Отже, можемо сказати, що баланс сил був аж нiяк не на користь полякiв. Окрiм великоi кiлькостi пiхотних i кавалерiйських полкiв, турецька армiя мала у своему складi потужну артилерiю, загалом близько 100 гармат, з них 26 – важких. Турецьке командування, дiючи за розробленим заздалегiдь планом, вважало найпершим зi своiх завдань саме оволодiння Кам'янцем. Турки не гiрше за Яна Собеського розумiли, що падiння фортецi дало б змогу безперешкодно просуватися у глиб Правобережжя i навiть Польщi.
Натомiсть гарнiзон кам'янецькоi фортецi складався всього з двохсот чоловiк найманоi пiхоти. Щоправда, дещо врятувало ситуацiю те, що крiм них, пiсля поразки пiд Четвертинiвкою, пiдтягнули до Кам'янця-Подiльського два малочисленнi полки пiхоти по 150–200 чоловiк кожний. Наприкiнцi липня, в останнiй момент, до Кам'янця прибув полк пiхоти в кiлькостi п'ятисот жовнiрiв, найнятих кракiвським бiскупом Тржебiцьким. Ще гiршим було становище в кавалерiйських пiдроздiлах кам'янець-подiльськоi залоги. Тут у складi трьох кавалерiйських хоругв напередоднi облоги залишилось лише 70 жовнiрiв, решта ж розiйшлася хто куди через несвоечасну виплату грошового утримання. До цього можемо додати 24 драгуни Єжи Володиевського, який прибув до Кам'янця-Подiльського, залишивши за наказом Потоцького невеличкий форпост, що його утримував у Хребтiiвi, а також 30 сердюкiв полковника Мотовила i 80 жовнiрiв ротмiстра Мокрицького. Тобто всього регулярного вiйська у гарнiзонi Кам'янця-Подiльського налiчувалося менше анiж 1500 чоловiк. Крiм того, було надзвичайно мало артилерiйськоi обслуги – всього шiсть квалiфiкованих гармашiв. Окрiм гарнiзону виявили бажання стати на захист мiста вiд туркiв близько 500 чоловiк шляхетського ополчення, здатних до оборони.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
