Передерiй. Чого перехвалить? Кажу правду. Хiба вас можна рiвняти до якого-небудь Рачка або Крутивертня?
Храпко(регоче). Крутивертня! Якого Крутивертня? Я щось такого зроду не чув…
Передерiй. Як не чули? Стрижаченка хiба не знаете? Ото ж i е настоящий крутивертень.
Храпко. Чого ж вiн крутивертень?
Передерiй. Так його усi добрi люди охрестили. Адже як почне крутити, як почне вертiти, то й праве дiло так закруте, що сам чортяка ногу зломе, а в його правди не дошукаеться. (Храпко регоче). Істинно говорю.
Храпко. А от менi нiколи не доводилось з ним супротивником бути.
Передерiй. Е-е! вiн проти вас не пiде. Куди йому? – боiться. Зна, що як припрете його з одного боку однiею статiею, з другого – другою, а третьою – прямо в зуби: а понюхай, мов, чим пахне? розжуй – який вона смак мае? То як не крути, як не верти, а хвiст пiдгорни пiд себе та й дери мовчака!
Храпко(регоче). А бодай вас! І де ви тих слiв берете – таких гнучких та закручуватих?
Перепадя. Поздоров, боже, Йвана Петровича! Вони тими словами й мертвого розворушать.
Храпко. Талан, чоловiче, талан!.. Пiп кому богом дано: одному – красно говорити, а другому – дiло робити.
Перепадя. Звiсно – все од бога. Недаром же й кажуть: без бога – нi до порога!
Храпко. Так, так… Яке ж у вас дiло?
Перепадя. Та хай он вони розкажуть (показуе на Передерiя). Я так не зумiю, як вони.
Передерiй. Дiло? Саме послiдне дiло! Знаючому чоловiковi плюнути на його, та й годi! Ну а, звiсно, йому, темному – то клопоту та думок тих чимало. Один рае те, другий друге, а третiй ще iнше. Той на строк верне, а той на окружний суд справляе, – кат iх розбере! А дiло – саме послiдне… У його, значиться, лучка е. Там тii й лучки – кiт наплакав, а все ж воно господаревi – рука. У хазяйствi це важне дiло: чи конячку держати, чи коровчину, щоб бiльше молока давала, а чи в оранку й волам пiдкинути, то от сiнце й е!
Перепадя(Храпковi). Та ви знаете ту лучку: у Свинячого озера вона.
Храпко. Ну?
Передерiй. Владае вiн ось уже трете лiто. І траву косе, i очерет, – там, бачите, трохи водицi е, ну – очерет i порiс, – от вiн i очерет косе. Одним словом – володiе, та й усе.
Храпко. То вона, значиться, не його?
Перепадя. Та воно, бачите, все одно що моя: вона застановлена менi. Покiйний Тхiр – коли знали – застановив менi ii аж на 10 лiт. Брав, значиться, грошенят трохи. Ну, ото й каже: не спроможуся я тобi в один раз iх вiддати, а буду потроху виплачувати; а ти за те будеш лучкою владати. А тепер, бачите, його вдова не тii спiвае. Покосив я сiнце, а вона вийшла з синами, – там такi бугаi – страх! – та й не попуска менi те сiно брати.
Передерiй. Кажи краще, що твое сiно та собi забрали.
Перепадя. Та так же воно, так.
Храпко. А грошi вони тобi вiддали?
Перепадя. Вiддали.
Передерiй(морга на Перепадю; набiк). Та цить про грошi (до Храпка). Та тут, бачите, не в грошах сила, а в тiм, що владав чоловiк, а тепер не дають йому владати…
Храпко. Розумiю, Іван Петровичу (до Перепадi). А грошей багато вони були виннi?
Перепадя. Та грошей покiйник брав тисячу рублiв. За два роки вiддав двiстi, – така у нас умова була: по сотнi в рiк; а останнi вiсiм сотень вони вже вiддали.
Храпко. Тисячу рублiв! Де ж ти набрав такого багато?
Перепадя. Та вже ж не наробив, бо не вмiю, й не накопав…
Храпко. Ну, а скiльки ж тобi та лучка доходу давала?
Перепадя. Та аж нiчого доходу. Сiно, значиться, брав та очерет жав – отож i дохiд увесь.
Храпко. А як перевести те на грошi, то скiльки воно буде?
Перепадя. Та бог його знае! Воно як якого лiта й яка цiна стоiть. Торiк я два стiжки сiна набрав та очерету кiп з п'ятнадцять нажав.
Передерiй. Який там дохiд? Як полiчити косаря та возовицю, та се та друге, то може рублiв на 20 набереться…
Перепадя. Та воно й бiльше буде.
Передерiй(набiк до Перепадi). Та мовчи, дурню! Слухай, що я казатиму.
Храпко(до Перепадi). Ну, та скiльки ж, як так – по-божому?
Перепадя. Та як по-божому, то рублiв, може, на 50 буде.
Храпко(про себе). П'ятдесят га п'ятдесят – сотня; вiсiм лiт… половина – чотири годи… Значиться, за 8 лiт чотири сотнi… Так?
Перепадя. Та, може, воно й бiльше буде – бог знае! А тiльки це ж воно обидно.
Передерiй(уставши, йде до Перепадi i йому на ухо). Та кажи менше! (Перепадя не второпа, нащо це, дивиться то на Передерiя, то на Храпка).
Храпко. Ну, добре, чоловiче. То ти хоч, щоб я за це дiло узявся?
Перепадя(кланяючись). Еге ж. Прошу вашоi милостi.
Храпко. Добре. Узятись можна. Чому не взятись? Оборудуем це дiло – первий сорт! Я тiльки беруся, чоловiче, за дiла з половини.
Передерiй(тихо до Перепадi). Бач – казав: мовчи!
Перепадя. Як з половини?
Храпко. Так: ти, значиться, iськаеш на Тхорах 400 рублiв, 200 – тобi, а 200 – менi.
Перепадя. О-о! (Чухаеться у потилицi). Такого багато?
Храпко. Багато, кажеш? А клопоту хiба мало? Ну, шукай собi кого дешевшого, – Крутивертня, як он каже Іван Петрович, або що.
Перепадя. Двiстi рублiв – х-хе! Де ж то його гаку суму взяти?
Храпко. То вже де хоч бери. Тисячами ворочаеш, а на двi сотнi не спроможешся!
