Карi оченята, в чорненькii брови?»
«Не журiться, галичанки, е ще i вiйськовi
Тi ще краще обiймають нiж стрiльцi сiчовi.
Тi вас поцiлують в уста малиновi,
В карi оченята, в чорненькii брови.
Тi вас поцiлують в уста малиновi,
В карi оченята, в чорненькii брови».
«Ой не будуть бiльш вiйськовi з нами приставати
І не будуть нас вiйськовi за стан обiймати;
Нi, не поцiлують в уста малиновi,
В карi оченята, в чорненькii брови.
Нi, не поцiлують в уста малиновi,
В карi оченята, в чорненькii брови.
Аж як ви iз Украiни вернетеся знову
І, як перше, знов пiдете з нами на розмову,
Тодi вже цiлуйте в уста малиновi,
В карi оченята, в чорненькii брови.
Тодi вже цiлуйте в уста малиновi,
В карi оченята, в чорненькii брови».
Заквiтчали дiвчатонька
Вiрш i музика Романа Купчинського
Заквiтчали дiвчатонька
Стрiльцеви могилу,
Замiсть мали заквiтчати
Стрiлецькую милу.
Невисокий хрест з берези
Заплели вiночком,
Замiсть мали заплiтати
Косу барвiночком.
І пiсочком висипали
Стежечку довкола,
Замiсть мали постелити
Рушник до престола.
Схилилися двi черешнi
Налiво й направо,
А на вiттях вiтер грае
Про стрiлецьку славу.
Засумуй, трембiто
Вiрш i музика Романа Купчинського
Засумуй, трембiто,
Та й по всьому свiту,
Що пропало галичанам
Сорок тисяч цвiту.
Що пропало галичанам
Сорок тисяч цвiту.
Засумуй, трембiто,
Та на всi Карпати,
Щоб не ждали сина з войни
Нi отець, нi мати.
Щоб не ждали сина з войни
Нi отець, нi мати.
Засумуй, трембiто,
Та на все Подiлля,
Щоб не ждала дiвчинонька
Хлопця на весiлля.
Щоб не ждала дiвчинонька
Хлопця на весiлля.
Засумуй, трембiто,
Що галицька сила,
Та вiд Збруча по Славуту
Трупом застелила.
Та вiд Збруча по Славуту
Трупом застелила.
Ірчик (Мирославу Ірчановi)
Вiрш i музика Романа Купчинського
Чи е в свiтi краща зiрка, як кохана моя Ірка,
Чи е в свiтi де царiвна, щоб була така чарiвна.
Приспiв:
Гей, гей, Ірчик, Ірчик, личко в тебе як папiрчик.
Чи е в горах краща квiтка, як Ірчанова сусiдка?
Чи е в раю де дзвiночок, як сусiдки голосочок?
Приспiв.
Поцiлуе, як ангелик, затанцюе, як метелик,
Приголубить, як голубка, але тiльки свого любка.
Приспiв.
В неi коси золотистi, як на сонцi води чистi,
В неi устонька – коралi, i так далi, i так далi.
