Тлумачення снів
Розділ V
Матеріал і джерела снів
Коли аналіз сну про ін’єкцію Ірмі показав, що сон містить здійснення бажання, нас перш за все зацікавило питання, чи є універсальним такий характер снів, тож, на якийсь час, ми стримали будь-який інший інтерес, який міг виникнути впродовж тлумачення. Нині, маючи відповідь на поставлене питання, можемо повернутися назад, у початковий пункт нашого дослідження проблеми снів, залишивши на разі осторонь теорію здійснення жадань, нехай навіть ця тема ще не вичерпана остаточно.
Послуговуючись методом тлумачення снів, який розкриває їхній замаскований сенс, набагато вагоміший за їхній наочний зміст, ми маємо знову розглянути окремі проблеми снів і знайти задовільні розв’язання щодо здогадів і суперечностей, які здавалися нам незбагненними у світлі самого тільки наочного змісту снів.
У першому розділі я представив уявлення різних авторів щодо взаємин снів з реальним життям і щодо матеріалу снів. Згадаймо три головні особливості пам’яті у снах, які ми детально обговорювали і які залишилися нам незрозумілими:
1. Сни віддають перевагу враженням днів, що безпосередньо передували їм (Robert, 1886, стор. 46; Strümpell, 1877, стор. 39; Hildebrandt, 1875, стор. 11 і Hallam and Weed, 1896, стор. 410 і далі).
2. Сни добирають матеріал за принципами, відмінними від тих, якими керується пам’ять притомного стану – вони пригадують не істотне і важливе, а другорядне й незначне.
3. Сни послуговуються нашими спогадами з раннього дитинства; вони відтворюють подробиці з цього періоду, які здаються нам тривіальними і які у денному житті недоступні нашій пам’яті [125].
Усі ці особливості снів у виборі матеріалу дослідники, звісно, відзначали, вивчаючи їхнє наочне наповнення.
А. Недавнє і байдуже у снах
Аналізуючи власний досвід з метою визначення елементів наповнення снів, я, перш за все, переконуюся, що у кожному сні можна знайти зв’язок з переживаннями попереднього дня. Хоч би який сон я досліджував – свій чи чужий – щоразу така теза підтверджується. Беручи до уваги цю обставину, я схильний починати тлумачення снів з вивчення вражень попереднього дня, які цей сон викликали; у багатьох випадках такий шлях аналізу найкоротший. В обох моїх снах, докладно аналізованих у попередньому розділі (про ін’єкцію Ірмі й про мого дядька з русявою бородою), зв’язок з денними враженнями настільки очевидний, що не потребує дальших коментарів. Однак, щоб показати постійний характер цієї особливості, я наведу кілька прикладів своїх власних снів. Я описую тут свої сни лише настільки, наскільки це потрібно для визначення їхніх джерел.
1. Я відвідую будинок, у який мене насилу впускають… а тим часом якась жінка чекає на мене на вулиці.
Джерело: ввечері я мав розмову, в якій запевняв одну родичку, що вона змушена буде зачекати з певною покупкою, аж доки… тощо.
2. Я написав монографію про якусь (невизначену) рослину.
Джерело: напередодні вранці у вікні книгарні я бачив монографію про цикламени.
3. Я бачу на вулиці двох жінок – матір і дочку, з яких остання у мене лікується.
Джерело: Одна з моїх пацієнток напередодні ввечері повідомила мені, що її мати заперечує проти подальшого лікування у мене її дочки.
4. У книгарні С. і Р. я підписався на періодичне видання, коштом на 20 флоринів на рік.
Джерело: напередодні дружина мені нагадала, що я винен їй 20 флоринів з грошей на щотижневі витрати.
5. Я отримую листа від соціал-демократичного комітету, в якому до мене звертаються як до члена цієї партії.
Джерело: напередодні я отримав звернення від ліберального виборчого комітету і від президії Гуманітарного союзу, до якого я справді належу.
6. Я бачу людину на стрімкій скелі посеред морського краєвиду у стилі картин Бьокліна.
Джерело: Дрейфус перебуває на острові Диявола, звістка отримана мною саме в той час від родичів з Англії тощо.
