Книга Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - читать онлайн бесплатно, автор Сергій Анастасійович Гальченко. Cтраница 12
bannerbanner
Вы не авторизовались
Войти
Зарегистрироваться
Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861
Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861
Добавить В библиотекуАвторизуйтесь, чтобы добавить
Оценить:

Рейтинг: 0

Добавить отзывДобавить цитату

Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Твій Т. Шевченко.


Як матимеш час, то сам одвези письмо П[латону] Ф[едоровичу]; а ні, то одішли.

373. Т. Г. Шевченка до Д. С. Каменецького

6 лютого 1860. С.-Петербург

Данило Семенович.

Подателю сего дайте 10 книжек «Кобзаря».

Т. Шевченко.


6 февраля

1860.

374. М. Я. Макарова до Т. Г. Шевченка

9 лютого 1859. С.-Петербург

Дядьку! Приходьте лишень у четвер вареників їсти.

Ваш Н. Макаров.


9 февраля.

375. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка

Середина лютого 1860. С.-Петербург

Прочитай оце письмо та, поміркувавши гарненько, запечатай, та або сам одвези, або одішли, або під лаву кинь. Та ще нехай Харита, добре подумавши, скаже, чи піде вона за мене? Чи бачився ти з П. Ф. Семиренком?

Та напиши, чи той ґрунт у Трощинського над самим Дніпром? Бо як не над Дніпром, то мені його й за копу не треба! Ще: як скаже Харита, що піде за мене, то прийми ти її в своїй хаті як рідну сестру. Нехай вона, сердешна, од наймів трохи одпочине. На харч і її одежу я тобі вишлю гроші. Попроси за мене і сестру мою, а твою жінку, щоб і вона її привітала. Тричі спасибі тобі за Васю. Як побачиш брата Йосипа, то скажи йому, нехай очунює та захожується мені хату ставить.

А об волі ще й досі не чуть нічого доброго.

Напиши мені, чи є в Харити батько або мати? Чи крепачка вона, чи вільна? Коли крепачка, то чия? і яка плата за її волю?

376. Т. Г. Шевченка до В. Г. ШЕВЧЕНКА

18 лютого 1860. С.-Петербург

18 лютого.


Напиши мені швиденько адрес жаботинського і керелівського пана – як його зовуть? І що воно таке? Та напиши, як зовуть синів брата Микити, брата Йосипа і сестри Ярини. Жінки і дівчата уже не панщинні, а про чоловіків, парубків і хлопців ще нічого не чуть, і за ґрунти теж.

Та напиши мені гарненько, як і що ти зробив з Трощинським. Якщо добре зроблено о ґрунті, то дбай дубовий, берестовий, ясеновий, кленовий і липовий ліс і пиши о грошах.

Чи бачився ти з Семеренком і що він тобі сказав? Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати. Поміркуй і роби, як сам добре знаєш. Мені тілько й треба, щоб робоча була дубова та круглий ґанок скляний на Дніпро.

Спитай у Харити, що вона скаже, щоб я знав, що мені думать і що робить?

На се літо я не приїду до вас, роби, як сам здоров знаєш, а я тобі скажу спасибі.

Чи получив ти «Кобзаря» і письмо Трощинському? У Кр[иловської?] був; вона нездужа, і я її не бачив, а Маню за тебе тричі поцілував і один фунт добрих конфет оддав.

Ще раз прошу тебе: спитай у Харити, що вона скаже, і напиши мені швиденько.

«Русская газета» прекращена. Послав я тобі «Современник» і «Народное чтение», – чи получив? Послав я тобі не надписаних п’ять книжок «Кобзаря». Може, тобі ще треба буде, то напиши, бо, може, його швидко й не стане: пани дуже кривляться на сліпого старця…

Ще раз благаю тебе, напиши, що скаже Харита. Оставайся здоров! Цілую тричі твою жінку і твого Йосипка, Ганнусю, Прісю, Андрія, Каленика і тебе, мій щирий брате і друже!

Ти б добре зробив, якби мені прислав ковбас, а то я захляв без цього добра.

