Тлумачення снів

56

Ідеться про німецького лікаря і натураліста ХІХ ст. Ґ. Г. фон Шуберта (прим. пер.).

57

Пор.: Haffner (1887) і Spitta (1882) (прим. авт.).

58

Блискучий містик Дю Прель – один з небагатьох авторів, кому я хотів би висловити своє співчуття за нехтування у попередніх виданнях цієї книги його позицією – заявляє (Du Prel, 1885, стор. 59), що двері до метафізичного світу, коли йдеться про людей, відчиняються не у реальному життя, а уві сні (прим. авт. у вид. з 1914).

59

Бібліографію та критичну дискусію з цього питання можна знайти у Tobowolska (1900) (прим. авт. у вид. з 1914).

60

Пор.: критика у Havelock Ellis (1911, стор. 265) (прим. авт. з 1914).

61

Цікаво ознайомитися зі ставленням Священної інквізиції до нашої проблеми. У трактаті Томазо Кареньї Tractatus de Officio sanctissimae lnquisitionis, 1659 р., виданої у Ліоні, 1659 р., читаємо таке: «Якщо хтось висловлює єресі уві сні, інквізитори мають скористатися з цієї нагоди, щоб вивчити спосіб життя особи, бо уві сні вона зазвичай повертається до того, що має на думці вдень. (за Dr. Ehniger, С. Урбан, Швейцарія). (Прим. авт. у вид. з 1914). [Правильне ім’я автора трактату – Чезаре Каренья, помічник кардинала П’єтро Кампорі, єпископа Кремони. Згаданий трактат побачив світ у 1636 р., а під наведеною назвою вийшов другим виданням у 1641 (прим. пер.)]

62

«Деякі з наших схильностей, які ми вважали, від якогось часу, придушеними і згаслими, прокидаються; давно поховані пристрасті оживають; речі й люди, про яких ми вже й не згадували, постають перед нами» (іт.).

63

«Наші схильності, ось що заявляє про себе і змушує нас діяти, а наша совість нас не стримує, хоча іноді застерігає нас. Я маю свої вади і ганебні схильності; коли не сплю, я намагаюся боротися з ними і часто не піддаюся їм. Але у своїх снах я завжди їм поступаюся, чи, точніше, я дію за їхніми імпульсами, без страху і каяття… Очевидно, що видіння, які розгортаються переді мною і які складаються у сни, викликані стимулами, що я їх відчуваю, і що їх не намагається придушувати моя сонна воля» (фр.).

64

«У сновидіннях людина відкриває себе в усій наготі й первісній нікчемності. Щойно вона припиняє виявляти свою волю, людина стає іграшкою всіх пристрастей, від яких у притомному стані нас боронить совість, гідність, страх» (фр.).

65

«У снах розкривається насамперед людина інстинктів… Людина у снах повертається, так би мовити, до природного стану; що менш набуті уявлення проникли у її розум, то більший вплив мають на неї уві сні нахили, розбіжні з такими уявленнями» (фр.).

66

В оригіналі körperlichen, букв. «тілесний» (прим. пер.).

67

Ідеться про слова Мефістофеля з 3 дії 1 част. «Фауста» Гете (пер. М. Лукаша): «І скрізь таке, хоч бийся в груди – // В землі, в воді, в повітрі, – всюди // Мільйони родяться життів, // В теплі і в холоді, в сирому і в сухому…» (прим. пер.).

68

«Якщо вони бували по-справжньому закоханими, то майже ніколи не снилися одне одному до весілля чи впродовж медового місяця; і якщо їм снилося кохання, це бувало через невірність з якою-небудь байдужою їм чи неприємною особою» (фр.).

69

«все одно, що стиснені пружини» (фр.).

70

Подібну ідею висловлює А. Франс у «Червоних лілеях»: «Ce que nous voyons la nuit, ce sont les restes malheureux de ce que nous avons négligé dans la veille. Le rêve est souvent la revanche des choses qu’on méprise ou le reproche des êtres abandonnés» [Те, що ми бачимо вночі, є мізерним залишком того, чим ми знехтували вдень. Сни часто бувають відплатою зневажених або докором покинутих нами речей] (прим. авт. у вид. з 1909).

71

«В цілому, сни породжує мандрівна думка – безцільна і некерована, що послідовно чіпляється за спогади, які зберегли достатньо сили, щоб перепинити її мимохідь. Вона встановлює між ними зв’язок, іноді слабкий і невиразний, іноді міцніший і тісніший, в залежності від того, наскільки на цю мить пригнічена сном поточна активність мозку» (фр.).

