У полiцii сказали, що нiколи ранiше не зустрiчали настiльки переконливоi брехухи. Видавалося, наче панянка сама вiрить своiм словам.
Незважаючи на те, що полiцiя мала технiчнi докази про те, що мене переслiдувала саме вона (вони перевiряли ii комп’ютери й знайшли там усi необхiднi докази), ця особа настирливо все заперечувала. Запереченнями вона навiть не обмежилась. Вона висунула обвинувачення проти мене в тому, що я ii погрожував. З ii слiв це я переслiдував ii. Вона звинуватила мене в погрозах вбити ii, у тому, що я буцiмто найняв професiйного кiлера, з яким мав контакт. Серйознi звинувачення, м’яко кажучи.
Єдине, що врятувало мене вiд того, щоб бути пов’язаним з цiею людиною, полягало в тому, що я мiг легко продемонструвати, що перебував у рiзних мiсцях, i з очевиднiстю я не мiг бути там, де ми мали би зустрiчатися, вiдповiдно до ii версii.
Вимальовуеться модель поведiнки.
Ось вiн – метод психопата з руйнування мого життя та моеi кар’ери письменника. Пiдозрюю, що це була помста менi за вiдмову спiлкуватися з нею з приводу ii писанини.
Помститися менi iй не вдалося. Проте iй вдалося тодi зруйнувати моi вiдносини з коханою людиною. Ця вся iсторiя так сильно вплинула на нас, що ми розiйшлися.
На той час в моеi другоi половинки справдi почали проявлятися параноiдальнi симптоми. Кожного дня вона проводила по декiлька годин в соцмережах i вiдстежувала, чим займалася ота панянка. Усi моi спроби заспокоiти ii були марними.
Особа, про яку йдеться, продовжила свое життя й радiсно розважалася на яхтi з якимсь чоловiком. Про це я дiзнався з ii сторiнки у Facebook.
Докори сумлiння, ii, вочевидь, не мучали, тодi як у моеi другоi половинки вже з’явилися патологiчнi ревнощi, що змусило ii iзолюватися вiд усього, навiть вiд дiтей, – щоб переконатися, що це не станеться з нею знову. Коли я не мiг навiть привiтатися з працiвниками магазину взуття або поговорити з офiцiанткою, коли ми заходили на обiд до ресторану, бо мене пiддавали повноцiнному допиту…
На цьому етапi я зрозумiв, що все було втрачено. І це при тому, що я нiколи навiть в очi не бачив цю особу.
СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ ПОСТРАЖДАЛО?
Скiльком людям ця психопатка занапастила життя? Спробуймо пiдраховувати.
Зрозумiло, що йдеться про мое життя.
Двое моiх дiтей також постраждали.
Моя партнерка, з якою ми тодi жили разом. Їi трое дiтей.
Мiй батько i моя хвора мати.
Моя сестра та вся ii родина.
Моi колеги в компанii, в якiй я працював, коли вiдбувалися цi подii.
Усi люди, яких я вважав своiми друзями.
На одного психопата припадае, в цьому випадку, десь п’ятдесят жертв. Один до п’ятдесяти. Два вiдсотки.
Маемо ось таку статистику.
Я розповiдаю цю iсторiю не для того, щоб розчулити вас. Це все я вже пережив. Проте я хочу показати, що постраждати може кожен. Нiхто не застрахований вiд такого роду поведiнки, i, звичайно, я зараз з бiльшою обережнiстю ставлюся до людей, якi трапляються менi на життевому шляху. Я сподiваюся, що ми не так часто особисто з ними стикаемося, хоч я i знаю, що на кожних сто осiб припадае вiд двох до чотирьох психопатiв чи психопаток. Тому я уважнiше ставлюся до дивакуватоi поведiнки людей.
Те, як уся ця iсторiя вдарила по менi та моiх близьких, це все – нiщо, як порiвняти з багатьма iншими тривожними iсторiями, що трапляються в свiтi, тому що дуже часто психопати заходять занадто далеко у своiх прагненнях здобути владу.
Можливо, вам цiкаво дiзнатися, що зi своiми психопатами робили ескiмоси.
Інодi, коли чоловiкам доводилося виходити в море ловити рибу чи полювати на морських тварин, був хтось, хто удавав з себе хворого або пораненого. Вiн не мiг пiти зi всiма, тому залишався на сушi.
Коли за три мiсяцi мисливцi поверталися до свого села, там усе було спалено вщент, а всi жiнки були вагiтними.