377. В. Г. Шевченка до Т. Г. Шевченка

Лютий 1860. Корсунь

…У Тр[ощинсько]го єсть село по лівому берегу Дніпра; називається Рудяки: коло того села є ліс, луг; озера кругом лісом пообростали. Я сам ще не бачив, але мені розказував отой Гр[игорови]ч, що то його жінка дуже любить стихи, що там такі місця гарні, що, каже, трудно вже їх знайти і понад цілим Дніпром…

378. І. С. Тургенєва до Т. Г. Шевченка

Лютий-березень 1860. С.-Петербург

Любезнейший Тарас Григорьевич, Вы желали познакомиться с Спешневым: он у меня завтра обедает – приходите. Мы все (и он, разумеется) будем очень рады видеть Вас. До свиданья.

Искренно Вам преданный

Ив. Тургенев.


Воскресенье, утр[о].

379. Г. Н. та Д. Л. Мордовцевих до Т. Г. Шевченка

5 березня 1860. Саратов

Эх, кабы на сердце горе не лежало,Да кабы поменьше думы в голове —На твое бы слово – слово я сказала,За твои я песни – спела бы тебе!Было время так же звонко я певала, —Смолоду легко мне, весело жилось, —Да куда-то с долей песня запропалаИ мое веселье с ними унеслось.Так от сумрачной, безмолвнойТы не жди ни песни стройной,Ни горячих слов живых, —Только верь: где я ни буду,Сердцем я не позабудуНи песней, ни слов твоих.

Если бы Вы видели радость, какую сделала присланная Вами мне книга, Вы утешились бы моею радостью, как своим добрым делом.

Живите счастливо, наш дорогой Соловушко, и не взыщите, что старая ворона так нескладно прокаркала Вам свое спасибо.

Анна Мордовцева.


Саратов, 1860, 5-е марта.


Прошу принять и мой сердечный привет, многоуважаемый Тарас Григорьевич.

Д. Мордовцев.

380. Я. Г. Кухаренка до Т. Г. Шевченка

8 березня 1860. Катеринодар

Спасибі тобі, брате, курінний товаришу Тарасе Григоровичу, за пам’ятку, що згадав мене, прислав нових «Гайдамак»! Шкода, що не отдрюковав ти за одним разом «Пустки», «Криниці» і прочого, тобою мені присланого з того окаянного Петровського. А може, в тебе думка, назбиравши ще дечого, та тиснути ще раз! Нехай Бог помага на добре діло!.. Що пак Ваша «Хата», що замишляв пан Куліш? Де він тепер обрітається; може, поїхав до пранців за козиною борідкою, щоб ми його не пізнали?

Із поличчя твого, що в «Гайдамаках», видно, що ти погладшав трохи в Пітері. Дай Боже, щоб ти був здоров, і не забував довіку кохаючого тебе

Якова Кухаренка.


8 марта 1860,

Екатеринодар.


P. S. Моя стара з синами кланяється тобі низько.

381. В. М. Білозерського до Т. Г. Шевченка

16 березня 1860. С.-Петербург

Поспішаю до Вас, дорогий нам Кобзарю, Тарасе Григоровичу, з вісткою: сьогодні ранком, в ½ 4-й годині, дав нам Бог сина. Маємо надію, що Ви не одмовитесь з нами покуматься[7]; – благословіть же малого козака на виріст і на розум і накажіть матері його співать отакого котка (чи знаєте?):

Понад морем, ДунаємВітер явор хитає;Мати сина питає:– Ой сину мій, Іване,Дитя моє кохане!А чи тебе оженить,Чи у військо урядить?..Як я тебе родила,Тяжко-важко нудила;Як я тебе колихала,Усю ніченьку не спала;Як я тебе зростила,Сама себе звеселила;Як я тебе оженю,Всю родину звеселю;Як я тебе в військо дам, —Собі жалю я завдам!– Мати ж моя рідная,Порадонько вірная!Ісправ мені три труби,Да й усі три мідяні,А четвертую трубуІсправ мені золоту!Ув одну трубу заграю,Як коника сідлаю;А в другую заграю —На коника сідаю;А в третюю заграю —З твого двору з’їжджаю,А в четверту затрублю,Серед війська стоячиІ шабельку держучи,Щоб зачула матусяДо утрені ідучи.– Ой сину ж мій, Іване,Дитя моє кохане!Ой коли б же я зозуля,Я б до тебе полинула!– Якби, мати, я сокіл,Я б до тебе прилетів!– Рости-ж, синку, в забаву,Козачеству на славу,Вороженькам в розправу!

