Зарубежная драматургия

Иоганн Кристоф Фридрих фон Шиллер (1759–1805) – немецкий поэт, философ, теоретик искусства и драматург, профессор истории и военный врач, автор «Оды к радости», измененная версия которой стала текстом гимна Европейского союза, и знаменитой драмы «Разбойники» (1781). Он вошел в историю мировой литературы как пламенный защитник человеческой личности.
В драме Шиллера «Коварство и любовь» (1784) рассказывается об истории любви благородного идеалиста Фердинанда – сына всемогущего министра, карьериста и интригана президента фон Вальтера, и Луизы – дочери бедного, униженного, зависимого придворного музыканта Миллера. На стороне придворных – неограниченная власть, а Миллер и его дочь могут противопоставить ей лишь свою порядочность, честность, чувство собственного достоинства и гордость бедняков…
Эта пьеса считается наиболее личной в драматургии автора.
В книгу также вошла баллада «Перчатка» в переводе М. Ю. Лермонтова – один из самых ярких образцов лирики Шиллера.

У цьому дивному будинку мало сонця. Життя тут тягнеться повільно, а його мешканцям залишається тільки мріяти. Їх тісний маленький світ валиться…
Чи зможуть вони врятувати себе, як врятували колись поранену птицю?
Чи зможе хто-небудь їх врятувати?

Як і більшість п'єс Ібсена, «Привиди» зачіпають проблеми сімейних відносин. У центрі сюжету – доля Фру Алвинг, яку насильно видали заміж за розпусного і легковажного людини. Вона хоче піти від чоловіка з пастором Мандерс, якого покохала, але він змушує її повернутися до чоловіка. З цього моменту починається ланцюжок фатальних подій, яка призводить до повного руйнування сім'ї.

Всесвітньо визнаний норвезький драматург Генрік Ібсен (1828-1906), «батько модерної драми», гострому перу якого завдячуємо постанням реалістичного напрямку в сучасному театральному мистецтві, відкрив модерну еру в драматургії завдяки критичному погляду на вікторіанську мораль. Для нього, як і для багатьох скандинавських письменників, чи не найголовнішим було викриття і спростування всього того, що спадково вважалося священним. Ібсен – предтеча мистецтва ХХ століття з його сконденсованістю, експериментальністю і багатомірністю. Секрет сюжетної композиції ібсенівської драматургії – у послідовному розкритті певних таємниць, які відкривають внутрішню дисгармонію героїв, приховувану за зовнішньою оболонкою щасливого життя. Одним з найяскравіших прикладів такого авторського підходу є п'єса «Ляльковий дім», в якій змальований світ автентичних, глибоких переживань людської душі, тих, які не виставляють напоказ.

Генрік Ібсен (1828–1906) – знаменитий норвезький драматург, поет і публіцист, один із засновників європейської «нової драми». Новаторство Ібсена найбільш яскраво виразилося в найвідомішій його п'єсі «Ляльковий дім». У центрі уваги її – драма молодої жінки, матері, яка наважилася на крутий поворот у своїй долі, коли вона усвідомила, що її сімейне щастя – лише ілюзія, заснована на брехні і егоїзмі. Колись Нора пішла на злочин заради близької людини в надії, що її зрозуміють і пробачать, і помилилася. Нора йде, розуміючи, що прирікає себе на самотність, але вона не в силах більше грати роль щасливої господині «лялькового будинку».

Один із найвизначніших драматургів Іспанії ХVII століття Педро Кальдерон де ла Барка (1600–1681) прожив довге й цікаве життя, у якому примхливо поєдналися гуманітарна освіта, військова служба, духовний сан, високе положення при королівському дворі й талант драматурга. Він створив понад 120 комедій і драм, які належать до найвищих досягнень світової драматургії.
До видання увійшли ранні твори Кальдерона – історична драма «Стійкий принц» (1628) та комедія «Дама-примара» (1629), які чудово демонструють яскравий талант іспанського драматурга.

Всесвітньо визнаний норвезький драматург Генрік Ібсен (1828–1906), «батько модерної драми», гострому перу якого завдячуємо постанням реалістичного напрямку в сучасному театральному мистецтві, відкрив модерну еру в драматургії завдяки критичному погляду на вікторіанську мораль. Для нього, як і для багатьох скандинавських письменників, чи не найголовнішим було викриття і спростування всього того, що спадково вважалося священним. Ібсен – предтеча мистецтва ХХ століття з його сконденсованістю, експериментальністю і багатомірністю. Секрет сюжетної композиції ібсенівської драматургії – у послідовному розкритті певних таємниць, які відкривають внутрішню дисгармонію героїв, приховувану за зовнішньою оболонкою щасливого життя.

Микола Куліш (1892–1937) – письменник, драматург, режисер, газетяр і редактор, представник «розстріляного Відродження» – покоління українських митців, знищених більшовицькою владою. Його творчість мала значний вплив на формування українського національного драматургічного стилю, відкрила нові напрямки у розвитку світового драматичного мистецтва.
До видання ввійшли найзначніші твори Миколи Куліша: «97», «Прощай, село!», «Хулій Хурина», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса».

Іван Драч (нар. 1936 р.) – відомий український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. Він автор багатьох збірок поезій, перекладів, кіноповістей, а також драматичних творів. У своїх п’єсах, присвячених видатним людям України та світу, а саме: Тарасові Шевченку («Гора»), Пабло Неруді («Зоря і смерть Пабло Неруди»), В. Сухомлинському («Дума про Вчителя»), В. Сосюрі («Оріон Золотий»), – Іван Драч прагне якомога ясніше висвітлити драматизм цих творців, віднайти гармонію в круговерті страждань і перемог, переслідувань і визнань, злочинів і надій, любові й ненависті, добра і зла. Драматична поема «Соловейко-Сольвейг» порушує питання матеріального й духовного, розумового і чуттєвого в житті та творчості.

Оскар Вайлд (1854–1900) – англійський драматург, поет, прозаїк, есеїст, критик. Яскрава знаменитість пізнього Вікторіанського періоду, лондонський денді, він був визнаний британцями найдотепнішою людиною. Це один із найпарадоксальніших умів в історії людства, недарма Вайлда прозвали «королем життя», «принцом Парадоксів».
Єдиний роман письменника – «Портрет Доріана Ґрея», створений у рекордно короткий термін – за три тижні, приніс авторовi карколомний успіх і скандальну славу. Головний герой – юнак, наділений неймовірною красою. Милуючись своїм портретом, Доріан висловлює бажання, щоб портрет старів, а він завжди залишався молодим. З тих самих часiв жодної зморшки не з’являлося на вічно юному обличчі джентльмена Ґрея, який жив у пороці й розпусті, а старів і вмирав його портрет. Але за все треба платити…