Царик. Усiею пацанвою кликувати будемо!
Жанка(Щуру). Вiдпусти! (Щур вiдпускае). То я пiшла? (Альцi iз Воркутою, махаючи ручкою). Па-па, дiвчатка! Гарного вам вiдпочинку!
Жанка, гордо задерши голову, iде i зникае пiд аркою.
Алька i Воркута iз заздрiстю i водночас iз ненавистю дивляться iй услiд.
Щур(по недовгiй паузi). Не повезло вам, красапети! Чи, може, у вас пiдписка теж?
Алька i Воркута iз понурою приреченiстю опускають голови.
Шпрот. Ну, раз нема пiдписки – вiдпрацюете за себе i за подружечку свою!
Царик. Негарно вона вчинила. Не по дружбi!
Воркута. Та пiшла вона!..
Царик. Вона пiшла, а ви лишились! Ну, що тут вдiеш? Така вже доля ваша… Розчехляйтеся!
6
(«Money, Money, Money» / «АBBА»)
Мiлiцейський вiддiлок.
Кабiнет капiтана. На стiнi – портрет «залiзного Фелiкса» (Дзержинського).
Капiтан сидить за столом. Заходить Матрос.
Капiтан мовчки висовуе шухлядку стола, Матрос мовчки опускае у шухлядку загорнутий у газету пакунок.
Матрос. Як домовлялися…
Капiтан. Перерахую. Потiм. Не сумнiвайся.
Матрос. Можна не рахувати. Все чотко! Менi iз вами в такi iгри грати не резон.
Капiтан. Знаю. Просто процес люблю. Дуже, знаеш, ефект оздоровчий. Знiмае втому i пiднiмае настрiй. У тебе, що, хiба не так?
Матрос. Якось не…
Капiтан(не вислухавши Матроса, засовуе шухляду). Слухай, Матросе, все збираюся тебе спитати: а чого ти безкозирку не носиш? Чи хоча б тiльняшку? (Наспiвуе).
«Тельняшка полосатая
В мелкую полосочку.
Ах, жизнь моя поддатая,
Да под селедочку, под водочку!»
Тобi, Матросе, звикати треба. Доганяеш, про що я? Пiдведуть тебе твоi пришибеi пiд монастир. Та якби ж пiд монастир! Монастир – то ще фiгня. Особливо якщо жiночий. У жiночий монастир я би й сам iз задоволенням… Тут перспектива для тебе iнша нарисуватись може. Нерадiсна така перспективка: «Небо в клiтинку, кенти у смужечку…» Доганяеш? Десь так на п’ятачок. Це якщо ще пофартить!
Матрос. Не догнав? Чого це раптом?
Капiтан. Життя, Матросе, така штука… Ненадiйна, одне слово, штука. Отак живеш, все на мазi, усе чудово, – i бац! (Наспiвуе). «Ваше благородие, госпожа удача, для кого вы добрая, а кому – иначе…» (Обiрвавши спiв). Фортуна, як i жiнка, мае здатнiсть повертатися… культурно кажучи – спиною. Рiзниця тiльки в тому, що коли… кхе-кхе… спиною до тебе повертаеться жiнка – це одне. Зазвичай – захоплююче видовище! А коли фортуна – то вже iнше… То гаплик! «Нiчого доброго не жди, залiзь у погрiб i… (самими лишень губами: «…перди!»)… Культурно кажучи: пускай гази… Га, Матросе? Що ти на це скажеш?
Матрос(нервуючись). Ви… тее…
Капiтан. Та не тремти! Це я так, для галочки у звiтi про проведену профiлактичну роботу… (Помовчавши). Про роботу, мiж iншим. Там у вас пiд боком, кажуть, якiсь панки завелися.
Матрос. Якi ще панки?
Капiтан. От ти й розберися. Менi дiльничний доповiдав, що вже кiлькох iз вибритими скронями бачив. Знаеш, що це значить?
Матрос. Ви про що?
Капiтан. Я – про вибритi скронi.
Матрос. Ну, просто приколюються пацани…
Капiтан. Приколюються? Та нi, Матросе, не просто приколюються. Це вони пiд фашистiв косять.
Матрос. Та що ви!.. Знаю я iх. Гордей, Баритон, Плюха… Якi фашисти? Пацани як пацани…
Капiтан. Матросе, ти що, самий вумний?..
Матрос. Та нi… Я ж… А що? Що треба?
Капiтан. Оце вже молодець! Повиховуйте iх трохи, щоб не псували менi картинку у районi своiм виглядом. Зрозумiв?
Матрос. Зробимо…
Капiтан. Ну от i добренько. Тiльки не перестарайтеся. Поганяйте трохи, але без калiцтва.
Матрос. Само собою…
Капiтан. І ще… (Через паузу). Аптекаря ти, сподiваюсь, знаеш?
Матрос. Так собi. Привiт-привiт.
Капiтан. А де знайти його, у курсi?
Матрос. Можу пробити…
Капiтан. Ну, чого зайвi хвилi пiднiмати? Я тобi й так скажу. Бiля «Спартака», у кафешцi на Котовського його точка.
Матрос. Ну так, бачив його кiлька разiв у тому районi.
Капiтан. Сходи, попий чайку iз ним.
