Серпень
Володимир Худенко
Складно визначити жанр цiеi книги молодого украiнського автора. Вона починаеться як своерiдний iнформацiйним калейдоскоп, стрiчка новин, якщо так завгодно, де вже начебто присутнi всi ознаки роману-катастрофи з елементами соцiальноi фантастики i навiть полiтичноi сатири. Де сьогоднiшня реальнiсть швидко змiнюеться iншою. Не такою, до якою ми звикли. І буквально через кiлька сторiнок стае зрозумiло: у нас в руках добротно i майстерно написаний хоррор. Жанр, яким поки не дуже розпещений наш вiтчизняний читач. Величезний плюс цього твору – атмосфера суцiльноi причетностi до подiй, яку майстерно створюе автор. Тут не буде мiсця рятiвнiй думцi, яка завжди приходить на виручку при читаннi перекладних творiв цього напрямку, щось на кшталт «все одно це не у нас, боятися нема чого». Тепер е чого боятися – пiд прицiлом цiлоi армii майже незламних вампiрiв, «женцiв», виявляеться i весь свiт взагалi, i Украiна зокрема. Це не той кiнофестивальний Дракула з голлiвудськими спецефектами. Це крижаний жах, який раптом виявився повсякденною реальнiстю, коли вампiрами виявляться тi, кого ти знав i любив. Що може протиставити цьому натиску людство, або, вiрнiше, те, що вiд людства залишилося? І для кого настане завтра на планетi Земля?
Володимир Худенко
СЕРПЕНЬ
Присвячую
Richard Burton Matheson
З глибокою повагою до всього ним зробленого
ВСТУП
1. Ситуацiя в Джорджii, або – чи е пiдстави для занепокоення?
Як уже було заявлено ранiше – в Атлантi та деяких сусiднiх населених пунктах спостерiгаються випадки допоки неясного захворювання iмовiрно вiрусноi природи. Стаття Майкла Немiнга, котра мiсяць тому з’явилась на шпальтах нашого видання, як ви пам’ятаете, не до кiнця прояснила цю заплутану ситуацiю. Лiкар-вiрусолог з багаторiчним стажем, професор унiверситету в Берклi та автор безлiчi грунтовних праць, котрi разом з тим спричинили неабиякий резонанс, заявляв про неочiкувану мутацiю малярiйних плазмоiдiв з подальшими ж неочiкуваними та дещо тривожними характеристиками.
Влада ж штату заявляла, що спалах захворювання локальний i не носить характеру епiдемii, хоча й спостерiгаються певнi не до кiнця яснi аномалii у зв’язку з цим.
Тепер же пiсля рiзкоi заяви держсекретаря мiс Коллiнз, що прямо-таки сколихнула американське суспiльство i породила масу чуток, стало вiдомо, що ФБР розгорнуло в Джорджii повномасштабну операцiю – справдешне «полювання на вiдьом».
Настiльки адекватно уряд реагуе на «локальний спалах» невiдомого захворювання? І чи немае сенсу вбачати в такiй реакцii певний пiдтекст, пов'язаний певнiше за все з особою сенатора Рейнольдса, котрий лобiюе останнiм часом у Конгресi своi сумнiвнi iнiцiативи щодо реформи охорони здоров’я? А можливо, губернатор Джорджii мiс Стрiнгтон мае до цього певний стосунок? Адже факт ii зв’язку з сенатором, чи правильнiше сказати – дружби iхнiх родин нинi не викликае нi в кого нi найменшого сумнiву.
А чи не криеться за цими подiями якийсь бiльш вагомий пiдтекст? Можливо, навiть – геополiтичного плану?
Отже, коротко – що нам вiдомо? Факти такi: на даний момент у госпiталях Атланти, а також сусiднiх мiст, а також у розгорнутих пiд керiвництвом ФБР за участю нацiональноi гвардii США пересувних польових госпiталях знаходиться декiлька сотень хворих на невiдому пандемiю iмовiрно вiрусноi природи. Симптоми хвороби туманнi – вiдомо лише, що iм нiбито немае аналогiв.
Чи зараження смертельне, а чи пiддаеться результативному лiкуванню – поки що нам також не повiдомляють.
