Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа
Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа
Пiсля цих слiв спiврозмовника жiнка розсмiялася. Витерши мереживною хусточкою, яку вона витягла з манжета, сльози, що виступили у куточках гарних сiрих очей, вона дiстала зi срiблястого клатча золотий портсигар. Розкривши його, витягла тонку коричневу цигарку. Луiза пiдкурила вiд вогню запальнички, з повагою пiднесеноi Вiктором Наумовичем.
– Я щось не те кажу? – вiн здивовано поглянув на спiврозмовницю.
– Не переймайтеся, все добре. Але кращою стенографiсткою у мене був мiй покiйний чоловiк. Мiй Мiшель. Вiн примудрявся не тiльки записувати все те, що я йому надиктувала, а й одночасно вмiв правити дiалоги, особливо за участю жiнок. Повинна визнати – це генiально йому вдавалося. Я спробувала знайти Мiшелю замiну, але, на превеликий жаль, це виявилося вкрай складною проблемою.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
