Насолода

15

Renzo De Felice. – D’Annunzio politico: 1918–1938 [Д’Аннунціо-політик: 1918–1938]. – Bari: Laterza, 1978.

16

«Вільна держава Ф’юме» (1920–1924) у 1924 р. була анексована до Італії, де протрималась до 1947 р. як центр однойменної провінції. Далі місто Ф’юме увійшло до Югославії, а з 1991-го стало третім за величиною після Загреба та Спліта хорватським містом.

17

Парадокси італійського інтелектуального життя: опонентом Джованні Джентіле (1875–1944) та антифашистом був Бенедетто Кроче (1866–1952), так само видатний філософ-неоідеаліст, історик, основний представник ліберальної думки Італії ХХ ст., що інтерпретував свій ідеалізм як «абсолютний історизм».

18

Письменник планував написати сім книжок з присвятою кожній із семи зірок сузір’я Плеяд, дочок Атланта.

19

Суперечність між етичним та естетичним вибором, як між «вибором Сократа» та «вибором Дон Жуана», проаналізована, зокрема, у філософському трактаті Сорена К’єркеґора (1813–1855) «Або – або» («Enten – Eller», 1843). Ця протоекзистенціалістська теорія данcького філософа є одним з наріжних каменів європейського модернізму.

20

Леся Українка. Два направления в новейшей итальянской литературе (Ада Негри и Д’Аннунцио) // Її ж. Зібрання творів у 12 томах. – Київ: Наукова думка, 1975–1979. – Том 8. Літературно-критичні та публіцистичні статті. – 1977. – С. 26–61.

21

Attilio Mazza, Antonio Bortolotti. Le medicine di D’Annunzio nella farmacia del Vittoriale [Ліки Д’Аннунціо в аптеці Вітторіале]. – Pescara, Ianieri Edizioni, 2013.

22

Attilio Mazza. D’Annunzio sciamano [Д’Аннунціо-шаман]. – Milano: Bietti, 2002.

23

Gianni Oliva. D’Annunzio e la malinconia [Д’Аннунціо і меланхолія]. – Milano: Mondadori, 2007.

24

Герміона – дочка Прекрасної Єлени, призвідниці Троянської війни. В реальності йшлося про Елеонору Дузе. Сьогодні в Пізі можна прийти до берега моря, де творився цей вірш, бульваром Д’Аннунціо.

25

Оксана Пахльовська. «Вірте і переможете!» Доба Рісорджіменто і творчість Алессандро Мандзоні [Передмова] // Алессандро Мандзоні. Заручені. – Харків: Фоліо, 2008. – С. 5 – 31.

26

Ця проблема була подолана лише в середині ХХ ст. завдяки засобам масової інформації, насамперед телебаченню та радіо.

27

У серпні 1922 року, коли письменник тривалий час був прикутий до ліжка через падіння з вікна у своєму палаці Вітторіале, він написав щоденник – «Книгу Аскези і Книгу Таїни» – під назвою «Ми духи блакитні, ми зорі»: Gabriele D’Annunzio. Siamo spiriti azzurri e stelle. Diario inedito (17–22 agosto 1922). A cura di Pietro Gibellini. – Firenze: Giunti, 1995. – Pp. 12–13, 27.

28

Буквальний переклад: «Навпаки».

29

Франческо ПаолоМікетті (1851–1925) – італійський художник і фотограф родом з Абруццо, друг Д’Аннунціо. Письменник написав роман «Насолода» та деякі інші свої твори у францисканському монастирі містечка Франкавілла-аль-Маре, де Мікетті організував одне з найпрестижніших на той час в Італії мистецьких товариств. Мікетті долучився до постановки і костюмів трагедії Д’Аннунціо «Дочка Йоріо» (1904) та написав однойменну картину (1895).

30

Галерея Шарра – галерея в Римі поблизу знаменитого Фонтана Треві; тут знаходилась редакція літературно-мистецького журналу «Візантійська хроніка» («Cronaca Bizantina»), що виходив у середині 80-х років ХІХ ст. під редакцією Д’Аннунціо.

31

ПаолоВеронезе (1528–1588) – видатний італійський художник Пізнього Ренесансу, представник венеційської школи.

32

Галеаццо Маріо Сфорца – герцог Мілана, покровитель мистецтв, зокрема музики, відомий також як жорстокий правитель-тиран (1444–1476).

33

Маффео ді Клівате – відомий чеканщик ХV ст. з ломбардського міста Клівате (або Чівате, Civate).

