banner banner banner
Динозаври. Дитяча енциклопедія
Динозаври. Дитяча енциклопедія
Оценить:
 Рейтинг: 0

Динозаври. Дитяча енциклопедія


    Напис на одному з тiбетських перевалiв

Давнi знахiдки гiгантських кiсток невiдомих тварин започаткували численнi легенди й казки про драконiв. Вони дуже популярнi в Китаi та Японii. Згадки про драконiв зустрiчаються в кельтському й давньогерманському епосах. Всiм вiдома також легенда про Святого Георгiя, який звiльнив царiвну вiд жорстокого чудовиська. Нарештi, росiйськi та украiнськи казки про Змiя Горинича теж е вiдгомоном цих уявлень.

І тiльки 1820 року увагу англiйських i французьких вчених привернули скам’янiлi зуби та пазури великих розмiрiв, а трохи пiзнiше було зроблено перший науковий опис динозавра. У 1822 р. англiйський лiкар Паркiнсон, вивчаючи колекцiю знахiдок геолога Букланда, дав однiй з них назву «мегалозавр», тобто гiгантський ящiр. А два роки по тому сам Букланд зробив опис цього ящера.

У 1824р. молоде подружжя Мантелiв, яке жило в невеличкому англiйському мiстечку Суссекс, поiхало за мiсто до свого приятеля. Поки Гедеон Мантель вiв наукову бесiду з приятелем, таким же лiкарем, як i вiн сам, його дружина Мерi рушила на прогулянку. Серед купи сiрого камiння вона знайшла незвичайнi кiстки та зуби, кожний завдовжки 4 см, i покликала чоловiкiв.

Мантель надiслав знахiдку Жоржу Кюв’е, який вирiшив, що це гiпопотам (видатний вчений теж мiг помилятися). Мантель не погодився iз науковим свiтилом. Одного разу в лабораторii знайомого зоолога вiн побачив зуб сучасноi ящiрки iгуани, яка живе в Центральнiй та Пiвденнiй Америцi. Вiн був точнiсiнькою копiею тих зубiв, що знайшла Мерi, тiльки значно меншим за розмiром. У 1825 р. Мантель назвав прадавню тварину «iгуанодоном», тобто «iгуанозубом».

Рiчард Оуен, англiйський палеонтолог, який запропонував назву «динозаври» для цiеi групи доiсторичних рептилiй

А 1877 року в Бельгii було знайдено сiмнадцять повних скелетiв iгуанодонiв. До цього моменту всi знахiдки динозаврiв були вiдомi лише у фрагментах – окремi кiстки та зуби. Тепер вченi переконалися, що всi вони належать самостiйному видовi давнiх тварин. Вперше такого висновку дiйшов видатний лондонський зоолог i анатом Рiчард Оуен. У 1841р. вiн запропонував назвати всiх представникiв цiеi групи динозаврами, тобто «жахливими ящерами».

Але активнi пошуки динозаврiв розпочалися в XX столiттi. На пошуки вирушили численнi експедицii, що знайшли тисячi скам’янiлих кiсток, слiдiв, вiдбиткiв шкiри, яець, зробили сотнi описiв окремих тварин. Був проведений детальний аналiз i зробленi припущення щодо iх зовнiшнього вигляду i особливостей життя. Про те, як це робиться, ми розповiмо у наступних главах.

Як вченi вивчають динозаврiв

За 150 рокiв вивчення викопних iстот знайдено понад 10 тис. решток динозаврiв – окремi кiстки й цiлi скелети, черепи, зуби, скам’янiлi слiди, яйця та екскременти. Виявлено понад 600 рiзних видiв динозаврiв. Це стало можливим завдяки важкiй, але дуже цiкавiй, плiднiй працi цiлоi армii дослiдникiв, закоханих у свою справу. А справа ця потребуе грунтовних знань, умiнь i неабиякоi фiзичноi пiдготовки.

Предмет вивчення передусiм треба знайти. Ви вже знаете, що в надрах землi похована величезна кiлькiсть решток прадавнього життя. Але вони е лише там, де склалися сприятливi умови. Для iх виявлення i збирання органiзовуються спецiальнi експедицii в рiзнi куточки планети.

Щоб спорядити експедицiю, треба знати, куди саме слiд iхати. Вiдомостi про ймовiрну наявнiсть викопних решток або про самi рештки надходять до вчених iз рiзних джерел. Наприклад, палеонтологам дуже допомагають геологи, якi розвiдують кориснi копалини або складають геологiчнi карти. Пiд час робiт вони знаходять рештки тварин та рослин i передають iх палеонтологам або iнформують про мiсце знаходження. До речi, вони теж зацiкавленi у висновках спецiалiстiв про умови утворення осадових порiд, про iх вiк, бо, як ви вже знаете, у такий спосiб можна визначити наявнiсть копалин.

Досить часто скам’янiлостi випадково знаходять краезнавцi, туристи, рибалки, мисливцi й навiть дiти. Якщо вони повiдомляють про це мiсцевi музеi, вченi одержують цiкавi зразки для дослiджень, а якщо нi – зразки втрачаються, а це втрата для науки i наших знань про минуле Землi. Трапляеться, що знайденi окам’янiлостi продають у приватнi колекцii. Існуе досить багато людей, охочих до решток динозаврiв та iхнiх яець. Але вони не можуть гарантувати iх повноцiнного зберiгання, бо не знають, як це робити, i експонати гинуть.

У лютому 2001 р. прикордонники й митники у потязi Пекiн – Москва пiд час огляду знайшли яйця динозаврiв. Їх було сховано пiд стелею одного з вагонiв. Науковцi Сибiрського вiддiлення Росiйськоi академii наук встановили, що iх вiк – 150 млн рокiв. Проте, якому виду динозаврiв вони належать, поки що невiдомо. Це буде встановлено в одному з науково-дослiдних центрiв Москви. За приблизними оцiнками знахiдка коштуе один мiльйон доларiв.

Дуже можуть нашкодити i самодiяльнi розкопки. Їх слiд проводити професiйно, iнакше загибель цiнних знахiдок неминуча. Справжня наукова експедицiя готуеться i працюе дуже ретельно, а пiд час розкопок дотримуеться спецiальних правил. Про деякi з них ви дiзнаетеся з наступноi глави.

Та головна робота починаеться тодi, коли знахiдки потрапляють до установ, де здiйснюеться iхне вивчення. Насамперед iх слiд вiдпрепарувати, тобто звiльнити вiд породи. Для цього iснують спецiальнi майстернi, де працюють квалiфiкованi препаратори, чию роботу можна порiвняти з мистецтвом ювелiрiв i скульпторiв. Водночас ця професiя потребуе i значних фiзичних зусиль. Ось лише один приклад. З Монголii було привезено величезнi брили пiщанику, в яких мiстилися кiстки динозаврiв. За допомогою звичайного молотка препаратори не змогли вивiльнити знахiдку. Тодi великими кувалдами вони весь монолiт розкололи на дрiбнi частини, з решток монолiту дiстали частинки кiсток, якi потiм склеiли так, як вченi уявляли собi конструкцiю скелета цього динозавра.

Однак цей випадок нетиповий. Найчастiше препаратори користуються наборами зубил, серед яких е тоненькi голочки. Існують також спецiальнi молотки рiзних розмiрiв i призначення. Для видалення твердих порiд застосовують електричнi вiдбiйнi молотки, а для пухких – ультразвуковi розпушувачi.


Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
Полная версия книги
(всего 8 форматов)