В шалi такому? Де взяти вiдваги? І з чого почати?
285 Перебiгае з одного на друге вiн мислю швидкою,
Рiзнi можливостi ловить, на всякi лади iх тлумачить.
Б'еться вiн так iз думками, й найкращою ця ось здаеться:
Кличе Мнестея, й Сергеста, й героя Сереста, щоб судна
Нишком готовили, друзiв збирали на березi, зараз
290 Потай щоб зброiлись та щоб таiли, чому все те роблять.
Сам же тим часом, коли ще Дiдона сердешна не знае
Й не сподiваеться, що розiб'еться iх щире кохання,
Думать вiн буде, коли б пiдступити у найдогiднiшу
Мить для розмови i як би до неi промовить найкраще.
295 Радо це всi сприйняли i виконують скоро накази.
Хитрощi цi зрозумiла цариця (хто б мiг одурити
Тих, що кохають?). І перша збагнула цей задум майбутнiй,
Певного й то боячися. Їй, ошалiлiй, доносить
Та ж Поголоска лиха, що флот вже в дорогу ладнають.
300 Розум утративши свiй, божевiльна, по мiсту лiтае,
Наче шалена при виносi святощiв з храму Тiада,
Чи коли оргiй трилiтнiх влаштовують Вакховi свято
І на Кiтейрон-горi лунають вночi завивання.
Врештi сама до Енея приходить i так промовляе:
305 «Зраднику, ти сподiвався, що зможеш такий величезний
Злочин втаiти вiд мене й лишить тайкома мою землю?
Чи не задержить тебе вже нiщо – анi наше кохання,
Анi колишня присяга, нi те, що Дiдона загине
Смертю жорстокою? Навiть узимку ти з флотом рушаеш
310 І в буревii пiвнiчнi пливти поспiшаеш по морю?
Серця не маеш! Якби не в чужi ти краi i оселi
Їхав, а Троя стара ще стояла б, – чи iхав би в Трою
Флотом по збуренiм морi? Вiд мене тiкаеш? Благаю
Слiз цих заради i даного слова, бо бiльше нiчого
315 Я собi, бiднiй, сама не лишила, й заради весiлля
Нашого, ради початку подружжя: як добре зробила
Щось я для тебе, як що-небудь з того було тобi миле, —
Змилуйсь над домом, який загибае, облиш свою думку,
Як тiльки можна просити, прошу. Через тебе на мене
320 Лютi лiвiйськi народи й князi нумiдiйськi, й тiрiйцi
Вже вороги менi. Сором утратила я задля тебе
Й чесне iм'я мое давне, що ним аж до зiр величалась.
Гостю мiй, ця-бо лиш назва по мужу для мене лишилась,
Ледве живу, на поталу кому ти мене покидаеш?
325 Отже, чого менi ждати тепер? Тiльки того, що брат мiй
Пiгмалiон оцi мури потужнi зруйнуе, чи гетул
Ярб у полон поведе? Ох, коли б хоч потомка вiд тебе,
Поки покинеш мене, зачала була, щоб хоч маленький
Бiгав Еней по свiтлицi й нагадував личком твiй вигляд, —
330 Не вiдчувала б, що я вже пропаща така i самотня».
Так говорила, а вiн, пригадавши Юпiтера слово,
Й оком не клiпнув, а в серцi змагався та бiль гамував свiй, —
Врештi вiн коротко каже: «Царице, нiколи не мiг би
Я заперечить, хоч скiльки б ти послуг своiх не згадала.
335 Буде приемно й Елiссу спогадувать, поки мiй розум
Буде притомний i поки мiй дух зможе рухати тiлом.
Дещо, до речi, скажу: нiколи не мав я надii
Втечу свою затаiти, не думай того, i нiколи
Я не носив смолоскипiв весiльних, твоiм чоловiком
340 Я не вважався i шлюбних я уз не шукав.
Якби доля Жить за бажанням дала, по своiй усе дiяти волi,
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