72

Novalis, «Heinrich von Ofterdingen» (1802), част. I, розділ 1 (прим. пер.).

73

Серед новітніх авторів, що звернулися до цієї теми – Féré [1887], Ideler [1862], Lasègue [1881], Pichon [1896], Régis [1894], Vespa [1897], Giessler [1888, etc.], Kazowsky [1901], Pachantoni [1909], etc. (прим. авт. З вид. 1914).

74

«істинною визначальною причиною безумства» (фр.).

75

«Вчені не допитливі» (фр.).

76

H. Swoboda, Die Perioden des menschlichen Organismus, 1904 (прим. авт.).

77

Пор. з моєю статтею про Джозефа Поппера-Лінкеуса і теорії снів, 1923 р. (прим. авт. у вид. з 1930).

78

У новелі В. Йєнсена «Ґрадіва» я зустрів кілька штучних снів, надзвичайно вміло скомпонованих і доступних для тлумачення – так, ніби вони були не вигадані письменником, а приснилися реальній особі. У відповідь на мій запит письменник запевнив, що моє вчення йому незнайоме. Я використав цю відповідність свого дослідження з творчістю письменника як доказ правильності мого аналізу сновидінь (див. мою брошуру «Маячня і сни у “Ґрадіві” В. Йєнсена», перше видання у Schriften zur angewandten Seelenkunde, редаговане мною, 1906) (прим. авт. у вид. з 1909).

79

На думку Аристотеля (De divinatione per somnum), найкращим тлумачем снів є той, хто найкраще вловлює подібності; бо образи сновидіння, подібно до відображень у воді, спотворені рухом, і найуспішніший той тлумач, який розпізнає істину у спотвореному образі (Büchsenschütz, 1868, стор. 65), (прим. авт. у вид. з 1914).

80

Артемідор з Далдіса, що народився, ймовірно, на початку другого століття н. е., залишив нам найповніше і найретельніше у греко-римському світі дослідження з тлумачення сновидінь. Як зазначає Теодор Ґомперц (Theodor Gomperz, 1866), він обґрунтовував тлумачення сновидінь на спостереженні й досвіді і строго відмежовував своє мистецтво від інших, оманливих методів. За Ґомперцом, принцип його мистецтва той самий, що у магії, а саме – асоціативний. Елемент сну означає те, що цей образ викликає в уяві – в уяві інтерпретатора, слід наголосити. Неподоланним джерелом невизначеності й непевності є та обставина, що один і той самий елемент сну може асоціюватися з різними речами у різних інтерпретаторів. Техніка, яку я змальовую у цій книжці, відрізняється від античної техніки за однією істотною ознакою – вона перекладає завдання тлумачення сну на його суб’єкта. Недавні повідомлення місіонера отця Тфінкджі (Anthropos, 1913) показують, що сучасні інтерпретатори снів на Сході теж надають великого значення співучасті сновидця. Ось що він пише про тлумачів сну серед арабів Дворіччя: «Pour interprêter exactement un songe, les oniromanciens les plus habiles s’informent de ceux qui les consultent de toutes les circonstances qu’ils regardent nécessaires pour la bonne explication… En un mot, nos oniromanciens ne laissent aucune circonstance leur échapper et ne donnent l’interprétation désirée avant d’avoir parfaitement saisi et reçu toutes les interrogations désirables». [Фр. – «Щоб точно витлумачити сенс, найбільш вправні оніроманти детально розпитують того, хто звертається до них, про всі подробиці, необхідні для гарного пояснення… Вони відмовляються надавати тлумачення, доки не отримають відповіді на всі свої питання»]. Серед цих питань завжди є такі, що з’ясовують детальні відомості про близьких родичів (батьки, дружина, діти), а також типова формула: Habuistine in hac nocte copulam conjugalem ante vel post somnium? [Лат. – «У вас був статевий зв’язок з подружжям до чи після сну?»] «L’idée dominante dans l’interprétation des songes consiste à expliquer le rêve par son opposée». [Фр. – «Головна ідея тлумачення сну полягає у його поясненні від протилежного»] (прим. авт. у вид. з 1914).