34

День Святого Сильвестра – за григоріанським календарем, останній день року, з якого починається новорічне свято.

35

Трінітá-деї-Монті – титулярна церква над Іспанськими сходами. Будувалась від 1502 до 1588 р. В одній з капел знаходиться цикл фресок Даніеле да Вольтерра, шедевр маньєризму.

36

Палац (або палаццо) Дзуккарі – будівля на площі Трінітá-деї-Монті архітектора-маньєриста з Урбіно Федеріко Дзуккарі (1539–1609), що прагнув створити емблему ідеального помешкання митця. Зараз там знаходиться Bibliotheca Hertziana – інститут історії мистецтва німецького Товариства ім. Макса Планка для сприяння розвитку наук.

37

Галерея Борґезе – картинна галерея в Римі, зафундована 1902 р. на основі колекції античного та ренесансного мистецтва патриціанської родини Борґезе. Тут знаходяться шедеври голландського, французького, німецького та іспанського живопису, італійського мистецтва ХVІ – ХVІІ ст., зокрема унікальна колекція скульптур Джан Лоренцо Берніні та картин Караваджо.

38

Кастельдуранте – містечко в провінції Марке, де ще з часів Середньовіччя виробляється вишукана майоліка (від 1636 р. Кастельдуранте було перейменоване в м. Урбанія на честь папи Урбана VІІІ).

39

Люціо Дольчі – художник-маньєрист родом із Кастельдуранте (1516–1591).

40

«Даная» (1531–1532) Корреджо (1489–1534) зберігається в пінакотеці вілли Борґезе.

41

Порта Піа – початково ворота в північно-східній частині Мурів Авреліана (зведені імператором Авреліаном між 270 та 275 рр. для захисту Рима від варварів), Порта Піа, Ворота Пія (побудовані папою Пієм IV з династії Медічі), стали одним з останніх творінь Мікеланджело. 20 вересня 1870 р. тут завершився рух Рісорджіменто рішучою битвою між італійськими та папськими військами, що закінчилася взяттям Рима та поверненням його до Італії з-під влади Ватикану.

42

Видовище номентанського краєвиду – мається на увазі вулиця Номентана, що починається з Порта Піа, – в Давньому Римі поєднувала Рим з містечком Номентум.

43

Палац Фарнезе – одна з класичних будівель Ренесансу, завершена 1546 р. Мікеланджело. Нині там розташоване посольство Франції.

44

Святилище Мадонни Божественного Кохання поблизу Рима.

45

Палац родини Барберіні на однойменній площі у східній частині Рима. Зразок бароково-маньєристичного стилю, серед архітекторів були зокрема генії-суперники Франческо Борроміні та Лоренцо Берніні. Тут знаходиться нині Національна галерея старовинного мистецтва.

46

Мешканці Чочарії – місцевість у провінції Лаціо. Назва походить від специфічного взуття мешканців – чоча (ciociа). З місцевістю пов’язаний знаменитий фільм «Чочара» («La Ciociara») Вітторіо Де Сіки та Чезаре Дзаваттіні за новелою Альберто Моравіа з Софі Лорен у головній ролі, в якому розповідається про трагічну долю жінок, матері та дочки, під час Другої світової війни.

47

Чотири Фонтани – архітектурний ансамбль між Трінітá-деї-Монті та базилікою Санта Марія Маджоре, що створювався різними авторами в 1588–1593 рр. Дві чоловічі постаті символізують найбільші річки Італії Тібр та Арно, а отже, Рим і Флоренцію, а жіночі постаті Діани та Юнони уособлюють чесноти вірності й сили. Оспіваний у творі Отторіно Респіґі «Фонтани Рима».

48

Палац Роккаджовіне – побудований у другій половині ХІХ ст. для родини дель Ґалло, що придбала маркіза Роккаджовіне.

49

Пінціо – римський пагорб (він не належить до семи класичних пагорбів Вічного міста). Тут знаходяться вілла Медічі, збудована в добу Ренесансу, де розташована нині Французька академія, та вілла Борґезе

50

Джошуа Рейнолдс – англійський художник-портретист (1723–1792), представник урочистого класицистичного «великого стилю» («Grand manner»). Один із засновників та перший президент Королівської академії мистецтв у Лондоні.

51

«Міс Неллі О’Браєн» – картина Джошуа Рейнолдса (див. прим. 22), написана приблизно 1763 р. На ній зображена подруга і модель художника, красуня куртизанка, приналежна до тодішнього світу британської аристократії (була коханкою і матір’ю сина третього віконта Болінґброка).

