Крутi й високi схiдцi до поезii,
І хай я видряпавсь на перший схiдець,
Та вище зроду вже не пiднiмуся».
А Теокрит йому: «Твоi слова
Блюзнiрства сповненi i нечестивi.
Вже тим, що ти стоiш на першiм схiдцi,
Пишатись мусиш i щасливим бути.
Адже туди зiйти не так-то й легко,
І хто спромiгся, той пошани гiдний,
Бо вивищивсь на цей найнижчий схiдець
Над посполитий свiт, над пересiчнiсть.
Цього не так-то й легко домогтися.
Слiд заслужити право тут стояти
Громадянином в царинi iдей.
Отож на це спроможеться не кожен,
Не кожному пiд силу цей спробунок:
Там перед суддями ти маеш стати,
Яких не ошукаеш, не пiдкупиш.
Адже сюди зiйти не так-то й легко,
І хто спромiгся, той пошани гiден».
1899
Переклав Григорiй Кочур
Che fece… il gran rifiuto [8 - Цитата з «Божественноi комедii» Данте, «Пекло», пiсня ІІІ, 60: «Che fece per viltade il gran rifiuto» («Хто зрiкся, страхопуд, великих справ», пер. Є. Дроб’язка). Випускаючи словосполучення, яке вказуе на причину «великоi вiдмови», К. Кавафiс натякае, що фактом е лише сама вiдмова, а причини ii – завжди суб’ективнi, що вони залежать вiд поглядiв та намiрiв iнтерпретатора.]
Колись надiйде день i багатьом належить
обрати – «Так!» чи «Нi!». Той, що свiдомо
свiй жереб вибрав (– «Так!») нiколи вже додому
не вернеться. Вiн розпочав свiй шлях. Бентежнi
думки його вже не гнiтять, дiла чуттям тотожнi.
Той, що свiдомо вибiр вiдхилив, теж не шкодуе. Навiть,
як знову запитали б, скаже – «Нi!». Однак як гiрко давить
те «Нi!» («Нi!» правильне) – i так – хвилину кожну!
1901
Переклав Андрiй Савенко
Старечi душi
В тiлах прадавнiх та спорохнявiлих
сидять собi старечi д?шi.
Бiдачки, мов якiсь недужi,
i як же нудяться життям, яке мов термiн вiдбувають.
А як бояться втратити його, а як його плекають!
Непослiдовнi та розгубленi
д?шi, сидять собi, смiшнi й насупленi,
В прадавнiх оболонках потьмянiлих.
1901
Переклала Надiя Гонтар
Перешкода
Ми шкодимо богам у кожнiм добрiм дiлi,
збагнути задум iх божественний безсилi.
Деметра [9 - Деметра – давньогрецька богиня родючостi та хлiборобства, центром культу якоi було м. Елевсин в Аттицi.] коло печi добре дбае,
Фетiда [10 - Тетида (Фетiда) – нiмфа, дочка Нерея i Дориди, з якою було пов’язане пророцтво, що народжений нею син стане сильнiшим за батька i позбавить його влади.] у вогонь кладе свое дитя…
Та чи ж дамо iм щось довести до пуття?
Лякае нас вогонь, дим розум застеляе!…
І все завжди псуе дурна жона Келея [11 - Келей – мiтичний володар Елевсiна, що дав притулок богинi Деметрi, коли та шукала свою дочку Персефону. Богиня виховувала сина царя, Триптолема (за iншою версiею – Демофонта), а вночi, попередньо вкривши чародiйним зiллям його тiло, загартовувала хлопчика, кладучи у полум’я домашнього вогнища, що одного разу й побачила дружина Келея, Метанiра.],
й все зводить нанiвець батькiвський жах Пелея [12 - Пелей – володар мiрмiдонян у Фтii, чоловiк Тетиди (Фетiди) та батько Ахiллеса.].
1901
Переклала Ірина Бетко
Вiкна
У цих кiмнатах тьмяних, де маю
нудитися щодня, в нестямi скрiзь блукаю
у пошуках вiкна. – Якщо воно знайдеться,
яка душi моiй iз того буде втiха! —
Та марно з дня у день тi вiкна я шукаю,
i як, i де шукать, – не вiдаю, не знаю.
Та краще б не знайти, щоб не накоiть лиха.
Хто знае, що тодi терпiти доведеться.
1903
Переклала Ірина Бетко
Термопiли [13 - Поезiя «Термопiли» показова щодо реалiзацii творчого методу поета, введення в текст певних деталей, натякiв, незначних трансформацiй конструкцiй, специфiчного слововжитку, що дозволяе по-рiзному тлумачити смисл. У цiй поемi така «своерiднiсть» (яку дехто вважае помилкою, дехто – хибою поетичноi вседозволенностi) – у характеристиках спартанцiв, насамперед, у словi ???????? («мужнiй»), що, на думку дослiдникiв, було помилково вжито поетом замiсть ???????????? («щедрий», буквально «мужнiй у дарунках»). Така «помилка», втiм, дае змогу поставити пiд сумнiв твердження, що йдеться про «тих» спартанцiв, i, разом з тим, чи взагалi тут мова про спартанцiв, а якщо про «тих», то яке до них ставлення поета: вiн прославляе чи кепкуе з них? Оскiльки тексти К. Кавафiса мають потужнi внутрiшнi зв’язки, то смисл цього твору варто розглядати в контекстi iнших поезiй «спартанського циклу», наприклад, «…200-го року до Рiздва Христового». Ще бiльше ускладнюе завдання iнтерпретацii прислiвник ????????? («нарештi»), вжитий у кiнцi, iз семантикою бажаного?/?сподiваного настання тiеi чи iншоi дii або стану.]
Хвала i шана людям, що в життi
воздвигли i боронять Термопiли [14 - Термопiли – ущелина в центральнiй Грецii, важливий перехiд мiж Тессалiею та центральною Грецiею, прохiд якою у 480 р. до н. е. боронили спартанцi на чолi з царем Леонiдом та iхнi союзники (теспiйцi та тебанцi).],
що не зреклись обов’язку нi разу,
в усьому скрiзь розважнi й справедливi,
та повнi й спiвчуття, i розумiння;
якщо багатi – щедрi; як убогi,
то й у малих своiх достатках щедрi,
готовi чим спроможнi помогти,
лиш правду кажуть, та в душi не мають
ненавистi до того, хто збрехав.
Але найбiльше тим належить шана,
котрi провидять (не один провидить!),
що знайдеться пiдступний Ефiальт [15 - Ефiальт – зрадник, що провiв вiйсько персiв обхiдною стежкою в тил до спартанцiв. З того часу iм’я почало використовуватися як загальна назва i набуло значення «кошмар».]
i що мiдiйцi зрештою прорвуться.
1903
Переклав Григорiй Кочур
