3
Ажі-Дахака – в іранській міфології дракон; в легендарній історії іноземний цар-узурпатор, який захопив владу над Іраном.
4
Ажі (ажай) – в іранській міфології чудовисько, дракон, персоніфікація чорних хмар, що затуляють сонячне світло.
5
Ілу (первинне «сильний», «могутній») – давньосемітське верховне божество; в західносемітській міфології верховний бог. деміург і далекий предок.
6
Ардвісура Анахіта – в іранській міфології богиня води і родючості. На думку деяких учених, культ Ардвісури Анахіти як богині води склався у кочових іранців, які жили на берегах Сирдар'ї.
7
Дестан (дастан) – літературний жанр, що поєднував у собі особливості і фольклорної прози, і поезії, як пісенної, так і книжної.
8
«Хук хак!» (араб. букв, «він бог», «він істина») – вигук дервішів.
9
Пастухи Туркменії, які займалися відгінним скотарством, більшу частину часу були відірвані від своїх родин. Робота пастуха вважалася важкою (вони жили в землянках і куренях, подовгу буваючи під відкритим небом і страждаючи від спеки, дощів та морозу) і небезпечною (постійно доводилося захищатися від хижих звірів та грабіжників).
10
Хурджин – перекидна сумка із шкіри чи килимної тканини, верблюдиця була матір'ю усіх верблюдів у стаді.
11
Маммед-джан – букв, «дорогий Маммед», тут лагідне звертання. З іменем юнака Маммедджан утворює гру слів.
12
Овмач – їжа із розм'ятих у маслі шматочків гарячої перепічки.
13
«Я пірім Вейсел гара!» – ймовірно, спотворена суфійська формула; у казці використовується як закляття.
14
Кран – перська срібна монета, одна десята частина тумана (туман – перська золота монета).
15
Сулейман – бібл. цар Соломон, який за численними легендами, розповсюдженими у народів мусульманського Сходу, був наділений владою над усіма чарівними силами. Окрім того, він розумів мову птахів і звірів, був надзвичайно мудрим і багатим. Ім'я Сулеймана, який за релігійною традицією вважався правовірним і був пророком Аллаха, увійшло в Коран, чим і пояснюється його популярність на мусульманському Сході.
16
«Шір!» – перс, «лев»; «пелен» чи «пеленг» – перс, «барс, леопард», туркмен, «тигр».
17
«…є одна молитва» – мається на увазі молитва, записана на папері; за повір'ями, така молитва допомагала при хворобах, пристріту, відваджувала злих духів.
18
«Яблуко заплаче, гранат засміється» – приказка, що підкреслює чудодійну силу молитви.
19
Махді – у мусульманській міфології «ведена» (Аллахом) людина, обновитель віри напередодні Страшного суду свого роду месія.
20
Кятібі (1803–1881) – туркменський поет. Народився в аулі Караган поблизу нинішнього Бахардена, де й пройшло його життя. Навчався в медресе Бухари і Хіви, після працював учителем на батьківщині.
21
Кеміне (Мамедвелі; 1770–1840) – туркменський поет-класик. Народився в родині дехкан (дехканин, дайханин – селянин, землероб), усе життя бідував. Навчався в медресе Бухари при підтримці родичів. Поневірявся на чужині, батрачив у Хіві. Прославився правдолюбством та гострим язиком, що й заважало йому у досягненні життєвих благ. Велика кількість анекдотів про Кеміне присвячена його легендарному рваному кожухові.
22
Пір – духовний наставник, священик, керівник общини віруючих мусульман.
23
Молла (мулла) – мусульманська духовна особа; інколи так називали учителя або просто грамотну людину.
24
Махтумкулі (псевдонім – Фрагі, який дослівно означає: «розлучений, відсторонений»; близько 1733–1880) – класик туркменської літератури. Освіту отримав у сільській школі, де вчителював його батько, і в медресе Шіргазі-хана в Хіві. Працював майстром по сріблу, багато мандрував, був у полоні в іранців. Із літературної спадщини дійшло десять тисяч рядків. Махтумкулі один із перших відмовився від арабо-перської метрики, замінив її народною силабічною системою.
25
Тасгир – шанобливе звертання.
26
Меджнун-Делі – обидві частини клички коня означають «біснуватий», «божевільний».
27
Сірі (сири) – міра ваги, кілька десятків грамів.
28
Анбал – професійний носій.
29
Гурджістан – Грузія.
30
Мейхана (майхану) – приміщення для бенкетів, частувань.
31
Хейкель – шкіряна сумка з молитовником.
32
Гайсар – придумана назва хвороби.
33
Яшмак – кінець головної хустки, яким жінки-туркменки закривали нижню частину обличчя.
34
Топби – національний жіночий плетений головний убір.
35
Рікат – частина мусульманського молитовного обряду.
36
Сагра – шкура з крупа коня, що йшла на виготовлення чобіт.
37
Гарбуз нещастя – посудина з видовбаного гарбуза, у яку жебрак збирав милостиню.
38
Хизр – ім'я пророка, який нібито знайшов джерело живої води і став безсмертним.
39
Лев божий – епітет халіфа Алі.
40
Шахімердан – «цар хоробрих»; епітет халіфа Алі.
41
Абубекр – ім'я першого халіфа.
42
Хазрет – титул, що його додають до імен пророків і святих.
43
Омар – ім'я другого халіфа.
44
Хайдар – Лев; прізвисько халіфа Алі.
45
Ага – пан, господар.
46
Яхна, тамдирлама, ішлеме, гомме – назва страв національної кухні.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
Полная версия книги