Правда, що Ви мені подякуєте, що я Вам нагадав такого чудесного котка?

Чи не зайшли би Ви сьогодні увечері до мене: єсть дещо Вам показать і запитать Вашої ради. Всі отсі дні не ладилось, щоб до Вас зайти. В суботу Ви не заглянули ні до мене, ні до куми, а вчора знов я не був у Варвари Яківни.

Ваш довіку Василь Б[ілозерський].


16 марта 1860,

ранній ранок.

382. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка

23 березня 1860. С.-Петербург

23 марта.


Чого се ти замовк, мов тобі заціпило? Чи не завадила тобі ота казань, що ти для мене так мудро скомпонував? Спасибі тобі, брате мій рідний, друже мій єдиний! Брехня цьому! Я тілько не фарисей, не идолопоклонник такий, як оті християни – сіпаки і брехуни. Собака погавка, а вітер рознесе.

В послідньому письмі просив я тебе, щоб ти мені швиденько [написав] о Микиті, Йосипі і Ярині і об їх дітях і ґрунтах. Робота моя об їх волі аж шкварчить, а ти анітелень!

Чи ти вмер, чи тілько ще занедужав? Чи, може, крий Боже, запишався? Пиши ж мені все, та пиши гарненько.

А надто о Хариті: чи ти казав їй про мене і що вона тобі сказала? Будь ласкав, поверни цим ділом на мою руку, а то не втерплю – одружусь з такою шерепою, що і тобі сором буде.

Ще ось що: як будуть питать брата Йосипа, на чиїм він ґрунті живе, то нехай скаже – на своїм. За ґрунти положена якась плата, то сестрі Катерині доведеться потім платить, а тепер Йосипові без плати оддадуть. А тим часом не знаю, як ще воно зробиться.

Чи ти зробив що з Понятовським або з Трощинським? Якщо ні, то чи не зробиш чого з Змієвським? От би добре було! А дубового, кленового, липового й ясенового – певне, не придбав?

Що тобі Бог послав, чи дочку, чи сина? Зови мене в куми.

Чи получаєш ти книжки, що я тобі посилаю?

Яке здоров’я твоєї жінки, а моєї сестри?

Чи приїдуть твої хлопці і дівчата на святки додому? Для Прісі єсть у мене гостинець, та нехай перше прочитає добре Робінзона Крузо.

Чи Вася вже вчиться письму?

Бувай здоровий з жінкою і з діточками. Пиши до мене швидче, бо я трохи не одурів, ждучи твого письма о братах і о Хариті.

383. М. І. Катеніна до Т. Г. Шевченка

23 березня 1860. Заніно

От всей души обнимаю Вас, дорогой Тарас Григорьевич, и, горячо целуя, благодарю за «Кобзаря» и прекрасную на нем надпись, сделанную Вами. Чистые сердцем, сказано, в блаженствах узрят Бога. Конечно, не того, которого изображают Ваши бывшие учители-маляры, а православные обделывают в серебро и золото, но святую и животворную идею воплощенного Богочеловека, который учил старших быть слугами меньших братьев, обличал лицемеров, не осудил блудницу, приведенную к нему во храм, любил детей за их незлобие и говорил наставникам: «Врачи, исцелитесь прежде сами!» Спасибо же Вам, милый, что пожаловали меня таким хорошим словом. Живите с миром многие и многие лета и возвышенным настроением Ваших поэтических песен, исполненных живых красот драматизма и сознанием человеческого достоинства, будите в нас стремление к Добру и Правде.

Бывайте здравы!

Весь Ваш Н. Катенин.