Штат не закрито на карантин, проте на всiх прiоритетних вузлах i лiнiях транспортного сполучення помiченi блокпости нацiональноi гвардii – вiйськовослужбовцi перевiряють документи у громадян, рееструють усiх, хто в’iжджае (нещодавно було повiдомлено також про затримку тих, хто виiжджае – для проведення процедури санiтарно-епiдемiологiчного контролю). Представникiв преси затримують (окрiм акредитованих урядом) та рекомендують iм покинути штат. У всякому разi, в Атланту нi один iз таких допущений не був – усi вони були затриманi за декiлька кiлометрiв вiд зон, що контролюються ФБР.
Також повiдомляеться про введення останнiми днями комендантськоi години та навiть надзвичайного стану в межах штату. Чи е об’ективнi причини так вважати, невiдомо, проте справдешньою сенсацiею останнiх днiв стали кадри аматорськоi вiдеозйомки, котрi збурили мережу i зрештою були трансльованi каналом SNN. На них чiтко видно, як ланка винищувачiв F/A- 18 Нацiональноi Гвардii США атакуе одне з передмiсть Атланти. В Інтернет також потрапили уривки перехоплених радiопереговорiв пiлотiв та оперативного штабу (автентичнiсть останнiх мiж тим ставиться пiд сумнiв).
Керiвник оперативного штабу генерал Семюел Бойл вимушений був давати цьому пояснення в прямому ефiрi вечiрнiх новин. Посадовець назвав кадри монтованими, а весь iнцидент не бiльш нiж полiтичною провокацiею. Разом з тим дивну реакцiю на улесливе запитання репортерки, «чи не е доказом фiктивностi плiвки i той факт, що лiтаки обстрiлюють мiсто вдень, а не вночi, що було б логiчнiше?», вже котрий день широко обговорюють. Генерал, нагадаю, знiтився i не вiдповiв геть нiчого.
Неясностi в ситуацiю з авiанальотом на Атланту додали i повiдомлення про заборону польотiв над територiею Джорджii в темний час доби усiм повiтряним суднам, окрiм вiдомства Нацiональноi Гвардii та ВПС США.
Також довгий час ходили чутки про дивний рух федеральних агентiв i вiйськових на окраiнах штату. Нiбито з настанням сутiнок усi залученi для патрулювання вiйськовi частини, а також польовi госпiталi з персоналом i обладнанням в авральному темпi виносяться за периметр iз дротяних огорож та iнших iнженерних споруд (повiдомлялось i про швидке розгортання там частин протиповiтряноi оборони невiдомо з якою метою), що вже нiбито встигли з’явитись на кордонах штату.
За роз’ясненням ситуацii наше видання неодноразово зверталось до уряду та мiнiстерства оборони, але нiяких даних щодо цього поки що не було озвучено.
А мiж тим уже з’явилась iнформацiя про спалах захворювання в штатi Айова та нiбито декiлькох випадках зараження у мiстi Пiтсбург.
(«Нью-Йорк Таймс»; 26 липня 2015 року)
2. God Bless America? – свiтова спiльнота вiдвертаеться вiд США
Наслiдком сумнозвiсного позачергового самiту краiн НАТО в Брюсселi (що фактично так i не вiдбувся) стала в принципi очiкувана стримана резолюцiя Ради безпеки ООН вiд 17 листопада 2015 року, котра засвiдчила, так би мовити, на мiжнародному рiвнi комунiкацiйну, фiнансову, гуманiтарну – ба навiть вiйськову iзоляцiю США.
У ситуацii глибокоi полiтичноi та соцiальноi кризи стара Європа вже не в змозi подати руку допомоги союзникам – у неi ледве вистачае сил стримувати хоч якусь подобу конституцiйного порядку та державного контролю на власних територiях. Попри бiльш-менш оптимiстичнi заяви, що лунали ще мiсяць тому, бiльшiсть аналiтикiв нинi схиляеться до думки про актуальнiсть принципу «? la guerre comme ? la guerre» та виходячи з цього не радить президенту пiдтримувати уряд Об’еднаного Королiвства у його прагненнi будь-якою цiною вiдновити свiтовий паритет сил, а кажучи простою мовою – допомогти американським збройним силам знову взяти пiд контроль запустiлу, фактично знищену краiну. Le temps perdu ne se rattrape jamais. А надто тепер, коли власна краiна охоплена вогнем громадських заворушень, занурена в хаос повiльноi громадянськоi вiйни та беззаконня.
