І до любови накликае
Чарiвниченько-соловiй.
А мiсяць срiбний розтягае
Чарiвну пряжу мрiй.
Там при окопах на долинi
Стоiть поручник молодий.
Йому щохвилi вилiтае
Зiтханнячко з грудей.
«Спи, дiвчино, спи, кохана,
Злотi мрii-сни.
І про мене, голубонько,
Не забудь спiмни».
А там у Львовi музики грають,
Танець жваво йде.
Дiвочi очi як зорi, сяють,
Любка всiм вперед веде.
І усмiхаеться чарiвно,
І клонить голову на грудь.
А сотник просить, сотник молить:
«Кохана, не забудь».
Сiрiе ранок, свiтла гаснуть,
Тяжiе сонна голова.
А сотник шепче ще до вушка
Прощальнii слова.
«Спи, дiвчино, спи, кохана,
Злотi мрii-сни.
І про мене, голубонько,
Не забудь спiмни».
Ударив гранат, як грiм гримучий,
Землю розгорнув.
Збудив окопи i лiс дрiмучий,
І ставок, що вже заснув.
Там при окопах на долинi
Лежить поручник молодий.
Йому потiчком випливае
Червона кров з грудей.
І знову стихло все довкола,
Ставок заснув, здрiмнувся лiс.
А тiльки вiтер по соснинi
Зiтхання тихо нiс.
«Спи, дiвчино, спи, кохана,
Злотi мрii-сни.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
