Толока. Краєвид з вікна хати

Друга ХАТА

День. Прокидається пісня – жіночим голосом.

ЖІНОЧИЙ ГОЛОС

Заюрбилася толока вдруге.

ГОЛОСИ

Великий плетений кошик підсувається під хвіст теляті. Чекають не довго. Теля ляпає в кошик з-під хвоста. Двоє чоловіків додають наляпане до замісу толоки.

ЧОЛОВІК

Підходьте на толоку!

Двічі запрошувати не доводиться. Дорослі й молодь починають свій звичний танець у глині.

Діти починають свою власну толоку: придивляючись до того, як робиться «доросла» ХАТА, вони невміло беруться і до своєї – «дитячої» ХАТИНКИ: хтось ставить кутові опори з гілочок, хтось заплітає стіни лозою, хтось підіймає крокви, перев’язує їх жердинами…

Дитяча ХАТКА виходить кривенька, незграбна. Діти продовжують, поспішаючи за дорослими. Хтось в’яже солому для стріхи, хтось закидає стіни глиною – добре, що поруч, як зразок, товчеться справжня толока… Ось вже видно і кінець «дитячої» толоки – кривенька ХАТИНКА для собаки ЛАТКИ.

Обдивилися діти, а доросла ХАТА вже стоїть там, де й стояла. Стоїть друга ХАТА у два віконця для Василя і Катерини на тому ж місці, де стояла перша, наче й не відлучалася.

Дитяча ХАТКА також має свого хазяїна: зсередини виглядає ЛАТКА.

Вечір. І знову вертеп! Знають артисти: де толока – там і вечеря. Або сніданок. Відкриваються ставні верхнього поверху вертепу – у двох віконцях з’являються ГОЛОТА і ГОЛОДАНЬ.

ГОЛОТА

На нижньому поверсі вертепу – дерев’яна КАТЕРИНА. Сама в ХАТІ. Геть гола – а хто ж вдягненою купається? Під кожним віконцем – нахаба козак з дерев’яними безсоромними очима. Мабуть, в артистів позичили.

ГОЛОДАНЬ

Хлопцям та дівчатам вистава до вподоби. Батькам – не дуже.

ГОЛОСИ У НАТОВПІ

Але дивиться Оксана, дивиться Надійка, Уляна, Маруся…

ГОЛОТА

А до вертепу вже суне обурений ЧЕНЕЦЬ-чорнорясник. Артисти поспіхом закривають ставні вертепу, а декорацію першого поверху прибрати не встигають. Поки ЧЕНЕЦЬ суне крізь натовп до джерала розпусти, і глядачам перепадає. Очі ЧЕНЦЯ горять вогнем – негайно припинити сороміцьке дійство!

Гуркоче грім – на небі, здається, теж гніваються.

Удар чернечим костуром в іграшкову ХАТИНКУ збігається з ударом справжньої блискавки у справжню ХАТУ. ЧЕНЕЦЬ аж присідає – лякається. Не кажучи вже про решту присутніх.

На місці нової ХАТИ – вогняний стовп. Полум’я охоплює вишню з іграшковим хутором.

Третя ХАТА

Ніч. Але знову, наче й не припинялася, товчеться толока…

Поруч – згарище. Язики полум’я ліниво облизують рештки ХАТИ, висвітлюють сусідів, що товчуть і передають один одному глину. На плечі одного з сусідів спить дитина.

ГОЛОС

Ранком поруч зі згарищем стоїть нова ХАТА. Стоїть як і стояла, під двома пагорбами.

Артисти лялькового театру лагодять свою декорацію. Діти доліплюють свою іграшкову ХАТУ для вертепу. Вони встановлюють ХАТИНКУ на сцені іграшкового театру. Артисти вкотре згадують завчений текст.

ГОЛОТА

ГОЛОДАНЬ

Обережно підтримуючи свій важкий живіт, КАТЕРИНА сідає на призьбу, стогне. Сусідки підхоплюють її під руки, ведуть до дверей. Перед ВАСИЛЕМ двері закриваються.

СУСІДКА

ВАСИЛЬ шукає собі місця, але не знаходить. Він сідає на призьбу, дослухається до голосів з ХАТИ.

