Голмс вийняв годинника; минула хвилина, ще одна, собака дихав, як i ранiше, а Шерлок сидiв iз глибоко засмученим i розчарованим виглядом. Вiн прикусив губу, потiм затарабанив пальцями по столу – словом, виявляв усi ознаки гострого нетерпiння. Так хвилювався, що менi стало його щиро шкода, а обидва детективи iронiчно всмiхалися, явно радiючи провалу колеги.
– Невже це просто збiг? – вигукнув той нарештi. Схопившись iз крiсла, вiн люто заметушився по кiмнатi. – Нi, не може бути! Тi самi пiгулки, якi, як я припускав, вбили Дреббера, знайденi бiля мертвого Стенджерсона. Й ось вони не дiють! Що ж це означае? Не вiрю, щоб весь хiд моiх мiркувань виявився неправильним. Це неможливо! І все ж бiдний песик живий… Ага! Тепер я знаю! Знаю!
З цим радiсним вигуком вiн схопив коробочку, розрiзав другу пiгулку навпiл, розчинив у водi, долив молока й поставив перед тер’ером. Заледве нещасний пес лизнув язиком цю сумiш, як його тiлом пробiгли судоми, вiн витягнувся та застиг, немов уражений блискавкою.
Шерлок Голмс глибоко зiтхнув i витер пiт iз чола.
– Треба бiльше довiряти собi, – зауважив вiн. – Пора усвiдомити, що якщо якийсь факт iде врозрiз iз довгим ланцюгом логiчних висновкiв, його можна витлумачити iнакше. У коробочцi було двi пiгулки – в однiй мiстилася смертельна отрута, друга – зовсiм нешкiдлива. Як це я не здогадався, перш нiж узагалi побачив коробку!
Остання фраза здалася менi настiльки дивною, що я засумнiвався, чи при здоровому вiн глуздi. Однак труп собаки служив доказом правильностi його мiркувань. Я вiдчув, що туман у моiй головi поступово розсiюеться i я починаю смутно розрiзняти правду.
– Вам усiм це здаеться надзвичайно дивним, – продовжував Голмс, – адже на самому початку розслiдування ви не звернули увагу на едину обставину, яка й була справжнiм ключем до розгадки. Менi пощастило вхопитися за неi, й надалi усе лише пiдтверджувало мiй здогад i, по сутi, було ii логiчним наслiдком. Тому все те, що заганяло вас у глухий кут i, як вам здавалося, ще бiльше заплутувало справу, менi, навпаки, багато пояснювало й лише пiдтверджувало моi висновки. Не можна змiшувати дивне з таемничим. Часто навiть банальний злочин виявляеться найзагадковiшим, бо його не супроводжують якiсь особливi обставини, що могли б послужити основою для висновкiв. Це вбивство було б набагато важче розгадати, якби труп просто знайшли на дорозi, без всяких outre[10 - Явнi ознаки (фр.).] i сенсацiйних подробиць, якi надали йому характеру незвичайностi. Дивнi подробицi зовсiм не ускладнюють розслiдування, а, навпаки, полегшують його.
Грегсон аж усидiти не мiг вiд нетерпiння пiд час цiеi промови, а тепер не витримав.
– Послухайте, мiстере Шерлок Голмс, – сказав вiн, – ми охоче визнаемо, що ви – людина кмiтлива та винайшли свiй особливий метод роботи. Але зараз нам нi до чого вислуховувати лекцiю з теорii. Зараз треба ловити вбивцю. У мене було свое тлумачення справи, але, здаеться, я помилився. Молодий Шарпантье не може бути причетним до другого вбивства. Лестрейд пiдозрював Стенджерсона i, вочевидь, також дав маху. Ви весь час сиплете натяками та робите вигляд, нiби знаете набагато бiльше за нас, але тепер ми маемо право спитати прямо: що ви знаете про злочин? Можете назвати вбивцю?
– Не можу не погодитися з Грегсоном, сер, – зауважив Лестрейд. – Ми обое намагалися знайти розгадку, й обое помилилися. З тiеi митi, як я прийшов, ви вже кiлька разiв повторили, що у вас е всi необхiднi докази. Сподiваюся, що тепер ви не станете iх приховувати?
– Якщо зволiкати з арештом убивцi, – додав я, – то вiн може вчинити ще якийсь злочин.
Ми так тиснули на Голмса, що вiн явно завагався. Насупивши брови й опустивши голову, мiряв кроками кiмнату, як завжди, коли щось напружено обмiрковував.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
