? – поцікавився Джайлз, стишуючи голос.

– Я й сам питаю себе про це. І не треба мені казати, що я відсуваю проблему на майбутнє, але ніяк не знайду слушної нагоди.

– Така ніколи не випаде, – зауважив Джайлз. – Але не відкладай це занадто довго, бо одне певне: Емма ніколи їй цього не скаже, а я не сумніваюся, що Себ для себе рішення вже прийняв.

– З чого б це ти так вирішив?

– Не тут, – зупинив Джайлз, коли ще один виборець ляснув його по спині.

Бармен поставив на стійку півпінти.

– З вас дев’ять пенсів, сер.

Оскільки Гаррі заплатив за перші напої, то припустив, що настала черга Джайлза.

– Даруй, – заперечив Джайлз, – але мені не дозволяють платити.

– Не дозволяють платити?

– Ні. Кандидатові заборонено купувати будь-які напої під час виборчої кампанії.

– А, – сказав Гаррі, – нарешті я дізнався причину прагнення стати депутатом. Але чому, на Бога?

Примечания