81

Д-р Альф. Робітцек звернув мою увагу на те, що східний сонник, жалюгідними наслідуваннями якого є наші, тлумачить елементи сновидіння, здебільшого, за співзвучністю і подібністю слів. Тим, що ця аналогія після перекладу на нашу мову втратилася, пояснюється незбагненність у тлумаченнях у наших народних сонниках. Щодо особливого значення гри слів у давніх східних культурах докладно розповідає археолог Гуго Вінклер (прим. авт. з 1909).

Найбільш яскравий приклад тлумачення снів, який дійшов до нас з давнини, ґрунтується на грі слів. Артемідор (Кн. IV, розд. 24, стор. 255) розповідає: Арістандр надзвичайно вдало витлумачив Александру Македонському його сновидіння, коли той взяв в облогу Тіру і був розгніваний затятим опором міста. Уві сні він побачив сатира, що танцював на його щиті. Арістандр випадково перебував поблизу Тіри в очікуванні царя з сирійської кампанії. Розклавши слово «сатир» ([σάτυρος]) на його складові σά і τυρος, Арістандр спонукав царя посилити облогу і взяти місто (σ́α Τύρος = Тира твоя). Справді, сни настільки тісно пов’язані зі словесним компонентом, що Ференці (Ferenczi, 1910) цілком справедливо зауважує, що кожна мова має і свою власну мову снів. Сни зазвичай не перекладаються на інші мови, і я думаю, це має стосуватися також книжки на кшталт цієї (прим. авт. з 1911).

Утім д-р А. А. Брілль з Нью-Йорка, а після нього також інші, зуміли успішно перекласти «Тлумачення сновидінь» (прим. авт. з 1930).

82

Після написання цієї книжки мені потрапила в руки праця Штумпфа (Stumpf, 1899), яка збігається з моїм бажанням довести, що сни мають сенс і підлягають тлумаченню. Автор, однак, обстоює алегорично-символічний метод, ніяк не гарантуючи надійність процедури (прим. авт.).

83

Традиційне написання німецького прізвища «Бреєр» (за хибним російським взірцем; пор. також: Freud – Фрейд, Breuer – Брейер) суперечить сучасним нормам транслітерації (прим. пер.).

84

Breuer und Freud, Studien über Hysterie, Wien 1895, 2. Aufl., 1909 (прим. авт.).

85

Зільберер (Silberer, 1909, 1910, 1912) зробив вагомий внесок у тлумачення снів безпосередніми спостереженнями цього перетворення уявлень у зорові образи (Jahrbuch der Psychoanalyse I і II, стор. 1809 і далі) (прим. авт. у вид. з 1919).

86

«Кожен психолог зобов’язаний зізнаватися у власних слабкостях, якщо знає, що це проллє світло на якусь темну

проблему» (фр.).

87

Це перший сон, який я піддав детальному тлумаченню (прим. авт. у вид. з 1914).

88

Участь цієї третьої особи може пояснити також скарги на болі в животі. Йдеться, ясна річ, про мою дружину: болі в животі нагадують мені про один випадок, коли вона виявила боязкість. Мушу зізнатися, що у своєму сні я не надто ніжно ставлюся до дружини і до Ірми, але мене має вибачити те, що я порівнюю обох з ідеалом слухняної пацієнтки (прим. авт.).

89

Я відчуваю, що тлумачення цієї частини сну не розкриває весь його прихований зміст. Якби я заглибився у порівняння трьох жінок, то я відхилився далеко вбік. У кожному сні є бодай один епізод, що робить його по-справжньому незрозумілим – оце є та пуповина, що з’єднує сон з невідомим (прим. авт.).

90

Ідеться про видатного австрійського фізіолога, лікаря і винахідника Ернста Фляйшля фон Марксова (Ernst Fleischl Edler von Marxow), що наприкінці життя став наркозалежним через тяжкий постампутаційний синдром (прим. пер.).

91

Маються на увазі персонажі роману Фріца Ройтера Ut mine Stromtid («За мого учнівства») (прим. пер.).

92

Слово «ананас» дивним чином нагадує прізвище моєї пацієнтки Ірми (прим. авт.).

93

Щодо цього сон не був пророчим, але справдився в іншому сенсі – «невизнані» болі в животі у моєї пацієнтки, за які я не хотів брати на себе відповідальність, виявилися провісниками жовчнокам’яної хвороби (прим. авт., видалена у виданні 1925).

94

Поза сумнівом, ідеться про Вільгельма Фліса, німецького оториноларинголога й психоаналітика, автора теорії бісексуальності, який істотно вплинув на З. Фройда, зокрема у період написання «Тлумачення снів» (прим. пер.).