52

«Квірінале» – досі діючий готель на пагорбі Квірінале поблизу Колізею.

53

Чужинка (англ.).

54

Дай мені троянду (англ.).

55

Аттикізм – риторичний стиль першої чверті І ст. до н. е. ораторів, письменників та граматиків (Ксенофонт, Менандр, Аполлодор із Перґамо, Діонісій Галікарнаський), що характеризувався класичною ясністю та простотою; назва походить від Аттики – області Греції, де знаходяться Афіни. Однак автор міг мати на увазі й так званий «паризький аттикізм» – мистецький напрямок ХVІІ ст., представлений придворними живописцями школи Ніколя Пуссена, що любили стриманий неокласичний стиль і гармонійну «цитацію» археологічних елементів грецької та римської старовини.

56

Ян (Джованні) Ґоссарт (званий також Мабюз за місцем народження) – нідерландський художник-маньєрист, портретист, гравер, різьбяр по дереву (1478–1532). Під впливом італійського живопису започаткував течію романізму в малярстві Нідерландів ХVІ ст.

57

П’єро ді Козімо – художник флорентійської школи (1478–1532).

58

Про Різдво (лат.).

59

Прокна – другорядний персонаж грецької міфології, дочка володаря Афін Пандіона.

60

Фердинанд І, король Обох Сицилій (1751–1825), відомий своїм ексцентричним характером та небажанням керувати державою, одружений з Марією Кароліною Австрійською (1752–1814), що перебрала на себе державні обов’язки чоловіка. Герої історичної комедії італійської режисерки Ліни Вертмюллер «Фердинанд і Кароліна» (1999).

61

Володіти, не дозволяючи, щоб володіли тобою (лат.).

62

Коров’яче поле – так у ХVІ – ХVІІІ ст. називався ринок корів на місці, де знаходиться Римський Форум – політичний, релігійний та торговельний центр Давнього Риму неподалік від Колізею. Під час наполеонівського правління в Італії ринок було закрито і під керівництвом Папи Римського Пія VІІ (1800–1823) почались археологічні розкопки Форуму.

63

Арка Тита – тріумфальна арка на Палатинському пагорбі в західній частині Римського Форуму, шедевр давньоримської архітектури, один із символів династії Флавіїв (69–96 рр. н. е.).

64

Фонтан із Черепахами (1580–1588) – вишукане ренесансне творіння в маньєристичному стилі на площі Маттеї архітектора Джакомо делла Порта та скульптора Таддео Ландіні, що прикрасив фонтан бронзовими постатями чотирьох оголених юнаків. Бронзові черепашки над верхньою чашею фонтана були додані в 1658–1659 рр. рід час реконструкції під керівництвом Лоренцо Берніні або Андреа Саккі.

65

Колонна – одна з найдревніших в Європі князівських династій (нараховує дев’ять століть), що відігравала важливу роль в релігійному та політичному житті Італії, зокрема в історії ґібеллінів. З династії Колонна походило п’ятеро римських понтифіків.

66

Доріа – впливовий аристократичний рід з Генуї, з якого від ХІІ до ХVІ ст. вийшло чимало видатних політичних та військових діячів Генуезької республіки.

67

Барберіні – могутня тосканська аристократична династія, що оселилася у Флоренції в першій половині ХІ ст. У ХVІІ ст. Барберіні були найбільшими меценатами барокового Рима.

68

Карраччі Аґостіно (1557–1602) та Аннібале (1560–1609) – брати, художники та гравери болонської школи.

69

Алессандро Альбані (1692–1779) – італійський кардинал, колекціонер, меценат і антиквар, один з найглибших знавців того часу античного мистецтва; сприяв розвитку неокласицизму.

70

Мармур із Луні – каррарський мармур, одна з найцінніших у світі порід мармуру, що видобувається в Апуанських Альпах. Луні – містечко в Ліґурії, що припинило своє існування ще в ХІ ст.; було головною гаванню для вивезення каррарського мармуру.

71

Томас Лоуренс (1769–1830) – англійський художник-портретист, мав звання першого придворного художника в часи правління Георга ІІІ.

72

Я знаю, ти мене не кохаєш (англ.).

73

Джованні Моро (1877–1949) – італійський художник, майстер пейзажів та портретів, автор фресок у багатьох церквах.

74

Гравелло – тип італійського вина.

75

Театр Валле – найстаровинніший театр італійської столиці (перший спектакль відбувся 1727 р.). Від 2011 р. театр перебуває в стані так званої «окупації» – його самовільно «захопили» театральні працівники, забезпечуючи його діяльність для широкої публіки, – це форма протесту проти приватизації театрів.