Виникає питання, чи завжди зав’язка сну визначається враженнями попереднього дня, а чи може сягати у віддаленіші періоди осяжного часу. Питання це навряд чи набуде принципового значення, але я таки волів би висловитися на користь дня, що безпосередньо передує сну. Щоразу, коли мені видається, ніби джерелом сну стало враження дводенної чи триденної давнини, ретельніше дослідження переконує мене, що це враження повторилося напередодні, а отже, між днем первинного враження і сном виникає сполучна репродукція враження у день перед сном; поза тим, щоразу я спромагаюся знайти чинник, відповідальний за спогад про давніше враження.
З іншого боку, попри всі мої намагання, я не зміг визначити жодного біологічно значимого регулярного інтервалу між первинним враженням і його відтворенням уві сні. (Г. Свобода називає у цьому стосунку початковий інтервал у 18 годин) [126].
Г. Елліс, який теж приділяв увагу цьому питанню, стверджує, що він не знайшов такої періодичності відтворення вражень у своїх снах, «попри те, що шукав її». Він пригадує, зокрема, сон, у якому він перебуває в Іспанії і хоче відвідати місце, що зветься Дараус, чи Вараус, чи то Зараус. По пробудженні він не міг зрозуміти, про яку місцевість ідеться і відклав сон на поличку. Аж за кілька місяців він таки встановив, що станція між Сан-Себастьяном і Більбао називається Зараус – він проїжджав повз неї потягом за 250 днів до згаданого сну (Havelock Ellis, 1911, 227).
Я вважаю, що збудник кожного сну слід шукати серед вражень, «від моменту яких не минуло ще жодної ночі». Враження недавнього минулого (за винятком дня безпосередньо перед сном) відіграють у наповненні сну таку саму роль, як будь-які інші враження з періоду будь-якої давнини. Сон обирає матеріал з будь-якого періоду життя за умови, що цей матеріал з’єднується асоціативним ланцюжком з враженням дня, що безпосередньо передує сну («свіже» враження).
То чим пояснюється переважна роль свіжих вражень? Певні припущення з цього приводу дозволить нам зробити детальний аналіз одного з уже згадуваних снів. Я оберу для цього сон про монографію з ботаніки.
Я написав монографію про певну рослину. Книжка лежить переді мною, я її гортаю, оглядаючи складані кольорові таблиці. У кожний примірник вкладені засушені зразки рослин, як у гербарії.
Аналіз:
Вранці у вітрині однієї книгарні я побачив нову книжку під назвою «Рід Цикламени», імовірно – монографію про цю рослину.
Цикламени – улюблені квіти моєї дружини. Я докоряю собі, що рідко дарую їй квіти, які вона так любить. На думку про «дарувати квіти», я згадую бувальщину, яку розповідав нещодавно у колі друзів на доказ свого твердження, що часто ми забуваємо щось під впливом несвідомого наміру, і це дає можливість відгадати прихований намір того, хто щось забуває. Молода жінка, яка звикла, щоб на день її народження чоловік дарував їй квіти, якогось року не знайшла на своєму столику цього знаку любові і розридалася. Нагодився її чоловік, але не міг зрозуміти причини її сліз, аж доки вона йому сказала: «Сьогодні мій день народження». Він ляскає себе по лобі і вигукує: «Пробач, я просто забув!» – і хоче негайно йти, щоб купити їй квіти, але вона з того нітрохи не тішиться, бо в забудькуватості чоловіка бачить доказ того, що вона у його думках уже не посідає того місця, яке мала раніше.
Моя дружина зустріла днями цю пані, фрау Л., яка повідомила їй, що почувається добре і розпитувала про мене. Кілька років тому вона проходила у мене курс лікування.