95

Зрозуміло, я виклав аж ніяк не все, що спадало мені на думку у процесі тлумачення (прим. авт.).

96

Сон спраглого привертав також увагу Вайґандта, який пише з цього приводу (Weygandt, 1893, стор. 41): «Відчуття спраги сприймається всіма найвиразніше, викликаючи стале уявлення про вгамування цієї потреби. Способи, якими сон передає вгамування спраги, різні і залежать від короткотермінової пам’яті. Зазвичай після ілюзії вгамування спраги уві сні виникає розчарування через недостатній ефект такого уявного вдоволення». Автор не відзначає, однак, універсальності реакції сну на подразник. Те, що інші особи, відчувши вночі спрагу, прокидаються без сновидь, не суперечить моїм твердженням, а показує тільки, що такі особи мають менш міцний сон. Пор. також у Ісайї, ХХІХ, 8: «І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він і порожня душа його, і мов спрагнений бачить у сні, ніби п’є, а прокинеться він і ось змучений, а душа його спрагнена!» (прим. авт.; цитата з Біблії подається у пер. І. Огієнка).

97

Перелічені письменники славилися як знавці паризького богемно-аристократичного світу своєї доби (прим. пер.).

98

«Хатина Сімоні», названа на честь Фрідріха Сімоні, першого підкорювача Високого Дахштайна – альпіністська і лижна база високо над Гальштатом у Верхній Австрії (прим. пер.).

99

Невдовзі по тому сімдесятирічна бабуся практично повторила сон своєї молодшої онуки. Вимушено проголодувавши цілий день через болі, спричинені блукаючою ниркою, вона побачила вночі сон (що, напевне, переніс її у часи її щасливого дівування), в якому її запросили в гості на сніданок і обід і частували вишуканими делікатесами (прим. авт.).

100

Ретельніше дослідження душевного життя дитини показує, втім, що сексуальний елемент відіграє в ньому доволі істотну роль, якому, щоправда, не приділяли достатньої уваги. Ця обставина й змушує нас до певної міри сумніватися у безтурботності дитинства, про яку ми, дорослі, часто згадуємо з таким захватом. (Див. мої «Три статті про теорію статевого потягу» («Drei Abhandlungen zurSexualTheorie», 1905) (прим. авт. у вид. з 1911.)

101

Тобто, на початку травня (прим. пер.).

102

Слід зазначити, що у маленьких дітей трапляються іноді надзвичайно складні і непрості для аналізу сни, а, з іншого боку, сни, що мають простий інфантильний характер, нерідко сняться дорослим. Наскільки рясні несподіваним матеріалом сни бувають у дітей у віці від чотирьох до п’яти років, показано у моєму «Аналізі фобії п’ятирічного хлопчика» («Analyse der Phobie eines 5 jährigen Knaben», 1909) і у Юнга у «Про конфлікти дитячої душі» (Jung,»Über Konflikte der kindlichen Seele«, 1910). Аналітично витлумачені дитячі сни див. також у Гуг-Гельмута (Hug-Hellmuth, 1911 і 1913), Путнама (Putnam, 1912), ван Раальте (van Raalte, 1912), Шпільрайна (Spielrein, 1913) і Тауска (Tausk, 1913). Дитячі сни також подають Б’янш’єрі (Bianchieri, 1912), Буземан (Busemann, 1909 і 1910), Долья і Б’янш’єрі (Doglia, Bianchieri, 1910-11) а особливо Віґам, (Wiggam, 1909), який підкреслює їхню тенденцію до виконання бажань. З іншого боку, у дорослих сновидіння інфантильного типу спостерігаються частіше у незвичних життєвих умовах. Так, Отто Норденск’єльд у своїй книжці «Антарктика» розповідає про екіпаж судна, з яким він перебував цілу зиму (1904, т. I, с. 366): «Спрямування наших думок найвиразніше відбилося у наших снах, які ніколи не відзначалися такою жвавістю і чисельністю, як у той період. Навіть ті з нас, кому, за інших обставин, мало що снилося, тепер мали на ранок довжелезні історії, якими ми зазвичай обмінювалися, обговорюючи враження ночі. Всі ці історії повертали нас у світ, від якого ми тепер були відрізані, але часто пристосовувалися до умов нашого поточного життя. У такому, дуже характерному сні, один з наших товаришів опинився у школі за партою і білував крихітних тюленів, виготовлених спеціально для навчальних потреб. Найчастіше, втім, наші сни оберталися навколо їжі й питва. Один з членів команди, особливо схильний до сновидінь про бенкети у великому товаристві, щиро радів з нагоди розповісти вранці, що він «їв обід з трьох страв»; комусь іншому снилося курево – цілі гори тютюну, третьому – корабель, що мчався по морю на всіх вітрилах. Варто згадати ще один сон: прибуває листоноша і пояснює, чому стільки часу не було листів – він їх віддав за хибною адресою і насилу, нині, повернув назад. Цілком природно, що нам снилися неймовірні речі, але більшою мірою вражав наочний брак фантазії майже в усіх снах – моїх власних і всіх моїх товаришів. З психологічної точки зору було б надзвичайно цікаво записати всі ці сни. І можна зрозуміти, яким жаданим був сон, що давав кожному з нас усе те, чого нам так нестерпно хотілося». Цитую також Дю Преля (Du Prel, 1885, стор. 231): «Мунго Парк, конаючи зі спраги під час подорожі Африкою, безнастанно бачив уві сні багаті щедро зрошені водою долини і луки своєї батьківщини. Так само барон Тренк, в’язень Магдебурзької фортеці, страждаючи від голоду, уві сні бачив навколо себе численні тарелі з наїдками, і Георг Бак, учасник першої експедиції Франкліна, на порозі голодної смерті внаслідок жахливих поневірянь безнастанно бачив у снах велику кількість їжі» (прим. авт. у вид. з 1914).