Вночі ВАСИЛЬ блукає навколо ХАТИ. Падає дощ.

Василь вкриває ХАТИНКУ своєю свиткою. Він стає на коліна, заглядає у вікна, припадає вухом до зачинених дверей, та ще й з боків підтикає, аби не протягло. З хатинки лунає крик немовля.

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

Порушення масштабів, – у цьому разі співвідношення розмірів людини й хати, – один з основних способів встановити «правила гри», що будуть надалі керувати у фільмі силами природи, будуть рухати сюжет, інколи зменшуючи значення звичних величин, інколи збільшуючи їх.

Зима. День. Сніг тихо сіється з неба. З сусіднього яру лунають голоси вовчої зграї. ВАСИЛЬ виглядає з дверей і кричить у порожню діжку щось погрозливе. З-під його ніг виглядає і гарчить ЛАТКА.

Ніч. Взимку сніг вкриває стріху, тин, поле.

Весна. Ранком прочиняються двері. На порозі – КАТЕРИНА з немовлям на руках (маленька ГАНУСЯ). КАТЕРИНА вперше показує дитині те, на що ХАТА дивиться своїми вікнами щодня і щоночі.

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

Катерина з немовлям з’являється в просторі одвірку – виходить з темряви, з лона хати на Божий світ, символізуючи одну з основних тем фільму: людина ліпить хату, а хата створює людину.

Берег озера. Сонце висвітлює своїми останніми променями берег озера, висвітлює РИБАЛКУ, його вудку з глиняним дзвоником на кінці. Тінь КАЙСАК-БАБАЯ нечутно наближається до РИБАЛКИ. Мисливця веде тінь коси на піску. Не знає РИБАЛКА, що смерть поруч… Тінь КАЙСАК-БАБАЯ відпускає в політ тінь стріли з лука.

Падає РИБАЛКА зі стрілою в серці. Дзвенить глиняний дзвоник на кінці вудки.

КАЙСАК-БАБАЙ прив’язує дзвоник до держака коси.

КАЙСАК-БАБАЙ дивиться на мертвого РИБАЛКУ. Лезо коси вказує на небіжчика, який лежить на піску. КАЙСАК-БАБАЙ сидить поруч. Коса, що була весь цей час нерухомою, починає відвертатися від РИБАЛКИ – вказує протилежний напрямок.

КАЙСАК-БАБАЙ оцінює поглядом напрямок продовження свого шляху.

Його кличе помста. КАЙСАК-БАБАЙ рушає за вказівкою коси.

Хутір. День. Відпочиває ВАСИЛЬ, відпочиває його гончарний круг. У дворі поважно ходять гуси, між ними, як злодії на ярмарку, нишпорять кури. Байдужа до всіх, пасеться поруч із ХАТОЮ коза на мотузці. З хліва виглядає теля. Пригрівся хутір під двома пагорбами. Бездонний простір зоряного неба вкриває літній день. Хатинка, Василь з Катериною і Ганусею, коза та гуси летять крізь космічний простір.

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

Космічний простір, крізь який летить Земля, символізує стрімкий рух часу, що буде керувати подіями у фільмі, долаючи чотириста років історії.

Зранку ВАСИЛЬ бере з собою сокиру, йде до лісу по дрова.

ГАНУСЯ з КАТЕРИНОЮ бавляться саморобними іграшками на коліщатках: обертаються коліщатка, крутиться дерев’яний Домовичок, лунає його голос – наче дятел на жуків полює.

ГАНУСЯ з Домовичком жене козенят з двору на берег. КАТЕРИНА перегукується з ГАНУСЕЮ Домовичками: обертаються коліщатка, крутяться дерев’яні Домовички, лунають їхні голоси.

Собака ЛАТКА подає сигнал – насувається біда! Бігом повертається ВАСИЛЬ.

ВАСИЛЬ ховає КАТЕРИНУ в порожньому кратері гончарної печі, закриває лядою, а потім перевертає на ляду верейку з горщиками, б’є готові горщики на черепки. ВАСИЛЬ засипає ляду черепками глиняного посуду…

ВАСИЛЬ кидається в поле гукати ГАНУСЮ.

ВАСИЛЬ

Тим часом на подвір’я з двох боків вилітають вершники.