Нова спроба: я дійсно колись написав монографію про певну рослину – мої дослідження властивостей коки привернули увагу К. Коллера[127], якого найбільше цікавили анестезійні властивості кокаїну. Я згадав про цю особливість алкалоїду у своєму дослідженні, але не піддав її детальному розгляду. Пригадую, що вранці після пробудження (до тлумачення його я взявся вже увечері) я мав своєрідний сон наяву про кокаїн. Якби, думав я, у мене виникла глаукома, я б вирушив у Берлін до свого друга і мене прооперував би у нього вдома офтальмолог, якого він би мені порекомендував. Цей хірург, не знаючи, кого він насправді оперує, либонь став би говорити про те, як полегшило такі операції запровадження кокаїну, а я не подавав би знаку, що й сам причетний до цього відкриття. Моя фантазія переходить у роздуми про те, як складно буває лікареві віддячувати за професійну допомогу своїм колегам. Берлінському офтальмологові, який мене не знає, я б, звісно, зумів сплатити за операцію. Пригадавши цей сон наяву, я зрозумів, що за ним стоїть спогад про певне моє переживання. Невдовзі після відкриття Коллера мій батько захворів на глаукому; мій друг, офтальмолог, доктор Кеніґштайн, зробив йому операцію, а доктор Коллер, забезпечуючи кокаїнову анестезію, зауважив, мовляв, у цій операції беруть участь усі, кому медицина завдячує відкриттям анестезійних властивостей кокаїну.
Відтак я лину думкою до останнього разу, коли згадував про цю історію з кокаїном – кілька днів тому мені до рук потрапила збірка, видана вдячними учнями до ювілею їхнього вчителя й завідувача лабораторії У переліку здобутків лабораторії згадувалося, що саме в ній Карл Коллер відкрив анестезійні властивості кокаїну. Я раптом усвідомлюю, що мій сон пов’язаний з подіями попереднього вечора. Я проводжав д-ра Кеніґштайна додому і почав з ним розмову з приводу певного питання, що ніколи не залишає мене байдужим. Доки ми закінчували розмову у холі докторового будинку, нагодився Ґертнер[128] зі своєю молодою дружиною. Я не втримався від щирого компліменту, зауваживши, який у них обох квітучий вигляд. Проф. Ґертнер є одним з авторів ювілейної збірки, про яку я щойно згадував і, мабуть, саме його поява нагадала мені про неї. Ім’я фрау Л., розчарування якої на день народження я змалював вище, теж виринало у нашій з д-ром Кеніґштайном розмові – щоправда, з іншого приводу.
Спробую також витлумачити інші елементи мого сновидіння. До монографії вкладені засушені зразки рослин, якугербарії. З гербарієм у мене пов’язаний один гімназійний спогад. Якогось разу директор нашої гімназії доручив учням старших класів переглянути і почистити гербарій нашого ботанічного кабінету. У ньому завелися хробаки, книгогризи. До мене директор либонь не мав достатньої довіри, тож дав мені лічені кілька сторінок. Як зараз пам’ятаю, то була родина хрестоцвітних. До ботаніки я ніколи не мав особливої схильності. Раніше, на іспиті з цієї дисципліни мені випало визначати саме хрестоцвітні, і я їх не впізнав. Я, напевне, провалив би іспит, якби не мої теоретичні знання. Від хрестоцвітних я переходжу до складноцвітих. Мені спадає на думку, що до складноцвітних належать артишоки, а вони мої улюблені квіти
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Примечания
1
Слова з монологу розгніваної відмовою інших богів Юнони у Вергілієвій «Енеїді» (VII, 312). У перекладі І. Білика: «Якщо прихилити не можу небесних, то Ахеронт попрошу». Ахеронт – річка підземного царства. Автор у листі від 4 грудня 1896 р. до свого часто згадуваного в тексті цієї книжки «берлінського друга» В. Фліса пояснює (непростий) вибір епіграфа таким чином, що бажання, відкинуті «вищою владою психіки», щоб досягти своєї мети, знаходять притулок «у підземному світі свідомості (підсвідомості)» (прим. пер.).
2
У подальших виданнях дужки було розкрито (прим. авт. у вид. з 1914).
3
Подальша заувага спирається на наукову працю Бюхсеншютца 1868 р. (прим. авт.).
4
Давньогрецький лікар Гіппократ згадує про з’язок снів з хворобою в одному з розділів своєї славетної праці (прим. авт.).
5
Книжка Ονειροκριτικά, «Тлумачення снів» (прим. пер.).