103

Угорське ж прислів’я, що наводить Ференці, стверджує дещо ширше, що «свиням сняться жолуді, а гусям кукурудза». Єврейське прислів’я говорить: «Курці просо сниться» (Sammlung jud. Sprichw. U. Redensarten, herausg. V. Bernstein, 2 Aufl., S. 1 160, Nr. 7) (прим. авт.).

104

Я аж ніяк не стверджую, буцімто до мене жоден автор не пов’язував сновидіння з виконанням бажання. (Див. перші рядки наступного розділу.) Хто надає вагу вказівкам на ранні витоки ідеї, може звернути увагу на згадки про Герофіла, лікаря часів Птолемея I, який (за Büchsenschütz, 1868, стор. 33) розрізняв три ґатунки снів: послані богами; природні, які виникають тоді, коли душа малює собі картини того, що їй приємне і що трапиться, і мішані сни, що виникають самочинно з образів, у яких ми бачимо те, чого бажаємо. Штерке (J. Stärcke (1913, стор. 248) виокремлює зі збірки Шернера сон, який сам автор вважає виконанням бажання (с. 239). Шернер пише (Scherner, 1861, стор. 239): «Уява уві сні виконує жадання притомної свідомості так охоче тому, що воно емоційно активне у ній». Такий сон Шернер відносить до «снів настрою»; близько до них стоять сни «чоловічої й жіночої любовної жаги», а також – сни «прикрого гумору». Як бачимо, у Шернера немає навіть мови про надання жаданням значення більшого за будь-який інший прояв притомного стану, не згадуючи вже про зв’язок бажання з природою сновидіння як такого (прим. авт.).

105

Вже неоплатонік Плотін (за Du Prel (1885, 276) писав: «Коли прокидається жадання, тоді приходить уява і підносить нам нібито об’єкт цього жадання» («Еннеада» IV, 4, 17) (прим. авт. з вид. 1914).

106

Неймовірно, з яким завзяттям читачі і критики не бажають прийняти цю обставину і нехтують істотною відмінністю явного і прихованого змісту сновидінь. [Прим. авт. У виданнях з 1914 додано: Яскравим винятком є одне місце в статті Джеймса Суллі «Сни як об’явлення», цінність якої не варто применшувати через те, що я лише тут на неї посилаюся (с. 364): «Відтак, можна зрозуміти, що сни не є повною нісенітницею, як стверджували такі авторитети, як Чосер, Шекспір і Мільтон. Хаотичне нагромадження нічних видінь має сенс і дає нове знання. Як зашифровані листи по ретельному вивченні сни втрачають початковий вигляд нісенітниці й набирають характеру серйозної й осмисленої звістки. Вдаючись до іншого образу, сни нагадують палімпсест, у якому під маловартісним поверховим текстом ховається давніше цінне послання» (виділення З. Фройда)].

107

У тогочасній Австро-Угорщині такі призначення затверджував міністр освіти (прим. пер.).