На подвір’ї починається бій польських вершників з татарськими. ЛАТКА ховається у власній домівці. Копита руйнують собаче помешкання. Гарчання ЛАТКИ захлинається.

Летять голови. Падають коні. Починає горіти стріха.

Круговерть бою захоплює своїм рухом гончарний круг, який починає обертатися…

Вогонь облизує вишневе дерево, підпалює іграшковий хутір.

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

Використання лялькових об’єктів, моделювання масштабних подій в іграшковій формі – один з основних способів встановити «правила гри» у фільмі.

Берег ріки. Ніч.

Не за харчі – за життя, що висить на волосині, грають артисти виставу. Голоси артистів тремтять.

ГОЛОДАНЬ

Перед вертепом зібралися татари – вечеряють і дивляться.

Татари вперше бачать таких маленьких козаків, таку, хоча й лялькову, але голу красуню КАТЕРИНУ. На руках в одного з татар жива лялька – перелякана ГАНУСЯ.

ГОЛОТА

ВАСИЛЬ, озброєний сокирою, бачить доньку, підповзає ближче.

ГОЛОДАНЬ

Дерев’яний козак не хоче тонути, дерев’яні татари ріжуть його ятаганами.

Справжні живі татари навісніють перед вертепом. А ще більше татари радіють, побачивши, як другого козака…

ГОЛОТА

Але радіють вони недовго, бо з’являється третій козак. Він рубає дерев’яних ворогів і рятує Катриного брата.

ГОЛОДАНЬ

На цьому слові вистава знову припиняється – крапку ставить татарська стріла.

Слідом – навперейми одна за одною ще з десяток. Букет стріл прикрашає стіни іграшкового театру. Іграшкові козаки припнуті стрілами до декорацій.

У віконцях верхнього поверху видно ГОЛОТУ і ГОЛОДАНЯ.

Вони прив’язані до свого вертепу й тепер їх, одного за одним, у чергу лупцює батогом татарин.

ГАНУСЯ залишається без нагляду. Вона повзе в темряву. ВАСИЛЬ підкрадається ближче до доньки…

Татарин помічає ВАСИЛЯ в траві й посилає в його бік стрілу з лука. Стріла прошиває плече ВАСИЛЯ, але йому не до того – над його головою летять копита, свистить ятаган. Татари гарцюють верхи, шукають ВАСИЛЯ в траві, перегукуються, розгортають облогу, наче полюють на звіря.

Оточивши ВАСИЛЯ, який ховається в очереті, татари підпалюють очерет. ВАСИЛЬ задихається. Стіна вогню обпікає його з усіх боків. ВАСИЛЬ кидається в чорну воду, пірнає. Крізь воду бачить: за стіною очерету – татарський воїн з луком цілить… у бульбашки, що тягнуться з глибини.

Татарська стріла летить у воду.

Ранок. ВАСИЛЬ зустрічає світанок, закам’янівши посеред чорного степу, яким блукає в пошуках свого вершника посідланий кінь. ВАСИЛЬ поранений, скривавлений, обпалений, з сокирою, яку не випустив з рук. Із плеча над ключицею стирчить стріла. ВАСИЛЬ стоїть перед порожнім кратером гончарної печі… ВАСИЛЬ стоїть, нерухомий, посеред згарища… Немає КАТЕРИНИ, нема ГАНУСІ… Навколо – бита земля та попіл.

Там, де стояла ХАТА, вогонь ліниво облизує її рештки, наче ситий собака – кістку. Гончарний круг теж палає, уповільнюючи свої оберти. Останні оберти у вогняному вінці робить гончарний круг.

На вишні вціліла одна жива гілка з іграшковою ХАТИНКОЮ.

Раптом – голос домовичка. У руках КАТЕРИНИ дерев’яна іграшка. Не відгукається на її голос ГАНУСЯ.

ВАСИЛЬ з КАТЕРИНОЮ посеред згарища. Здалеку крізь важкий звук татарської кінноти, яка рушає далі в пошуках здобичі, чути голос ГАНУСІ…

ГАНУСЯ

ВАСИЛЬ кидається до коня. Трапляється ВАСИЛЮ шабля поруч із гусаром, якому вона вже ніколи не знадобиться.