1860 г., марта 23.

с. Занино.


На четвертій сторінці:

Украинскому козаку, бандуристу и художнику

Тарасу Григорьичу Шевченке

от бывшего откупщика, отставного инженер-капитана

и помещика великоросса Николая Ивановича Катенина

благодарственная грамотка

384. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка

25 березня 1860. С.-Петербург

1860 року,

25 марта.


Батьку отамане кошовий!

Посилаю тобі к Великодню замість писанки «Хату». І не журнал, а тільки альманах, попередник нашого будущого журнала «Основа». Начнеться він з того року. Збирай, батьку, чорноморську запорозьку старовину та присилай на моє ім’я, а я передаватиму в редакцію. Треба б тобі багато дечого написать, та ніколи, нехай другим часом. Цілую твою жінку і твоїх діточок, а тебе аж тричі. Згадуй інколи щирого твого

Т. Шевченка.

385. М. О. Максимович до Т. Г. Шевченка

25 березня 1860. Михайлова Гора

Року 1860-го, на святе Благовіщеннє


Тарасу Григоровичу Шевченку, именитому соотчичу моему и приятелю моему вельми любому, ознаймую сим моїм листом, иж Всеблагий Отець всіх благоволил сього року февраля 22 дня звеселити старість мою, даровавши мені первородного сина Алексія, который сього 6-го марта уже сподобился святого крещения и причащения и которому да поможет Господь виростати в добрім здоров’ї, світлім розумі і во многій любви ко всьому, що подобає любити доброму і честному чоловіку і щирому українцю, і прожити щасливий вік на радість і утіху родителям і родичам своїм, на пользу і славу своїй отчизні.

Того ж марта 6-го получили ми із Переяслава, то єсть я и жена моя Марья Васильевна, і старий Деркач Лев Павлович, получили по книзі «Кобзаря» Вашого з надписом руки Вашої власної і з приложенієм Вашої персони, і були ми тому дуже раді, і Вам за те сердечне дякуєм, сподіваючись, що і Вас самих побачимо знову на побережжю нашому і в сьогорочнеє літо. Затем, прохаючи от Бога Вам здоровья, песнотворческого духу и всякого благополучия, зостаюсь навсегда Вашим щирым приятелем и покорным слугою.

Михаил Максимович.


Писано на Михайловій Горі, року, месяца и дня вышепомененных.


P. S. Наш любый и благонадежный пан Костомаров заївся зо мною за Яська і виводить против мене цілу громаду за його, запрохавши до неї і Вашу мосць; вибачайте ж, що скажу Вам: панове громада, чудна ваша рада! Як же Ви Яська

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

…не черпає щиріше з себе або сміливіше з того, що його оточує, – а ніби приглушує національний ідеал, потужний блиск якого іноді можна відчути в декількох лініях. – Ред.

2

Було: нашли.

3

Було: мене.

4

Брате Тарасе!

Я був сьогодні у князя Щербатова і з цієї зустрічі з ним з’ясувалося, що я повинен якомога швидше подати в цензуру одну свою поему. Перш ніж віддавати, я хотів би прочитати тобі і порадитись з тобою.

Прошу тебе, дорогий брате Тарасе, приходь сьогодні ввечері до нас на чай, може, моя поема зацікавить тебе, предмет чисто народний, для мене ж і для Базиля ти зробиш велику приємність.

Крім тебе, нікого в нас не буде, щоб ми могли почувати себе вільно і невимушено.

Твій брат серцем і помислами

В. Едвард Желіговський

Четвер (пол.).

5

Внизу дописано: Чтобы не было хлористое золото, оно у меня есть.

6

Будь добрий, коханий Тарасе, пришли мені мій манекен, бо він мені дуже потрібний; не маю зараз жодного, всі у мене позабирали.

Шануючий тебе

С. Хлебовський (пол.).

7

Жінка моя перва захотіла, щоб Ви, а не хто інший, були хрещеним батьком.

Вы ознакомились с фрагментом книги.

Для бесплатного чтения открыта только часть текста.

Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:

Полная версия книги