76

Мурано – острів у Венеційській лагуні на північний схід від Венеції, славетний від часів Середньовіччя своїми вишуканими виробами (зокрема прикрасами) з кольорового скла, а також традицією мережив.

77

Тарлатан – легка прозора бавовна, імпортована з Індії, з якої в ХІХ ст. шилися жіночі вечірні сукні.

78

Мається на увазі портрет Чезаре Борджіа (1475–1507), кондотьєра і кардинала, прототипа «Державця» Макіавеллі, пензля Рафаеля.

79

Золотий дім (лат.). Мається на увазі Золотий дім Нерона – одна з найвизначніших архітектурних пам’яток давньоримської доби.

80

Обеліск Саллюстія на площі Трініта-деї-Монті – один з тринадцяти античних обелісків Рима, що здіймається над сходами Площі Іспанії. Зведений у Римській імперії на зразок єгипетських обелісків.

81

Колона Непорочного Зачаття – пам’ятник поблизу Площі Іспанії, споруджений в середині ХІХ ст. обіч посольства Іспанії при Ватикані – як країни, що найбільше в Європі прислужилася до утвердження догми непорочного зачаття.

82

Кіферійські краї – від Кітери, одного з Іонічних островів в Егейському морі, що був важливим центром культу Афродіти (звідси одне з імен-епіклес богині – Афродіта Кіферійська, або Кіферея).

83

Жан-Антуан Ватто (1684–1721) – французький художник, один з творців стилю рококо; майстер жанрових сцен (від галантних до військових і гротескових), виявляв особливу увагу до театральних сюжетів і персонажів (знамениті, зокрема, його образи італійської комедії масок).

84

Усі пахощі Аравії не зроблять солодшою цю маленьку руку (англ.).

85

Я боюся того, чого сподіваюся (фр.).

86

Нікколо Нікколі (1365–1437) – флорентійський гуманіст кола Козімо Медічі, один з найбільших тогочасних знавців античних творів (багато з яких сам копіював), колекціонер та бібліофіл.

87

Лукреція Крівеллі (роки життя невідомі) – коханка герцога Міланського Людовіко Марія Сфорца на ймення Моро (1452–1508), який був після смерті Лоренцо Пишного (1492) наймогутнішим державним діячем Італії. Під його правлінням герцогство зазнало розквіту, а при дворі працювали митці рівня Леонардо да Вінчі та Браманте. Вважається, що Леонардо зобразив коханку Моро Чечілію Ґаллерані на знаменитій картині «Дама з горностаєм» (1488–1490), а Лукрецію Крівеллі – на картині «Прекрасна Ферроньєра» (1490–1495), що знаходиться в Луврі. Лукреція була матір’ю незаконного сина герцога – Джампаоло І Сфорца, відомого кондотьєра, засновника гілки маркізів Сфорца ді Караваджо.

88

Я нічого не розумію, не вірю нічому (нім.).

89

Метауренська майоліка – ренесансна, барокова та неокласична майоліка, що вироблялась у місті Фано (провінція Пезаро та Урбіно), на південь від якого в Апеннінах протікає річка Метауро. Фано й сьогодні важливий центр художніх виробів ручної роботи.

90

Крістофоро ді Джованні Маттео Фоппа, псевдонім Карадоссо (бл.1452–1527) – італійський ювелір, медальєр, скульптор часів Ренесансу. Починав свою роботу при дворі герцога Міланського Людовіко Моро, згодом працював при дворі римських пап; був учителем Бенвенуто Челліні, знаменитого скульптора, письменника, ювеліра.

91

Антоніо дель Поллайоло (бл. 1431–1498) – флорентійський скульптор, художник, ювелір

92

Вольтерра – італійське містечко в провінції Піза, один з важливих центрів етруської культури. Після падіння Флорентійської республіки в 1530 р. Вольтерра опинилась під владою родини Медічі.

93

Лоренцо ді П’єро дей Медічі, якого назвали ЛоренцоПишний (1449–1492) – італійський гуманіст, письменник, політичний діяч і меценат, правитель Флоренції від 1469 р. і до смерті, був одним з найвидатніших інтелектуалів доби Відродження.

94

Марія Лещинська (1703–1768) – королева Франції, дружина Людовіка ХV.

95

Минає час (лат.).

96

Тобі, Іпполіто (лат.).

97

Міано – квартал на периферії Неаполя.