Ось днями грози й холоди до нас з Московii прислали.
Якщо не так, то хоч отак, та однаково iм не йметься…
Але Всевишнiй дав нам знак, що все лихе для нас минеться.
Весну не можна зупинить, ii хода завжди невпинна.
І iм пора вже зрозумiть: ми переможем неодмiнно!
«А водограй i справдi грае…»
А водограй i справдi грае!
Куди не йдеш, а вiн дзвенить.
І день, i нiч не замовкае,
Нi на хвилину, нi на мить.
І спiв цей так приемно чути
У веснянi погожi днi.
І хочеться щасливим бути,
Мабуть, не тiльки лиш менi.
Щоби ловити подих вiтру,
І промiнь сонячний ясний,
І дякувати цьому свiту
За те, що е ти й що живий.
За Божий дар оцей величний:
За право чути, бачить, жить!
Хай водограй спiвае вiчно
І не змовкае нi на мить!
«Холодний вiтер шарпае дерева…»
Холодний вiтер шарпае дерева
І розгортае хмар товстий сувiй.
Чомусь сьогоднi схожий вiн на лева,
Що зранечку голодний й дуже злий.
То зареве, немовби навiжений,
А то заскиглить, наче кошеня.
Увечерi вiн був такий блаженний,
А от сказився нинiшнього дня.
І чим йому весна не догодила,
Що стiльки в ньому зараз лютi й зла?
Чи, мо’, не так вночi його любила,
Чи взагалi, можливо, не прийшла?..
Ох, весно-весно, чом не кажеш очi?
Прошу, змiни складний характер свiй
Й холодний вiтер нiжно, по-жiночi,
Ти обнiми й цiлунками зiгрiй.
Бо вiн не злий, йому бракуе ласки,
Якоi ти, напевне, не дала…
Перетвори цей холод в нiжну казку,
Бо нам усiм так хочеться тепла.
«Надвечiр небо чисте-чисте…»
Надвечiр небо чисте-чисте…
Невже i справдi вже тепло?
Зiрки у небi – як намисто,
Бо хмар неначе й не було.
І вiтер вщух. Чи десь дрiмае?
Чи весна його пригорта?
Карпатська нiч вже пiдступае,
Спокiйна, втiшена, свята.
«Сонечко за гори знов сiдае…»
Сонечко за гори знов сiдае,
І мiняе небо колiр свiй…
Небосхил багряно так палае,
Хоча щойно був ще голубий.
Сутiнки стiкають з полонини
З стрiмкiстю старезного коня…
Затихае в лiсi спiв пташиний,
Чутий упродовж усього дня.
Морок швидко поглина долину,
Нiч наступить скоро вже – за мить.
Все змовкае. Тiльки без зупину
Потiчок у сутiнках дзвенить.
Що спiвае вiн там проти ночi?
Пiсня його вiчна про кого?
Вiн спiва про почуття дiвочi,
Що чека коханого свого.
І всю нiч вiн буде так спiвати,
Бо в весняну пору не до сну,
Щоб колись, хто любить, мiг згадати
Дивовижну нiч цю весняну.
«Нiч свiтла i якась казкова…»
Нiч свiтла i якась казкова…
Хоча й не свiтять лiхтарi,
Та мiсяця великий човен
Пливе по небу угорi.
Серед зiркового намиста
Шукае новi береги
І заливае сяйвом чистим
Все, наче повiнь, навкруги.