ВАСИЛЬ вже в сідлі… ВАСИЛЬ летить на голос доньки.

ВАСИЛЬ

КАТЕРИНА

КАТЕРИНА залишається сама.

Падає КАТЕРИНА на коліна й кричить.

Тиша у відповідь.

Четверта ХАТА

День. На голос КАТЕРИНИ сходяться сусіди. Кілька сусідів – старі та немічні – починають звичну роботу: встановлюють кутові стовпи майбутньої ХАТИ, обв’язують стовпи жердинами…

ГОЛОС ГОЛОТИ

ГОЛОС ГОЛОДАНЯ

Сусіди працюють без пісні. Підіймають крокви, обплітають напівпрозорими стінами КАТЕРИНУ, наче хочуть захистити її від горя.

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

Один з технологічних процесів толоки нагадує створення пташиної клітки. Символ використано за прямим призначенням для перетворення підтексту (клітка для птаха) на візуальне рішення (клітка для Катерини).

ГОЛОС ГОЛОТИ

ГОЛОС ГОЛОДАНЯ

Крізь порожнє вікно видно: чорна, наче власна тінь, як скам’яніла КАТЕРИНА на колінах посеред ХАТИ, так і досі не ворушиться.

ГОЛОС ГОЛОТИ

Зима. Ніч. Крізь віконне скло, вкрите морозним візерунком – Катерина. З вуст КАТЕРИНИ у бік ікони летить морозна хмарка дихання. Підводиться КАТЕРИНА з колін у своїй ХАТІ. У ХАТІ порожньо, на столі свічка, горщик та три ложки – дві великі й одна дитяча.

ГОЛОС ГОЛОДАНЯ

КАТЕРИНА виходить з ХАТИ зі свічкою, наче шукає когось у темряві. Свічка просвічує наскрізь її пальці… КАТЕРИНА ховає свічку від вітру усередині іграшкової ХАТИНКИ.

ГОЛОС ГОЛОТИ

Залишаючи слід сніговою пустелею, КАТЕРИНА з ХАТИнкою в руках і з драбиною на плечах підіймається горбочком у світлі Місяця. Місяць вихоплює з темряви дубок-підліток, на верхівці горбочка.

КАТЕРИНА влаштовує іграшкову ХАТКУ на роз- доріжжі двох гілок, до яких може дотягнутися з останньої сходинки драбини. Ллється світло з віконець іграшкової ХАТИНКИ на сухе дубове листя. Обхопивши руками стовбур, КАТЕРИНА вдивляється в темряву – чи не повертається ВАСИЛЬ з ГАНУСЕЮ?..

Іграшкова ХАТКА також дивиться двома своїми віконцями, не склепає очей.

Крізь дубові гілки, скрізь дубове листя летять зірки космічного простору.

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

Космічний простір, крізь який летить Земля, гортаючи роки – своєрідний календар фільму «Толока».

ГОЛОС ГОЛОДАНЯ

Поле. Зима. На держаку коси побільшало «прикрас»: крім скривавленого коміра – глиняний дзвоник. Дорогу вказує коса. Невтомимою риссю суне зимовим степом погоня – КАЙСАК-БАБАЙ. Сідає сонце, слід погоні перекреслює степ.

ГОЛОС ГОЛОТИ

Між двох горбів причаїлася ХАТА КАТЕРИНИ. Ніч. Світло у віконцях.

ГОЛОС КАТЕРИНИ

Стара ХАТА. Ніч. Сплять на сволоку сушені трави. Спить на столі паляниця, вкрита рушником, поруч – три ложки – дві великі, одна менша… Спить у горщику на припічку сіль. Не спить на підвіконні лампадка.

Чути голоси КАТЕРИНИ та її ХАТИ.

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

Починаючи з цього епізоду, хата наділяється власним голосом, веде діалог з Катериною. Це встановлює символічний родинний зв’язок між хазяйкою і хатою.

ГОЛОС ХАТИ

Ти що надумала, Катерино? Куди це ти збираєшся?

ГОЛОС КАТЕРИНИ

Що надумала, то й надумала. А ти хто, щоб у мене розпитувати? свекруха?

ГОЛОС ХАТИ

А то ти не знаєш – хто? ХАТА твоя. Гріха не боїшся, Катерино?