З одного боку, суспiльнi ресурси намагаються взяти пiд контроль своi напiввоенiзованi кримiнальнi (а чи военiзованi напiвкримiнальнi) угрупування, з iншого – постiйний наплив нелегальних емiгрантiв, що вже зараз порушують французький кордон ледь не у складi бойових частин своiх нацiональних армiй, зберiгаючи належну субординацiю та везучи з собою найрiзноманiтнiше озброення – вiд ручних кулеметiв до польовоi артилерii i систем залпового вогню. Везучи з собою необхiдне продовольство, амунiцiю, а також своi власнi сiм’i – дружин, дiтей та найближчих родичiв. Та ще й перевозячи це все ледь не у складi колон бронетехнiки…
Такоi окупацii Францiя, здаеться, не знала з часiв Другоi свiтовоi, а може, навiть – римськоi iмперii!
І це не найстрашнiше – нi, це б ще нiчого, але нинi, коли бiда ще не досягла, скажiмо, азiйських краiн та Близького Сходу, продовжуеться процес, котрий, либонь, якнайкраще характеризуе людство – подiл сфер впливу. Користуючись цiею тяжкою ситуацiею, бiльшiсть не настiльки вагомих у полiтичному сенсi краiн уже на всю силу висувають Європейському Союзу територiальнi та економiчнi претензii.
Проте це – пуста розмова. Лiричний вiдступ (якщо можна в данiй ситуацii так висловитись), адже президенту вже не потрiбно нiчого радити – вiн усе прекрасно розумiе сам. Пiсля ситуацii в Мексиканськiй затоцi (нагадаю – для забезпечення карантинного режиму в схiдних штатах ВМФ Францii направив до берегiв США авiаносець-флагман «Charles de Gaulle» з ескортом з двох десантних кораблiв типу Mistral, у результатi чого в перший же день, а точнiше – нiч операцii було втрачено бiльше половини палубних винищувачiв «Рафаль-М», а основна маса морських пiхотинцiв була втрачена безвiстi – або ще на борту гелiкоптерiв, або без повiтряноi i будь-якоi пiдтримки одразу пiсля десантування), отже, пiсля ситуацii в затоцi президент вiддав наказ експедицiйнiй ескадрi приеднатися до мiжнародного «поясу стримування» в Атлантичному океанi – силами, що залишились, перекрити доступ американським суднам та авiацii до берегiв Старого свiту i Африки.
Бiльше того – президент заявив на останнiй вiдкритiй нарадi, що i вiн сам, i наше суспiльство вже зробило, що могло, для американських союзникiв. Зрештою, сказав вiн, у нас замало сил, аби гарантувати безпеку для власних громадян i державного устрою – здаеться, немае сенсу витрачати iх для кiлькiсного пiдсилення епiдемii, котру мас-медiа встигли наректи в т. ч. i «атиповим сказом».
Звичайно, глава держави наголосив, що нинi прiоритетне завдання для французьких спецiалiстiв, як i для решти свiту – пошук лiкiв вiд хвороби, котру в т. ч. називають карою Божою i навiть Євангельською сараною.
Та хiба навiть у цьому сенс? Усi ми розумiемо, що навiть вiдшукавши такi лiки, ми навряд чи зможемо iх використати. Зрештою, уряд КНР вже довгий час наполягае на ядерному ударi по територii США. Францiя усiляко цьому протистоiть, i якби не позицiя французького уряду, то невiдомо, в який бiк уже б хитнулись терези. Тiеi Америки, яку ми знали, вже давно не iснуе – вона зникла назавжди з мапи свiту, i тепер, рятуючи ii руiни та поодиноких вцiлiлих вiд запланованого знищення, ми вiддаемо iй останню шану. Ми кажемо – ми зробили все, що вiд нас залежало. Tout passе, tout casse, tout lasse…
(«Лiберасьон»; 22 листопада 2015 року)
3. Коли живi заздрять мерцям
Сьогоднi стало вiдомо, що Королiвськi ВПС збили ще два транспортних лiтаки, що вилетiли з територii США i не були перехопленi флотською авiацiею. Уряд ii Величностi, як вiдомо, прийняв рiшення не допускати американськi транспорти до територii Об’еднаного Королiвства, щоб максимально унеможливити загрозу поширення зловiсноi епiдемii на нашу краiну.
