Рілла дістала одіж – дешеву, благеньку, яку бідолашна мати приготувала для дитини. Але це не розв’язало проблему перевезення немовляти. Рілла безпорадно озирнулася навколо. Ох, була б тут мама… або Сьюзан! Її погляд зупинився на величезній голубій супниці за буфетом.
– Можна я покладу… покладу його сюди? – спитала вона.
– Ну, то справа не моя, то бери. Тільки не покльоцкай, якшо вийде… бо Джим здійме бучу, якшо живий вернеться… а він вернеться, бо який з него толк. Він притяг стару супницю з Англії… казав, шо то фамільна. Вони з Мін нею ніколи не користувалися… в них з роду не було достатньо супу, шоб туди налити… але для Джима та супниця то ж був цілий світ. Він за шось міг дуже чіплєтись, але його ніц не хвилювало шо наїдків в них для того посуду нема.
Вперше в житті Рілла Блайт торкнулася дитини… підняла… загорнула в ковдру, тремтячи, як би його не впустити чи… чи не завдати шкоди. А тоді поклала в супницю.
– А воно не задуситься? – стурбовано спитала вона.
– Та навіть якшо вдуситься, нема біди, – відповіла пані Коновер.
Нажахана Рілла трішки послабила згорток біля обличчя дитини. Дитя вже не плакало, просто дивилося на неї. На маленькому потворному обличчі кліпали великі темні очі.
– Краще, шоб його вітер не продув, – застерегла пані Коновер. – Воно ж помре.
Рілла обгорнула супницю малою подертою ковдрою.
– Передасте мені його, будь ласка, коли я залізу до брички, добре?
– Ясно шо, передам, – буркнула пані Коновер, підводячись з крісла.
Ось так Рілла Блайт в’їхала в дім Андерсонів затятою дитиноненависницею, а виїхала, везучи дитя в супниці на колінах!
Рілла думала, що ніколи не добереться до Інглсайду. У супниці панувала дивна тиша. З одного боку, вона була вдячна, що дитина не плакала, але хотіла почути хоча б якийсь писк, як доказ, що дитина жива. А якщо воно задихнулося! Рілла не наважувалася заглянути в згорток, бо ж дув такий вітер, справжнісінький ураган, вона «затамувала подих», що б там не сталося. Вона була така вдячна, коли нарешті дісталася гавані біля Інглсайду.
Рілла занесла супницю до кухні й поставила її на стіл просто перед носом Сьюзан. Та заглянула до супниці й чи не вперше в житті оніміла.
– І що ж це таке? – спитав лікар, який саме зайшов на кухню.
Рілла розповіла всю історію.
– Я просто мусила його принести, татку, – завершила вона. – Я не могла його там залишити.
– І що ж ти з ним робитимеш? – холодно спитав лікар.
Рілла не очікувала такого запитання.
– Ми… ми можемо залишити його ненадовго… хіба ні… поки все не влаштується? – спантеличено запнулася вона.
Лікар Блайт хвилину чи дві ходив туди-сюди по кухні, поки дитя витріщалося на білі стінки супниці, а до Сьюзан, схоже, повертався дар мовлення.
Нарешті лікар подивився на Ріллу.
– Мале дитя – це багато додаткової роботи й турбот у домі, Рілло. Нан і Ді наступного тижня їдуть в Редмонд, ані мама, ані Сьюзан за таких обставин не зможуть викроїти часу для цих турбот. Якщо хочеш залишити дитину, мусиш за нею глядіти сама.
– Самам! – спантеличення Рілли стерло всі граматичні правила. – Але ж… тату… я… я не можу!
– Буває, навіть молодші за тебе дівчатка доглядають за дітьми. Можеш звертатися за порадами до нас із Сьюзан. Якщо не можеш, мусиш віднести дитя назад до Мег Коновер. Очевидно, там дитина довго не проживе – вона надто вразлива й потребує особливої уваги. Сумніваюся, що маля виживе й у сиротинці. Але я не можу скинути дитя на плечі твоїй мамі чи Сьюзан.
Лікар вийшов з кухні, суворий і непохитний. Десь глибоко в душі він добре знав, що маленький мешканець великої супниці залишиться в Інглсайді, але хотів переконатися, що й Рілла поводитиметься гідно в даній ситуації.