6
Подальша історія тлумачення снів у Середньовіччя викладена у Дьєпґена (1912) і у спеціальних дослідженнях М. Фьорстера (1910, 1911), Ґоттарда (1912) та ін. Щодо тлумачення сновидінь у євреїв пишуть Альмолі (1848), Амрам (1901), Льовінґер (1908) і не так давно – Лауер (1913), який узяв до уваги психоаналітичний аспект. Про тлумачення сновидінь у арабів повідомляють Дрексль (1909), Ф. Шварц (1913) і місіонер Тфінкджі (1913), у японців – Міура (1906) і Івая (1902), у китайців – Секер (1909 – 10), у індійців – Неґеляйн (1912) (прим. авт. у вид. з 1914).
7
Луї Фердинанд Альфред Морі – французький мистецтвознавець, архівіст і вчений-ерудит XIX ст. (прим. пер.).
8
Ми снимо тим, що побачили, сказали, забажали чи зробили (фр.).
9
Уривок подається у перекладі А. Содомори.
10
За твердженням Waschide (1911), неодноразово відзначалося, що у своїх снах люди вільніше і краще, ніж по пробудженні, розмовляють іноземною мовою (прим. авт. у вид. з 1916).
11
Праці Товариства психологічних досліджень (англ.).
12
«Глибокі емоції реального життя, питання та проблеми, на які ми свідомо спрямовуємо свою психічну енергію, не є тим, що зазвичай постає у снах. Сон відтворює – коли йдеться про найближче минуле – здебільшого незначні, побічні, забуті враження з повсякденного життя. Найбільш інтенсивні психічні подразники денного життя – це ті, що сплять найглибшим сном» (англ.).
13
«що кожне, навіть найменш значне враження залишає стійкий слід, який може виявити себе будь-якого дня» (фр.).
14
Александер Пільч (1871–1954) – австр. невролог, професор Віденського університету (прим. пер.).
15
Подальший досвід спонукає мене додати, що не так рідко уві сні відтворюються неістотні дії попереднього дня – такі, наприклад, як пакування валізи, готування їжі на кухні тощо. Однак сам сновидець тоді наголошує не стільки на змісті сну, скільки на реальності факту, його «справжності»: «Я справді робив усе це вчора» (прим. авт. у вид. з 1909 р.).
16
Німецький невропатолог Адольф фон Штрюмпель (Ernst Adolf Gustav Gottfried von Strümpell) був сином німецького філософа, професора Людвіґа Штрюмпеля (прим. пер.).
17
Мається на увазі, найімовірніше, французький фізіолог Луї Жіру де Бюзарень (Louis-Adrien-Édouard-François Girou de Buzareingues), який, втім, головну свою працю Essai sur le mécanisme des sensations, des idées et des sentiments (1848) написав у співпраці з батьком, Шарлем Жіру де Бюзаренєм (прим. пер.).
18
Тобто в Окситанії, на півдні Франції (прим. пер.).
19
«Червневі дні» – робітниче повстання у Парижі 1848 р. (прим. пер.).
20
Й. М. Фаріна, італієць за походженням, «винахідник» одеколону (прим. пер.).
21
«Шофферами», тобто «нагрівачами», називалися банди грабіжників у Вандеї, які застосовували згаданий у тексті метод тортур (прим. авт.).
22
«Feuerjo!» (букв. «пожежа» давньонімецькою) гукають на сполох (на кшталт «Пробі!»). Слова ж orja та eurjo – безсенсовні уламки цього вигуку (прим. пер.).
23
…«деяку подібність, що не є, однак, унікальною і винятковою» (фр.).
24
Поява уві сні постатей велетнів дозволяє припускати, що сон залучає сцени з дитинства сновидця. Наведене тлумачення, яке вказує на спогади сновидця про «Мандри Гулівера», є прикладом того, що інтерпретатор сну не повинен давати волю власній уяві і нехтувати асоціаціями сновидця (прим. авт.).
25
Гіпнагогічні явища (психол.) – такі, що виникають у напівсні, у мить засинання (прим. пер.).