Власне, попри запевнення мiнiстерства оборони, бiльшiсть iз нас розумiе, що це були лiтаки з поодинокими вцiлiлими i незараженими – вiйськовими i цивiльними. Ми розумiемо також, що i в самiй Британii вже вистачае заражених, зрештою – що таке подолати скiлькись сотень миль над океаном для такоi iстоти? А для десяткiв, сотень, тисяч таких iстот?
Але ми розумiемо i навiть пiдтримуемо наших вiйськових – ми пiдтримуемо наш уряд, котрий хоч таким чином намагаеться втримати контроль над ситуацiею. Так – Британiя знову, як i всю попередню iсторiю, намагаеться перечекати кризу, користуючись географiчним положенням, iзольована водами вiд решти свiту. Але чи не така вже це й нешляхетна позицiя, коли рiч iде про виживання власне людськоi популяцii? Коли важливо врятувати хоча б десяток, хоча б декiлька людей?
Та й чи врятуе наша географiя нас тепер? Важко в це повiрити, погодьтесь. Як би там не було цих людей шкода, усiх випадкових жертв шкода, але нинi такий час, коли живi подекуди заздрять мертвим – i навiть у буквальному розумiннi, вiдштовхуючись вiд зловiсностi цiеi фрази.
Спалах епiдемii в Манчестерi i передмiстях досi не вдаеться подолати, i вiдповiдно Лондон продовжуе знаходитись пiд загрозою масового зараження – прийнято рiшення в найближчий час евакуювати уряд iз основними держустановами.
Ми не змогли допомогти американцям в iхнiй бiдi, Канадi, Латинськiй Америцi, але нинi хiба не так само чинять нашi союзники – та ж Австралiя, котра повнiстю закрила свiй континент вiд будь-кого в надii перечекати бурю?
Чи вистоiмо ми тепер? Тепер це, либонь, залежить вiд кожного з нас. Окремо.
Я, як головний редактор однiеi з найстарiших британських газет, хотiв, аби ця моя остання стаття була реквiемом. Але реквiем не виходить, не виходить навiть некролог… Тому скажу просто – наше видання припиняе свое iснування, адже в ньому бiльше просто немае сенсу.
Ми радi, що були з вами всi цi роки.
Бережи вас Бог!
(«Дейлi телеграф»; 17 сiчня 2016 року)
4. Резолюцiя 2234 (2016), прийнята Радою безпеки ООН на ii 6672 засiданнi 20 сiчня 2016 року
Рада безпеки, знову пiдтверджуючи своi резолюцii по США, Канадi, Мексицi, Республiцi Куба, Панамi, Гватемалi, Венесуелi, Колумбii, Перу, Болiвii, Аргентинi, а також мiжнародних територiях на Антарктичному континентi, а також краiнах захiдного узбережжя Африканського континенту, а саме 2005, 2006, 2007, 2008, 2012, 2014 (роки – 2015-16), виражаючи глибоке спiвчуття всiм постраждалим вiд епiдемii кривавоi пропасницi в США та iнших краiнах американського континенту, а також членам iхнiх сiмей, а також вiйськовослужбовцям контингенту ООН, загиблих на цих територiях при операцiях встановлення карантинного контролю на них, Рада Безпеки ООН заявляе про солiдарнiсть з усiма ними та урядами iхнiх краiн, виражаючи надалi найглибшу вдячнiсть спiвробiтникам та вiйськовослужбовцям Мiсii Органiзацii Об’еднаних Нацiй по стабiлiзацii в США (МООНССША), а також спiвробiтникам iнших структур Органiзацii Об’еднаних Нацiй та мiжнародних органiзацiй в США та на всьому американському континентi за iх роботу, визнаючи наявнiсть найважчих умов та необхiднiсть прийняття вiдповiдних рiшень, iз задоволенням вiдмiчаючи зусилля, що продукуються державами-членами iз надання допомоги народу Америки та МООНССША,
1) пiдтримуе внесену Генеральним секретарем рекомендацiю збiльшити загальну чисельнiсть сил МООНССША задля пiдтримки зусиль щодо негайного вiдновлення, реконструкцii та пiдтримки стабiльностi;
