Бо за п'янюгами
Та волоцюгами
Орда сюди вганяе,
І не одно у нас
(Скажемо в добрий час)
Село вiд них палае».
«Я довiдався, чого се,
Козаки охочi
Пропивають у шинкарки
Нащадки жiночi,
І дзижчать, мов злющi оси,
І гудуть шершнями,
Будять нас посеред ночi
Гуком та пiснями.
Знай, моя голубко, лихо
Та й велике сталось:
На Цоцорi безголов'е и
Над панами склалось.
Кликав пан гетьман коронний
За Днiстро й охочих, —
Обiзвалась купа сивих
Та пiдпарубочих;
А середнi загукали,
Мов базар жiноцький:
«Нехай знае-пам'ятае
Ясний пан Жовковський
Як пани нам на Вiльшанцi
Леестри писали,
Козакiв старих до плуга,
До коси вертали»…
«Як же, злющi, одiбрали
Із Цоцори вiстi,
Миттю до коша зiбрали
Тисячу i двiстi». —
«Якi ж вiстi, мiй панотче»? —
«Дикi, жено мила!
Розметала нас, мов клочче,
Бесурменська сила.
Стяте голову з гетьмана
Великорозумну,
Що всю Русь обороняла
Та й Ляхву безумну.
Стято й подано гостинця
У Стамбул страшного,
І висить вона в воротях
У царя гнiвного». —
«Ох, мiй Боже»! —
«Не лякайся:
Се не все ще горе,
А ось лихо, що зiбрались
Козаки на море!
Будуть море плiндрувати,
Пити да гуляти,
А нас клятi азiати
У полон займати.
Будуть пити, в кобзи грати,
Здобич прославляти,
А ми – той Стамбул завзятий
Бранцями сповняти!
Вирвавсь я iз рук ехидних,
В хижих езуiтiв,
Та й попавсь в кривавi лапи
Наших людоiдiв.
Як тi душi погубляють,
Так сi людське тiло,
Та ще й дякуй, мов за добре,
За спасенне дiло!
Подивись, он над ворiтьми
Значка-комишина:
Се заслужена попiвська
Плата-рокiвщина.
Повтикають комишини,
Ратища по дворах
Та й шукають на горiлку
Жита по коморах.
Човнове се в них зоветься…
Хто не йде на море,
Приймай мовчки вiд гультяйства
І наругу, й горе!
Ой ви, праведники Божi!
Де ж шукати правди?
Всюди кривда, лжа, тiснота,
Всюди повно зради».
І оглянув пiп, зiтхнувши,
Божники з богами:
Мрiють мовчки чудотворцi
Попiд рушниками.
«Знаеш що, моя Палазю?
Тяжко нам тут жити,
Харцизякам, мов болячцi,
Без пуття годити.
Є Москва, народ заможний,
Кажуть, i правдивий…
Править нею цар побожний
І благочестивий.
Haшi предки проти хана
Їй допомагали,
Козаки ж царю з ляхами
Тяжко допiкали.