26
Крім діагностичної цінності, присвоєної снам (наприклад, у творах Гіппократа), слід брати до уваги також їхнє терапевтичне значення в античну добу. У Греції оракулів, що спеціалізувалися на снах, регулярно відвідували хворі у пошуках зцілення. Недужий ішов у храм Аполлона або Асклепія, виконував там різні церемонії, а тоді, очищений обмиваннями, масажем і куріннями, у стані екзальтації, вкладався на шкуру принесеної в жертву тварини. Тоді він засинав і уві сні бачив засоби проти своєї хвороби. Вони представлялися йому у своїй природній формі або у символах і картинах, які потім тлумачили жерці. Детальнішу інформацію про лікувальне
застосування снів у давніх греків див. у Lehmann (1908, 1, 74), Bouché-Leclercq (1879–1882), Hermann (1858, § 41, 262 ff., and 1882, § 38, 356), Böttinger (1795, 163 ff.), Lloyd (1877), Döllinger (1857, 130) (прим. авт. у вид. з 1914).
27
Ценестезія [Gemeingefühl], у фізіології – загальне відчуття власного тіла (прим. пер.).
28
«внутрішнє Я» (фр.).
29
Йон Мурлі Волд – норвезький філософ другої половини ХІХ ст. (прим. пер.).
30
Згаданий автор відтоді зібрав у двох томах матеріали своїх експериментів (з 1910 і 1912 років), на які ми посилатимемося в інших розділах (прим. авт. у вид. з 1914).
31
Під «джерелом» тут напевне слід розуміти саме реальний досвід (прим. пер.).
32
Тобто таке, що виникало б у разі соматичної стимуляції (прим. пер.).
33
«Снів цілковито психічного походження не існує»; «Думки наших снів приходять до нас іззовні» (фр.).
34
Періодично повторювані сни спостерігаються рідко. Цікава колекція таких снів представлена у Шабаньйо (Chabaneix, 1897, стор. 212 і далі) (прим. авт.).
35
Мається на увазі італійський філософ-ідеаліст ХІХ ст. Франческо Бонателлі, дід іншого знаного філософа, Бернардіно Варіско (прим. пер.).
36
«Спостереження за снами має свої особливі труднощі, і єдиний спосіб уникнути помилки у таких питаннях – це якнайшвидше довірити паперу щойно пережите й помічене; інакше дуже скоро забудемо – повністю або частково. Не так страшно – якщо повністю, але часткова втрата підступніша, бо тоді, переповідаючи збережені у пам’яті непослідовні й незв’язані фрагменти, ми схильні доповнювати їх з уяви… Ми несвідомо стаємо художниками слова, а періодично повторювана розповідь схиляє автора вірити, що він подає справжній факт, встановлений належним чином і за всіма правилами» (фр.).
37
Ідеація (псих.) – творення понять і уявлень і довільне оперування ними. В оригіналі автор вживає прозоріше німецьке слово Vorstellungsleben, букв. «життя уявлень» (прим. пер.).
38
Зільберер (Silberer, 1909) надав гарні приклади того, як у стані напівсну навіть абстрактні думки перетворюються на пластичні образи, що мають виражати те саме значення. Я матиму нагоду далі повернутися до цього відкриття в іншому контексті (прим. авт. у вид. з 1911 р).
39
Гаффнер (Haffner, 1887, стор. 243) намагається, подібно до Дельбьофа, пояснити функціонування розуму у стані сну перемінами, що їх неминуче мають викликати у діяльності нормального психічного апарату ненормальні умови такого стану. Однак Гаффнер дещо інакше змальовує ці умови. На його думку, першою ознакою сновиддя є його незалежність від простору і часу, тобто образи снів вільні від позиції, яку посідає сам сновидець у просторовому і часовому порядку подій. Друга істотна риса сну випливає з того, що галюцинації, фантазії та уявні комбінації переплутані з зовнішнім сприйняттям. «Оскільки всі вищі сили душі – зокрема творення загальних понять, суджень і висновків, з одного боку, і вільне самовизначення, з іншого боку, – пов’язані з чуттєвими образами і завжди мають підґрунтя з таких образів, ці сили також беруть участь у безладі образів сну. Ми говоримо, що вони “беруть участь”, оскільки наша здатність судження і сила волі як такі під час сну не занепадають. Наша діяльність так само осмислена і вільна, як у бадьорому стані. Навіть у снах людина не порушує закони мислення як такі – не вважає відмінні речі подібними тощо. Також людина уві сні бажає для себе тільки те, що їй уявляється хорошим (sub ratione boni). Але людський дух, в омані сну, плутається у застосуванні законів мислення і волі. Тому у снах ми допускаємося найтяжчих протиріч, попри те, що доходимо проникливих суджень і послідовних висновків і схиляємося до найбільш доброчесних рішень. Брак орієнтації обумовлює політ нашої уяви у снах, і брак критичного міркування й спілкування з іншими стає основним джерелом безмежної екстравагантності наших суджень, наших надій і бажань у снах» (там же, стор. 18). (Прим. авт.).