Що робили ескiмоси з винуватцем? Вони саджали його на льодину й вiдпускали в море.
Тi, хто настiльки божевiльнi, щоб вiрити в те, що вони можуть керувати свiтом, завжди е тими, хто ним i керуе.
Стефан Молiне
НАБАГАТО ГІРШИЙ ПРИКЛАД…
Якщо я згадаю Адольфа Гiтлера, про що ви подумаете?
Розв’язавши свiтову вiйну, Гiтлер перетворив увесь свiт на величезну пожежу, яка забрала життя шiстдесяти мiльйонiв людей. На додаток до страждань сотень мiльйонiв людей по всьому свiту, матерiальнi витрати, мабуть, неможливо й пiдрахувати. Подумайте лишень, що можна було б зробити, якби всiма цими мiльярдами можна було скористатися для чогось хорошого!
Якби я стверджував, що Гiтлер був чистопородним психопатом, чи суперечили би ви менi? Мабуть, нi. Суто iнстинктивно ми на фiзичному рiвнi вiдчуваемо його божевiлля. Звiсно, i ви, i я дивуемося, чому нiхто не усвiдомлював, наскiльки божевiльним вiн був? Чому його вчасно нiхто не зупинив? Як могла вся Нiмеччина дозволити йому робити те, що вiн робив? Чому йому нiхто не завадив?
Дуже слушнi питання. І вiдповiдь полягае в тому, що психопати – вправнi експерти в обманюваннi людей довкола себе.
Проте чисто з науковоi точки зору, звiдки ми знаемо, що Гiтлер був психопатом? Дослiдник Кевiн Даттон, автор книги «Довiдник з успiху хорошого психопата», використовував тест особистостi для дiагностики психопатii у дорослих. Тест називаеться «Опитувальник з визначення психопатологiчноi особистостi» (PPI-R), початкову версiю якого розробили Скотт Лiлiенфельд i Брайан Ендрюс для оцiнки певних характеристик некримiнальних груп населення.
Метою було складання вичерпного перелiку психопатичних рис особистостi без урахування антисоцiальноi або кримiнальноi поведiнки.
Тест також мiстить методи для виявлення вiдхилень за показниками здатностi до лiдерства та безвiдповiдальноi поведiнки в цiлому.
Тест PPI-R / IPP-R виявляе вiсiм специфiчних факторiв:
• Макiавеллiстична особистiсть, тобто вiдсутнiсть емпатii та дистанцiювання вiд iнших задля досягнення особистих цiлей.
• Соцiальне пристосування, здатнiсть спокусити та обманювати iнших.
• Вiдсутнiсть емпатii, тобто горезвiсна вiдсутнiсть емоцiй, почуття провини або в принципi зважання на почуття iнших.
• Безобачна вiдсутнiсть довгострокового бачення, тобто труднощi в плануваннi та оцiнцi наслiдкiв своiх дiй.
• Нерозсудлива поведiнка, тобто прагнення до ризикованих дiй, що зазвичай йде плiч-о-плiч з нестачею страху.
• Безвiдповiдальна поведiнка, неспроможнiсть взяти на себе вiдповiдальнiсть за своi власнi дii i замiсть цього звинувачувати iнших або рацiоналiзувати вiдхилення власноi поведiнки.
• Девiантна та iмпульсивна поведiнка, вiдсутнiсть поваги до соцiальних норм чи до соцiально прийнятноi поведiнки.
• Імунiтет до стресу, вiдсутнiсть реакцii на травматичнi подii або на iншi фактори чи подii, якi викликають напруженiсть.
Науковцi роздiлили цi фактори на пiдкатегорii та згрупували для отримання моделi, яку можна в якийсь спосiб iнтерпретувати. Вiзьмемо двi категорii: «Безстрашне домiнування» та «Імпульсивний егоцентризм».
Пiсля дослiдження доступних iсторичних матерiалiв про Гiтлера, Даттон змiг помiстити його в топ людей з серйозними психiчними розладами. Це нас насправдi й не дивуе, хiба не так? Однак Гiтлера випереджають Саддам Хуссейн, Ідi Амiн i король Англii Генрiх VIII.
(Ви можете знайти дослiдження «Що спiльного у психопатiв i полiтикiв» у вересневому номерi American Scientific Mind за 2016 рiк).
ОТЖЕ, САМІ ЛИШЕ ДИКТАТОРИ І ТИРАНИ?
