Науково-пiзнавальнi лекцii, статтi, вiдгуки
Лiдiя Гулько
У сферi iнтересiв автора iнтелектуальнi, культурологiчнi теми, початки яких у далекому i близькому минулому. Наприклад, текст лекцii «Як створювалася книга у минулому?» чи статтi «Хто придумав букви?» перенесе читача у глибоку давнину. До слова, ви чули про хурритiв? На кам’яних надгробних кришках, найдавнiших, якi знайденi в пiвденних степових областях Украiни, зображений верховний бог хурритiв Тешуба. Вченi припускають, що хуррити жили тут не одну сотню рокiв. Так-от, хуррити входили в союз племен, якi першими придумали букви. Зате розповiдь про атркнигу чи лiнорит нам близька – зачатi вони порiвняно недавно. Видання популярне. Складна iнформацiя добре запам’ятовуеться, бо переказана доступно i цiкаво. Для допитливих читачiв, якi не мислять життя без духовних книжок.
Лiдiя Гулько
Науково-пiзнавальнi лекцii, статтi, вiдгуки
Передмова вiд автора
Бiльшiсть робiт, зiбраних у одну книжку, написанi в 2007–2016 роках. Вони заслуханi членами Науково-методичноi ради Музею книги i друкарства Украiни iрекомендованi для читання перед аудиторiею та публiкацii. У свою чергу цi роботи е результатом i продовження виставок, у органiзацii та створеннi яких я брала участь. Зокрема, з iсторii букваря, ювiлейних дат Остромировоi Євангелii, «Слова о полку Ігоревiм». Мною пiдготовлено два Каталоги, а саме: видань та iлюстрацiй творiв Лесi Украiнки i Василя Симоненка, що зберiгаються у фондах МКДУ, з передмовами до них. Я дослiджувала iсторiю створення першоi друкарнi на Пiвднi, в Миколаевi, та ii продукцiю. Додам ще проведення екскурсiй експозицiею Музею та читання лекцiй у школах i бiблiотеках (близько тисячi), виступи на конференцiях i наукових семiнарах, публiкацii в наукових журналах та ЗМІ. У видавництвi Ірини Гудим (Миколаiв) побачили свiт моi науково-популярнi книжки: «Миколаiвська гражданська друкарня» (2014) i «Таемничi знаки, або Бiля витокiв украiнськоi писемностi» (2015).
У цьому збiрнику також дослiдження робiт художникiв, що працювали й працюють над iлюструванням та оформленням книги.
Поважний вiк i стан здоров’я схилили мене до думки зiбрати творчий доробок i разом опублiкувати. Дiлюся знаннями з просвiтницькою метою.
Приемного читання.
Лекцii
Як створювалася книга у минулому?
ПЛАН
І. Вступ.
ІІ. 1. Створення книги:
– у стародавнi й античнi часи. Виготовлення дерев’яних i глиняних табличок, папiрусу;
– аборигенами Америки;
– у часи Середньовiччя. Виготовлення пергамену;
– у часи Вiдродження. Мистецтво оправи книги. Виготовлення паперу;
– iнструменти для писання та фарби.
2. Давня украiнська книга:
– до прийняття християнства;
– у Х ст. – першiй пол. ХVІ ст.;
– з другоi пол. ХVІ ст. до кiнця ХVІІІ ст.
3. Типи кириличного письма.
4. Оздоблення давньоi украiнськоi книги.
5. Вплив рукописноi книги на друковану.
ІІІ. Висновок.
Лiтература.
Вступ
У центрi нашоi уваги перебуватиме книга – витвiр людського генiя i копiткоi працi. Походження слова «книга» остаточно не встановлене. Можливо, його коренi в спiвзвучному словi старокитайськоi мови, що в перекладi означае «сувiй, згорток». У европейських i передньоазiйських мовах термiн «слово» мае три значення: предмет, твiр i частина твору. Але, зазвичай, слово «книга» тлумачать, виходячи зi сьогоднiшнiх реалiй. А це зшитi в блок аркушi паперу та взятi в картонну чи м’яку обкладинку, красиво iлюстровану.
Книга пройшла шлях довжиною в сотнi й тисячi рокiв розвитку i врештi-решт набрали звичного для нас вигляду. Найдавнiшi книги мають вигляд наскальних малюнкiв, написiв на стiнах гробниць, храмiв чи посудi. Пiзнiше творилися книги у виглядi глиняних табличок, папiрусних сувоiв, написiв на пальмових листках i берестi. Усi вони е живими книгами, в яких вiддзеркалена iсторiя людства, його досвiд, заповiт прийдешнiм поколiнням.
Вже стародавнi люди цiкавилися навколишнiм свiтом i мали потребу зафiксувати думку.
Писемнiсть, однак, виникла на етапi розвитку людства, коли продуктивнi сили i суспiльнi вiдносини досягли досить високого рiвня. Вiн же, за висловом Ф. Енгельса, почався в добу плавлення залiзноi руди i перейшов у добу цивiлiзацii. У результатi було винайдене буквене письма. Отже, письмо з’являеться в перiод формування держави. Щоб зрозумiти i вивчити шлях розвитку тiеi чи iншоi писемностi, треба знати iсторiю народу, який ii створив. Ось чому, дослiджуючи книгу, створену в минулому, вдаватимемося до iсторичних фактiв та подiй.