Рілла сиділа й безпорадно дивилася на дитину. Абсурдно вважати, що вона зможе про неї піклуватися. Але… про неї хвилювалася бідолашна мала слабка й уже смертельно втомлена мама… і ця страшна стара Мег Коновер.
– Сьюзан, а що потрібно робити з дитям? – меланхолійно спитала вона.
– Ти повинна щодня пильнувати, аби дитині було тепло й сухо, мити її, переконатися, що вода не загаряча й не захолодна, а ще годувати кожні дві години. Якщо починаються кольки, класти на животик щось гаряче, – якось мляво й рівно відповіла Сьюзан.
Маля знову заплакало.
– Певне, воно зголодніло… треба його погодувати, – з відчаєм у голосі промовила Рілла. – Сьюзан, скажи, що мені дістати, я дістану.
Прислухаючись до інструкцій Сьюзан, дитині зготували порцію молока й води, пляшечку взяли в кабінеті лікаря. Тоді Рілла витягла дитину зі супниці й погодувала її. Вона принесла з горища старий кошик, у якому сама лежала в дитинстві, і вклала туди немовля, яке в ньому й заснуло. Вона занесла супницю в комору. А тоді сіла все обдумати.
Добре все обміркувавши, вона підійшла до Сьюзан. Дитя саме прокинулося.
– Подивлюся, що я можу зробити, Сьюзан. Я не дозволю бідолашній маленькій крихітці повернутися до пані Коновер. Розкажи мені, як її покупати й одягти.
Під керівництвом Сьюзан, Рілла скупала дитину. Сьюзан не наважувалася допомагати, лише давати поради, оскільки лікар сидів у вітальні й міг зазирнути будь-якої миті. Сьюзан уже з досвіду знала, що коли лікар Блайт щось вирішив, то так воно й має бути. Рілла зціпила зуби й продовжила. Боже милий, скільки ж складок і вигинів у тієї дитини? Ну, і як же ж її тримати. Ох, а якщо вона впустить дитину у воду… яке воно хитке! І ще б те дитя так не кричало! Як така крихітка може наробити стільки шуму. Та її пронизливі крики було чути по всьому Інглсайду – від підвалу до горища.
– Невже я роблю дитяті так боляче, Сьюзан? – з жалем спитала вона.
– Ні, люба. Більшість дітей страшенно ненавидять купатися. Ти справжня молодець, як на початок. Тримай руку під його спинкою, що б ти не робила, і залишайся незворушною.
Залишатися незворушною! Після кожного руху Ріллу заливало потом. Коли дитина була суха, одягнена й ненадовго заспокоїлася, втомлена Рілла, тримаючи наступну пляшечку, буквально валилася з ніг.
– А що робити з ним ввечері, Сьюзан?
Минув час, а дитина й далі ії лякала, про ніч взагалі думати було нестерпно.
– Постав кошика на стільчик біля свого ліжка й накрий його. Тобі треба годувати дитину раз чи двічі на ніч, краще візьми обігрівач наверх. Якщо не вийде, клич мене, я прийду, буде лікар чи ні.
– Сьюзан, а якщо воно плакатиме?
Проте дитя не плакало. Воно поводилося, на диво, добре… можливо, тому що маленький бідний шлунок наповнився хорошою їжею. Воно проспало майже всю ніч, але Рілла не зімкнула очей. Вона боялася заснути, ану ж з дитиною щось станеться. О третій вона приготувала дитині їжу, бувши певною, що не кликатиме Сьюзан. Ох, невже це сон? Невже вона, Рілла Блайт, попала в таку абсурдну ситуацію? Їй було байдуже на німців біля Парижа… їй було байдуже, чи вони вже в той Париж увійшли… от би тільки дитя не плакало, не кашляло, не задихалося й не страждало від конвульсій. У дітей бувають конвульсії, правда? Ох, і як вона могла забути попитати Сьюзан, як діяти, якщо в дитини почнуться конвульсії? Вона гірко зауважила, що тато дуже переймався здоров’ям мами та Сьюзан, а її? Невже він думає, що вона зможе далі так жити без сну? Але тепер вона не здасться… тільки не вона. Вона б доглядала за цією противною малою тваринкою, навіть якби це її вбило. Вона дістане книгу про гігієну для дітей і ні від кого не залежатиме. Вона ніколи не прийде до батька за порадою… не турбуватиме маму… вона лише звертатиметься до Сьюзан у надзвичайних випадках. Вони ще побачать!
