А iз неi, молодоi,
Поганець смiеться.
245. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського
4 сiчня 1858. Нижнiй Новгород
4 генваря
1858.
Вибач менi, мое серце, мiй голубе сизий, що я так давно до тебе не пишу, нiчого було писать. А тепер набралося так багато того писа[ння], що нiколи писать. Добрий оцей чоловiк завтра iде в столицю, зайде до тебе, i ти з ним, як матимеш час, добре набалакаешся.
Приiжджав до мене колядувать старий М. С. Щепкiн, то я пiсля його колядки ще й досi хожу, неначе пiсля похмiлля. Нехай йому Господь шле добре здоров’я.
Поздравляю тебе з Новим годом. Дай Кулiшевi копу серебром i поцiлуй за мене графиню Настасию Ивановну, i бiлш нiчого. Нiколи. Не забувай мене, голубе мiй сизий. Чи не знаеш ти, де живе отой Жемчужников? Як знаеш, то напиши менi. Метлинського я получив, спасибi тобi. Прощай, мое серце.
Т. Шевченко.
На зворотi:
Высокоблагородному
Михайлу Матвеевичу
Лазаревскому.
В С. Петербурге. В Большой Морской,
в доме графа Уварова.
246. Т. Г. Шевченка до М. О. Максимовича
4 сiчня 1858. Нижнiй Новгород
Мiй голубе сизий!
Я ще й досi не охолонув од мого дорогого гостя, i досi ще стоiть вiн у мене в очах i не дае менi покою нi вдень, нi вночi. Присiв оце, щоб написать тобi письмо любенько та подякувать тобi за твоi дорогii подарунки. Так що ж, така нiсенiтниця в головi ходить, неначе, крий Боже, з похмiлля. Завдав вiн менi свято. Так учистив, що аж пальцi знать.
Вибач менi, мiй голубе сизий, ради великого Бога, що я тобi так оце нашвидку пишу, ей-богу, нiчого в голову не лiзе, кроме нашого великого чудотворця Михайла Семеновича. Дасть Бог, трохи одпочину, то напишу тойдi тобi тихесенько, гарнесенько, та, може ще, як Бог поможе, i вiршами. А тепер цiлую тебе, мое серце, за твоi подарунки, поздоровляю з Новим годом i молю Господа милосердого послать тобi долголетие и здоров’я, на славу нашоi преславноi Украiни. Поцiлуй за мене свою хорошую, добрую панi, а мою щирую землячку. І, други мои искренние, не забувайте кобзаря, убогого i щиро вас любящого
Т. Шевченка.
Нижнiй Новгород.
4 генваря
1858.
На зворотi:
Высокоблагородному
Михаилу Александровичу
Максимовичу.
В Москве.
247. Т. Г. Шевченка до М. С. Щепкiна
4 сiчня 1858. Нижнiй Новгород
4 генваря
1858.
Друже мiй единий! Я ще й досi не вгамувався од того великого свята, що ти менi завдав на самотi. Якщо не полегша трохи згодом, то я не знаю, що менi й робить з моею дурною головою, думаю, та я й сам тепер не знаю, що я думаю. Думаю на Масницю приiхать до тебе в Никольське, а до того часу, може, дасть Бог, вийде менi розрiшенiе, то i в Москву. А поки що цiлую тебе, друже мiй единий, i поздоровляю з Новим годом. Поцiлуй Аксакова, Максимовича i к[няжну] Репнiну. І не забувай мене, твого щирого, искреннего друга
Т. Шевченка.
Адрес:
В Нижний Новгород
Николаю Александровичу Брылкину
с передачею менi.
Таточко з мамкою
Скрипають лавкою,
Дiточки в запiчку:
Годi вам, таточку.
Тричi цiлуе тебе твоя Тетяся.
На зворотi:
Высокоблагородному
Михайлу Семеновичу
Щепкину.
В Москве.
248. І. О. Ускова до Т. Г. Шевченка
7 сiчня 1858. Новопетровське укрiплення