ГОЛОС КАТЕРИНИ

Який гріх? Я на базар. Сьогодні базар на переправі. Солі треба купити.

ГОЛОС ХАТИ

Пішла! На переправу пішла! По сіль пішла! Сіль оно у горщику на припічку, а вона пішла! Гадає, я не знаю, чому пішла… Бо там казкарі-вертепники – пішла почути, чим казка закінчиться. Хай послухає, може, порозумнішає.

Переправа

Ранок. Базарний гомін з усіх боків. Все на спродаж: коло за колом, над брилями і намітками літає кінь. Плаче циганська скрипка, гомонить натовп, оцінюючи коня.

ГОЛОС ГОЛОТИ

Крізь базарний натовп сунуть двоє вагітних жінок.

Кози, поросята, кури та гуси додають до базарного шуму свої голоси.

ГОЛОС ГОЛОДАНЯ

Переправа на Січ гуде – козаки торгуються з молодицями. Молодиці нахвалюють свій товар – у котрої що є… А є у кожної – пишно, спокусливо, через край. Не кажучи вже про сметану, масло, мед… сир, хліб, сало… молоко, рибу, яйця.

Плаче скрипка, дзвенить кузня, басом гупають діжки. Діжкам підбренькують макітри та глечики. Кози, поросята, кури та гуси додають до цієї музики свої голоси.

До двох вагітних жінок приєднуються ще троє. А до трьох – ще четверо…

ГОЛОС ГОЛОТИ

Крізь базарний натовп проштовхуються вагітні жінки, не звертаючи уваги на крам, реманент, дерев’я- ні іграшки… А там бондар нахвалює свої діжки. Гончар – горщики, чумак – сіль. Шорник – сідла коваль – шаблі.

ГОЛОС ГОЛОДАНЯ

Вагітні жінки (Уляна, Параска, Соломія, Оксана, Стефа, Христина, Явдоха, Горпина, Іванка, Килина, Юстина) гуртуються у загін, що суворо й рішуче розсуває натовп. А понад усім – голоси артистів.

А ось і вони – бавляться з іграшковими козаками.

Голоси артистів не змінилися, змінилися артисти: у ГОЛОТИ рушником перев’язане одне око, обличчя ГОЛОДАНЯ перетинає шрам.

ГОЛОТА

Іграшковий Іван Ярошенко рубає іграшкових татар, звільняє іграшкового «брата» від кайданів. Дивуються селяни та й козаки дивуються. Хоч і бувалі воїни, але тягнуться до ляльок, наче діти.

ГОЛОДАНЬ

Перед вертепом – і старі, й молоді. Навіть немовля кинуло цицьку – блимає оченятами.

ГОЛОТА

ГОЛОДАНЬ

Тихий зойк вкриває натовп.

Тиша над переправою. Пропливає в повітрі мильна бульбашка.

Котиться по траві відрубана голова. Переляканих селян, хто насунувся ближче, кропить іграшковою кров’ю. Кропить кров’ю і Катерину.

Присутні з переляку кидаються тікати. Хтось з дівчат непритомніє. Лише Катерина не тікає.

За лаштунками театру перелякані ГОЛОТА і ГОЛОДАНЬ.

ГОЛОТА

ГОЛОДАНЬ

ГОЛОТА

ГОЛОДАНЬ

ГОЛОТА, ГОЛОДАНЬ

Артисти намагаються завершити виставу, але обурені глядачі не дають їм це зробити. Цього разу бити артистів беруться жінки. Але не це привертає увагу КАТЕРИНИ, коли вона схиляється над Дніпровою водою, щоби змити «кров». Її увагу привертає дивна подія: перед човнами на переправі – вереск та лемент. Троє чергових козаків заступають дорогу вагітним жінкам. Серед козаків – ТИМІШ. Всі жінки дуже вродливі – кілька сільських, одна циганка, черниця… Всі дванадцятеро вкрай вагітні. Троє козаків проти дванадцяти вагітних жінок.

ЧЕРНИЦЯ ХРИСТИНА

Чого поставали, йолопи? Не бачите? Нам на Хортицю!

КОЗАК

Жінкам на Хортицю не можна – закон!

КОЗАК