Мертвому півню фагот не потрібен
Мертвому півню фагот не потрібен
– Ти, Юджiне, бовдур! – покрутив мозгiвнею Пад Люка i зареготав, мов жеребець. – Це ж нерозумно. Ясна рiч, солiдним клiентам ти повинен услужувати без усяких фiглiв-мiглiв, але на якого хура втрачати приварок на iнших?
– Для мене усi клiенти однаковi, – гордо заперечив Юджiн.
– Справдi? – осклабив зуби Пад Люка. – То ти хочеш сказати, що немае нiякоi рiзницi мiж мною i якимось виродком, вiд якого тхне потом i ще хур знае чим?
– Боронь боже, – зблiд Старий Ірландець. – Нiчого подiбного? Я мав на увазi..
– На який хур менi знати, що ти мав на увазi! – здибився Пад Люка. – З вогнем граешся! Розвiв тут, бляр, димосратiю. Знаеш, чим це пахне? Нi? А я знаю. Натуральний екскремiзм! Неповага до влади! Я цього не потерплю, так i знай!
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