Відтак, коли після двох ночей відсутності пані Блайт повернулася додому й спитала Сьюзан, де ж Рілла, її просто шокувала лаконічна відповідь Сьюзан:
– Вона нагорі, пані лікарко люба, вкладає своє дитя спати.
VIII. Рілла приймає рішення
Цілі сім’ї й кожен зокрема вже призвичаїлися до нових умов і прийняли їх без жодних застережень. Уже через тиждень усім здавалося, що дитя Андерсонів жило в Інглсайді здавна. Після перших трьох безсонних ночей Рілла знову спала, автоматично встаючи, коли доводилося. Вона купала, годувала й одягала так вміло, ніби займалася цим усе своє життя. Їй не подобалася ані ця робота, ані сама дитина. Вона досі тримала її так сторожко, наче то був якийсь вид маленької ящірки, причому дуже тендітної. Але вона ретельно виконувала свою роботу, відтак не було в Глен Сент Мері чистішої й більш доглянутої дитини. Вона навіть щодня зважувала немовля, записуючи результати в щоденник. Але іноді жалісливо питала саму себе, чому лиха доля повела її в той фатальний день стежкою Андерсонів. Ширлі, Нан і Ді не дражнили її так, як вона того очікувала. Їх усіх вразив сам факт того, що Рілла прийняла дитя війни. Можливо, і лікар давав якісь поради. Волтер, звичайно ж, ніколи її не дражнив. Якось він сказав їй, що вона – молодець.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Примечания
1
Персонажі роману Р. Стівенсона «Химерна історія доктора Джекіла і пана Гайда» – прим. пер.
2
Цитата з Біблії у перекладі І. Огієнка («Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі) – прим. пер.
3
Цитата з Євангелія від Матвія: «І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть» (переклад І. Огієнка) – прим. пер.
4
Волинщики – це солдати, які ішли перед військом та грали на волинці (шотландський народний інструмент), надихаючи військових на боротьбу (прим. пер.).
5
Уривок з вірша Лаухлана Ватта «Сива матір» (англ. «The Grey Mother») – прим. пер.
6
Уривок з шотландської пісні «Сотня волинщиків» (англ. «The Hundred Pipers»), у якому описується повстання якобінців (1745).
7
Мається на увазі поема «Утрачений рай» Дж. Мільтона (прим. пер.).
8
Цитата з Біблії: «чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити», використано переклад І. Огієнка (прим. пер.).
9
Цитати з поеми Джорджа Байрона «Паломництво Чайльда Гарольда» у перекладі В. Богуславської (прим. пер.).
10
Цитата з вірша Філіпа Бейлі «Фестус» (англ. «Festus») – прим. пер.
11
Уривок з вірша Кейт Гуд «Донька Калеба» («Caleb’s Daughter») (1914) (прим. пер.).
12
Алюзія на тексти поета Джорджа Вільяма Рассела (прим. пер.).
13
Цитата з поеми «Володарка Озера» Вальтера Скотта (прим. пер.).
14
І & K – абревіатура, яка з німецької (K & K kaiserlich und königlich) розшифровується «імператорський та королівський» та використовувалася при згадках державних установ Австро-Угорщини до 1918 року, коли Австро- Угорська імперія розпалася (прим. пер.)
15
Муніципалітет у Канаді, де з часів Першої світової війни розташувалася військова база (прим. пер.).
16
Цитата з вірша Джоанни Бейлі «Трагедія» (прим. пер.).
17
«Цей світ дуже жорстокий… Лютішають часи» – уривок з гімну Джона Масона Неаля (англ. «The world is very evil») – прим. пер.
18
Цитата з Біблії у перекладі І. Огієнка (прим. пер.).
19
Цитата з п’єси В. Шекспіра «Гамлет, принц Данський» у перекладі Л. Гребінки (прим. пер.).
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
Полная версия книги