108

Дивовижно, як моя пам’ять поза станом сну обмежила себе заради аналізу. Насправді, я знав п’ятьох своїх дядьків і одного з них дуже любив і поважав. Однак на мить, коли я подолав опір тлумаченню свого сну, я запевнив себе, буцімто мав лише одного дядька – того, що бачив уві сні (прим. авт.).

109

Raison d’être (фр.) – призначення (прим. пер.).

110

Das Beste, was du wissen kannst, Darfst du den Buben doch nicht sagen. Цей рядок з «Фауста» В. Гете, надзвичайно цінованого автором, подаємо у перекладі М. Лукаша (пер.).

111

Пані доктор Г. фон Гуґ-Гельмут у 1915 році повідомила (у «Intern. Zeitschr. f. arztl. Psychoanalyse III») про сон, який, можливо, ліпше за будь-який інший виправдовує мій термін «деформація». У цьому сні деформація відбувається тим самим шляхом, який застосовує поштова цензура, вимазуючи у листах усі рядки, що видаються їй невідповідними. Поштова цензура робить ці рядки нечитабельними, цензура сну заміняє такі місця нерозбірливим мимренням.

Для ліпшого розуміння, зазначу, що сновидиця є культурною, шанованою дамою, 50-річною вдовою померлого близько 12 років тому офіцера високого рангу, мати дорослих синів, один з яких на час даного сну перебував у військовому поході.

Відтак, наводжу цей сон про «любовні послуги» [Liebesdienste]. Уві сні «пацієнтка пішла у гарнізонний шпиталь № 1 і сказала вартовому, що має побачити головного лікаря… (назвавши насправді невідоме їй прізвище), оскільки хоче добровільно прислужитися шпиталю. З того, як виразно вона це вимовила з притиском на “прислужитися”, унтер-офіцер одразу збагнув, що йдеться про “любовні послуги”. Трохи повагавшись, з огляду на її поважний вік, вартовий пропустив її у шпиталь. Але замість того, щоб іти просто до головного лікаря, вона потрапляє у велику напівтемну залу, де навколо довгого столу стоять і сидять численні офіцери й військові лікарі. Вона звертається зі своїм клопотанням до штабного лікаря, який розуміє її з перших слів. Її репліка уві сні дослівно така: “Я і багато інших жінок і молоді дівчата у Відні готові… – тут її мова перетворюється на бурмотіння – …солдатів і офіцерів незалежно від рангу…” З почасти збентежених, почасти лукавих мін офіцерів вона бачить, що всі присутні зрозуміли суть пропозиції. Дама веде далі: “Я знаю, що наше рішення видається дивним, але воно цілком зважене. Солдата на війні не питають, хоче він померти чи ні”. На кілька хвилин западає напружене мовчання. Тоді штабний лікар кладе руку їй на груди і каже: “Мадам, якби, з такої нагоди, справді дійшло до…(бурмотіння)”. Вона сахається від нього, подумавши при цьому: “Він такий самий, як решта!” і заперечує: “Господи Милосердний! Я літня жінка і, ймовірно, геть не зможу. В кожному разі має бути дотримано умови: зважати на вік – так, щоб старша жінка і юнак не… (бурмотіння)… Це було б жахливо”. На що штабний лікар: “Я цілковито вас розумію”. Деякі офіцери, серед них один, що замолоду підбивав до неї клинці, голосно розреготалися, і дама забажала, щоб її повели до знайомого їй головного лікаря, маючи на увазі владнати справу у належний спосіб. На своє велике збентеження, вона не пригадує його прізвища. Однак штабний лікар украй ввічливо і шанобливо підказує їй потрібне прізвище і показує шлях на горішній поверх вузькими залізними гвинтовими сходами, що ведуть нагору безпосередньо з зали. Піднімаючись, вона чує, як один офіцер каже: “Це колосальне рішення, незалежно від того, молода жінка чи стара! Молодчага вона!”

Вона видирається вгору нескінченними сходами, відчуваючи, що просто виконує свій обов’язок.

Це сновидіння повторювалося, як зауважує дама, упродовж двох-трьох тижнів іще двічі з дуже незначними і неістотними змінами (прим. авт. у виданнях з 1919). [Доктор Герміне фон Гуґ-Гельмут (уроджена фон Гуґенштайн) була першим дитячим психоаналітиком і, як вважають, справжньою авторкою анонімного «Щоденника дівчинки», передмову до якого написав З. Фройд (прим. пер.)].