Капiтан. Встигнете. До ранку у вас часу – три мiшки i дiжка… Ви ось що… Виймайте iх по одному, починайте оформляти по формi. Хай завтра везуть iх до суду. Кому – штраф, кому – мiтлу у руки. Ми свое дiло зробили… Я пiшов до себе. (Йде до виходу. Зупиняеться. Пiдкликае жестом сержантiв до себе). Ви ось що. Матросових пацанiв перепишите i тихенько вiдпустите. Списочок менi принесете.
Хренов. Що, усiх вiдпустити?
Капiтан(дивиться на нього зi здивуванням). Якого хрена, Хренов? Ти медкомiсiю давно проходив?
Хренов. Недавно.
Капiтан. І слух перевiряли?
Хренов. Так точно. Перевiряли.
Капiтан. І як?
Хренов. У нормi.
Капiтан. І психiатра проходив?
Хренов. Так точно. Проходив.
Капiтан. І що? Здоровий?
Хренов(винувато, виправдовуючись). Звиняйте, товаришу капiтан!.. Я усе зрозумiв… Усе зрозумiв…
Капiтан. Молодець! (Плескае сержанта по плечу. Затим несподiвано вiдривае погона. Сержант враз блiднiе i розгублено видовжуе обличчя. Капiтан кладе вiдiрваного погона собi до кишенi). Ось так! Що це значить? Здогадуешся, сержанте?
Хренов(вiд хвилювання заледве промовляе слова). Я… що… мене… що… звiльнено? (Розпачливо). За що, товаришу капiтане?
Капiтан. Заспокойся, Хренов! Це значить… (Обводить поглядом мiлiцiонерiв). Запам’ятовуйте! Це значить, що мальованськi хулiгани билися мiж собою, – це раз. Запам’ятали? (Сержанти дружньо кивають головами). Друге. Пiд час затримання учасникiв бiйки котрийсь iз цих даунiв (кивае у бiк «мавп’ятника»), якийсь мальованський пришибейко, чинячи злiсний опiр законним вимогам працiвникiв мiлiцii, зiрвав iз сержанта Хренова погона. Зрозумiло? (Хренов здивовано мовчить, двое iнших сержантiв синхронно кивають головами). Вандала, який посягнув на святая святих, встановите самi. Менi все одно, яке у нього буде прiзвище… (До Хренова). Хренов, якого хрена? Ну що ти дивишся на мене, як Шарапов на Жеглова? Га?.. Запам’ятай, Хренов: або тупо робиш, що я наказую, або – нахрен з пляжу! Ферштейн?.. (Хренов мовчки кивае, капiтан задоволено усмiхаеться). Ну все, я пiшов. Без крайньоi потреби не турбувати! «Не кидати, не кантувати, у випадку пожежi виносити першим». Зрозумiло? (Сержанти весело кивають). Дерзайте, орли!
5
(«Остановите музыку» / Т. М’ягi)
Арка мiського парку. О пiв на першуночi.
На неосвiтленiй алеi, що веде вiд танцмайданчика («Клiтки») до арки, з’являються три силуети.
Силуети, наближаючись, спiвають голосами Альки, Воркути i Жанки:
Ты сегодня домой не пойдёшь,
Позвонишь маме, скажешь: «Не жди!» —
Потому, что…
Із тiнi арки виходять Царик, Щур i Шпрот.
Щур. «Гоп-стоп, мы подошли из-за угла»!
Шпрот. Опочки, ципочки!
Царик. Салют, красапети!
Силуети сахаються i застигають на мiсцi. Навiть не бачачи iхнiх облич, можна безпомильно визначити, що вони, м’яко кажучи, не у захватi вiд цiеi здибанки.
Воркута (пошепки). Доспiвалися, блiн!..
Алька (так само, пошепки). Доспiвалися…
Шпрот. Ей! Шалави! Подьте сюда!
Щур. Та не бiйтеся! Ми не кусаемося!
Шпрот. Ми тiльки!.. (Вульгарний жест на позначення статевих зносин). Опочки!
Воркута. Шпроте? Ти?
Шпрот. Опочки! Воркута? (До Царика i Щура). Ну все, пацани! Точно – будуть опочки! (До силуетiв, манячи пальцем). Ну, що ж ви стоiте? Подьте сюда, ципочки! Цип-цип-цип!
Щур. Щось менi здаеться, що вони нашiй зустрiчi не радi. Га, подруги? Чи я помиляюся? А не хотiлося б!
«Подруги» безпорадно зiтхають i поволi пiдходять. Шпрот, Щур, Царик обступають iх колом, iз якого просто так не вирватися. Та, власне, нi у кого iз «подруг» думок про втечу навiть i не виникае.
Царик. Слухнянi ципочки! Це добре.
Шпрот(упiзнавши Альку). Ба! І Сальмонела тут! Яка приемна несподiванка! Давно не бачились. Привiт! (Несподiвано б’е Альку у живiт. Алька згинаеться, падае на колiна, корчиться вiд болю).
Воркута. Шпроте! Нащо?
Шпрот. Вона знае! (Бере Альку за волосся, задирае голову, шипить iй у обличчя). Знаеш, правда ж?
Царик. Шпроте, охолонь! Не лякай дiвчаток!
Щур. А й справдi, Шпроте! Чого ти накинувся на неi?
Шпрот. Буде знати, як крутить менi динамо… Я ж попереджав! (До Альки). Попереджав?
Алька(помалу оговтуючись). Я… не… не хотiла… Я не могла…
Шпрот. А зараз можеш?
Алька мовчить. Шпрот замахуеться вдарити ii, але його руку перехоплюе Воркута.
Воркута. Про що базар, Шпроте? Може. Зараз може!
Алька (до Воркути). А ти за мене не розписуйся…
Шпрот. Ого, як ми заспiвали! Воркута, ти ж у нас дiвчинка кмiтливенька, розумна. Розтолкуй цiй дурi, що… Ну, ти ж знаеш…
Воркута. Вона теж не дура…