40
Пор. з «Désintérêt», який Кляпаред (Claparède, 1905) вважає елементом механізму засинання (прим. авт.).
41
«Не буває цілком розумних снів, які не містять жодних невідповідностей, анахронізмів, жодного абсурду» (фр.).
42
«Сон – це емоційна і розумова психічна анархія, це гра полишених на самих себе функцій, які здійснюються безконтрольно і безцільно; уві сні дух є духовним автоматом» (фр.).
43
«Немає нічого настільки безглуздого, настільки недоладного, настільки потворного, що не могло б нам наснитися» (лат.).
44
«Виробленню цих образів у розумовій сфері – які у притомної людини виникають здебільшого за участю волі – у сфері моторики відповідають певні рухи, що виникають у хворих на хорею чи параліч» (фр.).
45
«цілу серію втрат у здатності мислення й міркування» (фр.).
46
«1) спонтанна і ніби автоматична дія розуму; 2) хибне і непослідовне об’єднання ідей» (фр.).
47
Так вимовлялося французькою; точніше було б «Жайлоло» – давня назва острова Галмагера (прим. пер.).
48
Дещо згодом ми навчимося розуміти сенс таких снів, зі співзвучними складами й алітераціями (прим. авт.).
49
«Сон не є безглуздям і не цілковито суперечить здоровому глузду» (фр.).
50
«Отже, наші сни є засобом збереження цих послідовних особистостей. У снах, ми повернемося до старих поглядів на речі і тогочасних почуттів щодо них, до поривань і діяльності, які давніше володіли нами» (англ.).
51
«Уві сні всі, крім сприйняття, розумові функції – інтелект, уява, пам’ять, воля, мораль – залишаються незмінними за своєю суттю; тільки вони застосовуються до об’єктів уявних і мінливих. Сновидець – актор, який на власну волю грає дурнів і мудреців, катів і жертв, гномів і велетнів, демонів і янголів» (фр.).
52
Можливо тому, що маркіз – видатний синолог свого часу – трактат з керування снами «Les rêves et les moyens de les diriger; observations pratiques» опублікував анонімно (прим. пер.).
53
«Маркіз д’Ерве наділяє розум під час сну цілковитою свободою дій і уваги, і він, здається, вважає, що сон полягає лише в обмеженні чуттів, у їхньому відверненні від зовнішнього світу. Таким чином, він вважає, що людина, яка спить, не відрізняється від того, хто пускає думки у вільний політ і відключає чуття. Різниця між звичайною думкою і думкою сплячого в тому, що у цього останнього вона прибирає видимої, об’єктивної форми і уподібнюється за сприйняттям до зовнішніх об’єктів, а пам’ять прибирає вигляду поточних обставин» (фр.).
54
«Є ще одна відмінність, визначальна за значенням, а саме та, що розумові функції сплячого не забезпечують балансу, який підтримується у пробудженому стані» (фр.).
55
«Образ сну є копією ідеї. Основною є ідея, видіння є лише доповненням. Коли це встановлено, треба пізнати, як стежити за перебігом ідей, навчитись аналізувати тканину снів; позірна непослідовність робиться тоді зрозумілою, найхимерніші конструкції виявляються простими і цілком логічними фактами… Ми здатні знайти пояснення навіть найменш логічним снам, знаючи, як аналізувати їх» (фр.).