Далеко вiн вiд цього свiту,
Тому й не може зрозумiть,
Як можуть люди в ньому жити
І так страшенно не любить.
«Сумують нинi буки i ялицi…»
Сумують нинi буки i ялицi,
Бо снiг прийшов сьогоднi i в Карпати.
А снiг е снiг, i, власне, без рiзницi,
Чи вiн дрiбненький йде, а чи лапатий.
Й похмуре небо зависа низенько,
Й вершини гiр геть хмарами повито.
Здаеться, знову десь зима близенько,
Й стае вiд цього якось сумовито.
«Іще дрiмають сутiнки в долинi…»
Іще дрiмають сутiнки в долинi,
Та за горами сонечко встае,
Й в високе небо, як i вчора, сине,
Свое промiння золотаве лле.
Густе повiтря чисте i прозоре.
Здаеться, що потiчок струменить.
Лiсiв, ще голих, безкiнечне море
Пташиним спiвом зранечку дзвенить.
Тутешнiй день, спокiйний i неспiшний,
Ясним промiнням в вiкна загляда.
Хай буде вiн для нас усiх успiшним
Й солодким, як з карпатських рiк вода!
«Карпатська нiч по-справжньому весняна…»
Карпатська нiч по-справжньому весняна…
Щось за вiкном шепоче потiчок.
Мiж темних схилiв жовтi каравани
Пливуть у даль численних зiрочок.
Тут справжне все, яскраве, чисте, миле.
В бруньках духмяних вже кипить життя…
І свiт здаеться мирним, свiтлим, щирим,
І розпинають душу почуття.
«Весна немов на гойдалцi…»
Весна немов на гойдалцi
Лiта туди-сюди.
То нас теплом порадуе,
То знову холоди.
То сонцем в очi бризкае,
То хмарок нажене,
Та, сподiваюсь, гойдалка
Ця скоро вже мине.
І скоро вже ранесенько
Плесне в вiкно блакить,
І день новий пiднесено
Пiснями задзвенить.
«Хмурое небо, хмурое…»
Хмурое небо, хмурое,
Но без дождя пока…
Серая нынче улица,
Серые облака.
Но на газонах просится
К солнцу травинок пух,
А над землею носится
Терпкий весенний дух.
«Рдеют тюльпаны, как праздник, продленный до завтра…»
Рдеют тюльпаны, как праздник, продленный до завтра.
Сохнут тарелки и рюмки на полке посудной…
Будничным утром поставлю на стол себе завтрак,
Кашу-овсянку – в сравнении с праздничным, скудный.
Выйду из дома под меленький дождь моросящий.
Хлопнут парадного двери, заставив меня оглянуться…
Да, снова будни, но праздник-то наш настоящий
В том, что любимые с нами и в будние дни остаются.
«Все довкола снiгом забiлило…»
Все довкола снiгом забiлило…
То, виходить, що весни нема?
Лиш асфальтних вулиць чорне тiло
Нам шепоче: «Це вже не зима!
Не лякайтесь снiгу, ради Бога,
Сонечко його розтопить вмить!
Бо весну, що вийшла на дорогу,
Неможливо нi за що спинить!»
«Джерела духу, розуму, моралi…»
До 150-рiчного ювiлею Нацiональноi парламентськоi бiблiотеки Украiни
Джерела духу, розуму, моралi,
Усе, що людством створено в вiках,
Що назавжди вкарбовано в скрижалi,