Створення книги
У стародавнi та античнi часи для писання використовували дерево, глину, камiнь (пiсковик, туф, а з часiв Августа – мармур). Писали на дубових, самшитових, липових дошках, якi попередньо вiдбiлювали гiпсом. На камiнних брилах висiкали урочистi надписи, епiтафii, тексти, присвяченi визначнiй iсторичнiй особi.
Письмовим матерiалом служив i метал. Щодо використання бронзи, то читаемо в одному джерелi: «Тит Ливий указывает, что договор, заключенный консулом Спурием Кассием в 493 г. до н. э. был зафиксован на бронзовой колонне, а Дионисий Галикарнасский упоминает о бронзовой стеле в храме Дианы на авентине с записью договора царя Сервия Тулия, заключенного с латинскими городами. «Законы двенадцати таблиц» были выгравированы на бронзовых досках.
В древнем Риме ветеранам войска за 25-летнюю службу выдавались две бронзовые таблички как свидетельство их заслуг перед государством». [6, 10].
До нас дiйшли стародавнi дощечки, облитi воском, iз написами. Їх називали вощеними або восковими i широко використовували для ведення записiв, пiдрахункiв, переписки.
Як виготовляли дощечки для писання? Задля цього на дощечцi розмiром 12 см на 14 см або 9 см на 11 см, вiдступаючи вiд краю 1–2 см, робили заглиблення до 1 см, яке заповнювали воском.
Грамотнi люди носили книжечку з двох дощечок (диптих), або трьох (триптих), навiть бiльше. Для зручностi кожну дерев’яну табличку збоку просвердлювали, пропускаючи крiзь отвори шнурок. При цьому таблички складали одна з одною воском усередину.
Овiдiй в «Любовних елегiях» зобразив горе юнака, до якого повернулися таблички, якi вiн надiслав своiй коханiй:
«Ридайте над горем моiм:
Вернулися сумно таблички!
Буква одна лиш на них,
Означае зловiсна: нi!» [6, 10]
У музеях на античних вазах маемо можливiсть споглядати зображення школярiв, у руках яких таблички. Оригiнальнi восковi таблички, що датуються І – ІІ ст., знайденi в кiнцi ХVIII ст. в мiстечку Верешпатак (сучасна Румунiя), де ранiше перебувала 11 римська колонiя, iншi – в Помпеях (поблизу Неаполя), мiстечку, що постраждало пiд час виверження Везувiю. На цих табличках вiдбитi тексти торгових угод, орендних договорiв, пiдрахункiв. [6, 10]
Кращий матерiал для письма порiвняно з дощечками, звичайно, папiрус. Його виготовляли в Єгиптi ще в IV тис. до н. е. з рослини, зарослi якоi вкривали дельту Нiлу. Про це вiдомо з творiв Теофраста i пiзнiше Плiнiя Старшого. Вони залишили докладний опис як самоi рослини папiрус, так i процесу виготовлення з нього матерiалу для письма, названого теж папiрусом.
Виявляеться, тригранне стебло папiрусу розрiзали вздовж, а потiм кожну частину розчiплювали на окремi смуги. При цьому внутрiшню частину стебла, як бiльш еластичну, розрiзали тонкими смугами, а тi, що бiля краiв, ширшими. Нарiзанi смуги сортирували вiдповiдно до iхньоi якостi та довжини. Їх розкладали одна бiля одноi на столi з похилою поверхнею. Зверху клали другий шар смуг, розмiщуючи iх впоперек, i мочили нiльською глинистою водою. Для того, щоб iз волокон видiлився клейкий сiк, смуги пресували. У такий спосiб отримували аркуш довжиною в стебло папiрусу, а шириною вiд 10 до 40 см. Щоб отримати довгу папiрусну дорiжку, аркушi послiдовно з’еднували. Довжина деяких дорiжок сягала понад 20 метрiв.
Аркушi сушили на сонцi, потiм обробляли спецiальним клеем, який отримували з хлiба шляхом нагрiвання у водi. Сумiш наносили на аркушi тiльки наступного дня. Оброблений папiрус не ламався. Його старанно полiрували мушлями або слоновою кiсткою. Пiдготовлений для писання матерiал розлiнiювали впоперек, щоб рiвними виходили стовпцi. Писали лише з одного боку. Папiрус, заповнений текстом, називали томом, що в перекладi означало «частина». Для зручного користування до тому з двох бокiв крiпили валики з дерева, рогу чи кiстки. До кiнця валика вiшали табличку з iменем автора та назвою тексту. На кожен сувiй одягали футляр зi шкiри або тканини, який називали тогою. Сувоi зберiгали в спецiальних ящиках (scrinium), а в бiблiотеках – на стелажах (armarium). Люди зi статками в будинках тримали для цих цiлей красивi сундуки з кедрового або кипарисового дерева.
Перший аркуш сувою називався протокол, а останнiй – есхатокол. Бувало, з папiрусу виготовляли книгу сучасного нам вигляду. З цiею метою з аркушiв формували стопу, яку скрiплювали за зразком воскових табличок.
Незважаючи на те, що папiрус крихкий, ламкий матерiал, до нас дiйшло немало папiрусних сувоiв та окремих аркушiв i стоп. Вони виявленi здебiльшого в Єгиптi й Тунiсi, тобто в краiнах iз сухим клiматом. Час виготовлення бiльшостi сувоiв – це І, ІІ ст. н. е.
