Книга Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих… - читать онлайн бесплатно, автор Олексій Кононенко. Cтраница 3
bannerbanner
Вы не авторизовались
Войти
Зарегистрироваться
Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…
Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…0
Добавить В библиотекуАвторизуйтесь, чтобы добавить
Оценить:

Рейтинг: 4

Добавить отзывДобавить цитату
Абонемент 399.00 ₽
Купить
Электронная книга 65.00 ₽
Купить

Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…

– Я його кличу, кличу, а він ніяк не підходить!


– Миколко, виповниться тобі три рочки, на той час мама з татом назбирають грошей і куплять тобі сестричку.

– Навіщо нам гроші тратити? Мама у нас ще молода, вона і народити може!


Малюк іде на велосипеді і кричить до мами:

– Мамо, мамо, дивись, я без рук іду!

Завертає за будинок. Через деякий час виїздить і знову кричить:

– Мамо! Дивись, я вже без зуба іду!

Хто рано встає – той всіх дістає…


– Пацани сусідський гараж «накрили», а мій Василь, дурник, хоче всю вину на себе взяти…

– Слухай, а давай я його до себе головним бухгалтером візьму!


– Ваш син обізвав мене коровою!

– А я ж йому скільки разів казала, щоб не оцінював людей за їхнім зовнішнім виглядом!


– Від кого ти почув це погане слово?!

– Від Діда Мороза!

– Не може бути!

– Може! Він так сказав, коли Петро заліпив йому сніжкою в око!


– Діду Морозе, дякую за подарунок!

– Не варто, пусте…

– Я теж так думаю, але мама веліла подякувати.


Чоловік грається з маленькою донькою. Врешті вона каже:

– Все, досить, у мене голова болить!

Чоловік уважно дивиться на дружину:

– Вас цьому з дитинства навчають?



Мама:

– Донечко, доїж суп. Ти знаєш, ким стають дівчатка, коли вони не їдять?

– Знаю. Манекенницями.


– Дитино, якщо тобі що-небудь дадуть, треба сказати «дякую».

– А якщо не дадуть?


У дитинстві бабуся зачинила мене в шафі і забула. А коли випустила, я був вже дорослим, повністю сформованим паралелепіпедом…


Перший Новий рік, який зустрічаєш по-дорослому, без батьків, у компанії друзів, чомусь проходить над унітазом.


Із зведень МВС: «За результатами шкільних творів «Як я провів літні канікули» було розкрито: три пограбування, шість крадіжок, два терористичні акти і вбивство президента Кеннеді».


– Альошо! Чи треба тебе називати Олексієм?

– Якщо вже повністю, то – Акакієм…


Учитель на батьківських зборах:

– Як мовиться, не при дітях будь сказано… Хоч їм це теж дуже цікаво…


– Іване, чому ти не зробив уроки?

– Та батько з матір’ю учора ввечері сварилися…

– Матір твою бачила, а хто твій батько?

– Оце вони й виясняли…


– Листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в енциклопедичний словник.

– Вам пощастило. Бо листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в гаманець.


Хлопчик заходить у вагон метро і починає жебрати:

– Люди добрі, допоможіть, хто чим може, бо у нас всі бідні: і мама, і тато, і водій, і садівник, і служниця…


– Чому Друга світова війна почалася у 1939-му році, а Велика Вітчизняна майже на два роки пізніше?

– Німці проходили українську митницю.


Господиня наймає няньку для малого:

– А чому вам відмовили на попередньому місці?

– Я одного разу забула викупати дитину…

Дитячий голос із сусідньої кімнати:

– Ми беремо її, мамо!


– 300 г цукерок мені вистачить на все життя!

– Ти збираєшся прожити всього тиждень?


Наука придумує нові й нові засоби, щоб діти не засовували пальці в розетку, тому гинуть найобдарованіші.


Дитинство закінчується тоді, коли починає хотітися, щоб бажання виконував не Дід Мороз, а Снігурочка.



Мати інколи вчить дитину неможливому:

– Закрий рота і їж суп!


Швидкість звука інколи буває занадто низькою: часто те, що ви кажете своїм дітям у підлітковому віці, доходить до них тільки тоді, коли їм виповниться 40.


Малий Петрик не хоче спати. Батько сідає біля ліжка:

– Я розповім тобі казочку, щоб ти заснув.

– Добре тату.

Батько починає розповідати. Минає година, друга… Нарешті настає тиша. Із сусідньої кімнати чується голос матері:

– Спить?

На порозі з'являється у нижній сорочці Петрик:

– Так, мамусю, тато вже заснув.


– Татусю, допоможи мені задачу розв'язати.

– А ти вже над нею думав?

– Думав.

– Ну, і що придумав?

– Що краще – спитати у тебе або у шкільного мого товариша Вітька списати.


Дитина – це ангел, чиї крила зменшуються в міру того, як довшають її ноги.


Маленький хлопчик вперше пішов до школи.

– Ну і чому ж тебе, синочку, навчили?

– Нічому, – зітхнув першокласник. – Сказали завтра прийти.


– Мамо, мамо! Я бачив уві сні ведмежатко. Правда, гарне?

– Але ж це ти, синку, бачив, а не я.

– Ні. Ти там була. Я тебе покликав і показав.


– Синку, лелека приніс тобі сестричку. Хочеш її побачити?

– Сестричку? Само собою, але спершу я хотів би побачити взимку лелеку.


– Дядьку, ви баскетболіст?

– Ні!

– То чому ж ви такий високий?


– Донечко, мені сказали, що ти куриш!

– Так, ну і з якою із бабок біля під'їзду я не привіталася?!


З учнівських творів

Бетховен написав три симфонії – першу, п'яту і дев'яту…

Рахметов не мав ніякого сімейного стану…

Значення образу Тетяни велике. Пушкін найпершим оцінив усю повноту російської жінки…

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Вы ознакомились с фрагментом книги.

Для бесплатного чтения открыта только часть текста.

Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:

Полная версия книги