Пригоди бравого вояка Швейка

IV

Швейк саме збирався на пошуки якого-небудь пінчера, коли у двері подзвонила якась молода дама і забажала говорити з надпоручиком Лукашем. Біля неї стояли дві важкі дорожні валізи, і Швейк устиг ще помітити кашкет носія, що вже спускався сходами.

– Нема вдома, – твердо сказав Швейк. Але молода дама була вже в передпокої й категорично наказала:

– Внесіть валізи до кімнати.

– Без дозволу пана надпоручика й пальцем не ворухну, – сказав Швейк, – пан надпоручик заборонив без його дозволу будь-що робити.

– Ви здуріли! – вигукнула молода дама. – Я приїхала до пана надпоручика в гості.

– Ні про які гості я нічого не знаю, – відповів Швейк. – Пан надпоручик тепер на службі, повернеться аж уночі, а я дістав наказа знайти пінчера. Про жодні валізи й про жодну даму мені нічого не відомо. Зараз я замикаю квартиру й тому дуже прошу вас, пані, аби ви ласкаво забралися звідси. Мені ніхто про таке й словечка не писнув, отже, я не можу залишити в квартирі чужу людину, яку вперше бачу. На нашій вулиці у кондитера Бєльчицького залишили в хаті одного такого, а він відчинив шафу з речами й драпонув. Я, боронь боже, про вас нічого поганого не думаю, – вів далі Швейк, побачивши, що молода дама розпачливо скривилась і плаче, – але ви, певно, самі розумієте – залишатися тут вам не можна. Мені довірили квартиру, і я відповідаю тут за кожну дрібницю. Отже, ще раз дуже прошу даремно себе не обтяжувати, бо, поки я не дістану наказу від пана надпоручика, – і рідного брата не знаю. Мені справді прикро так розмовляти з вами, але в армії мусить бути порядок.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

1

Цит. за: Врагнель В. Красный комиссар Ярослав Гашек отправил на смерть сотни русских людей // Русская Чехия. – 2001. – № 23. – С. 4.

2

Пытлик Р. Ярослав Гашек и «Похождения бравого солдата Швейка». – Прага, 1983. – С.14.

3

Кraus K. Die Fackel. – FM., 1976. – Nr. 400. – S.2.

4

Вайль П. Гений места // Иностранная литература. – 1998. – № 8. – С. 98.

5

Той збирає по вулицях собаче лайно. – Їх використовували в дубильних розчинах при обробці шкір. Цей Фердинанд не був божевільним, як це могло б видатись із фрази Швейка.

6

…пана ерцгерцога Фердинанда – Франц Фердинанд Карл Людвіг Йосиф Марія фон Есте (1863—1914) – небіж австро-угорського цісаря Франца Йосифа І; був убитий разом із своєю дружиною Софією Хотек у Сараєві 28 червня 1914 p.; Конопіштє – село біля Бенешова (центр. Чехія), маєток ерцгерцога Фердинанда.

7

Він їздив туди зі своєю ерцгерцогинею автомобілем. – Софія Хотек не була ерцгерцогинею. Франц Йосиф І дуже неприхильно поставився до шлюбу небожа із простою графинею і надав їй лише титул герцогині Гогенберзької з правом іменуватися «її високість». Дітей від цього шлюбу було визнано «морганатичними» (народженими в нерівному шлюбі) і позбавлено права на престол. Навіть під час траурної церемонії Франц Йосиф образив пам’ять подружжя, поклавши на могилу Софії дві білі рукавички (ознака лише придворної дами, яка не має відношення до родини монарха). Сама церемонія відбувалася занадто офіційно і прохолодно. Проте уряд Австро-Угорщини використав це вбивство як привід для оголошення війни Сербії, що стало поштовхом для розпалювання Першої світової війни (1914—1918).

8

Тут, мабуть, турки рук доклали…не треба було відбирати в них тієї Боснії та Герцоговини. – Швейк помиляється. Фердинанда з дружиною вбив сербський студент Гаврило Принціп (1894—1918) з організації «Млада Босна». У 1908 p. Австро-Угорщина анексувала Боснію і Герцеговину.

9

Та воно тих напасників, кажуть, було там чимало… – В замаху брало участь принаймні 7 змовників. Перша спроба виявилась невдалою (бомбою Н. Кабріновича було поранено офіцера охорони). Фердинанда було вбито, коли автомобіль звернув на вулицю, де Принціп чекав на своїх товаришів. Безпеку Ф. в Сараєво було організовано вкрай погано. Щоб уникнути занадто пишного прийому Ф. (а відтак гніву імператора), на його охорону було виділено лише 120 поліцейських. На шляху слідування Ф. було розставлено дуже мало солдатів. Сам шлях було обрано невдало (вузькі, незручні для маневру вулички).

10

…пам’ятаєте того пана Луккені, що проштрикнув терпугом нашу небіжчицю Єлизавету? – Луїджі Луккені – член руху анархістів. 10 вересня 1898 p. у Женеві вбив австрійську цісарівну Єлизавету Баварську – дружину Франца Йосифа І. Ч. Ломброзо наводив фотографію Луккені як одне із підтверджень своєї теорії (див. прим. до с. 39).

11

…а можливо, боронь Боже, і до найяснішого нашого цісаря, коли вже почин зробили з тим його дядьком. – Швейк знову помиляється. Фердинанд був племінником Франца Йосифа І, а не дядьком.

12

Газети, паночку, пишуть, буцімто пан ерцгерцог був як решето. Той випустив у нього геть усі набої. – Принціп встиг зробити лише два постріли. Першим було вбито Ф., а другим – його дружину. Пані Мюллерова переказує перші неточні повідомлення про вбивство.

13

Пам’ятаєте, як оті португальці підстрелили свого короля? Він був такий самий черевань. – 1 лютого 1908 р. у Ліссабоні було вбито португальського короля Карлоса І Браганца Кобурзького (разом із сином Луїсом). Навряд чи його можна назвати дуже товстим. На фотографії він виглядає дорідним, симпатичним чоловіком.

14

…і радив кожному прочитати, що саме написав про цю другу річ Віктор Гюго, переказуючи останню відповідь старої гвардії Наполеона англійцям у битві під Ватерлоо. – Полковник Наполеонівської гвардії Камброн на пропозицію англійців здатися відповів: «Merde! (лайно!) Гвардія вмирає, але не здається». Цю сцену описав В. Гюго в романі «Знедолені» (кн. І, част. ХІV).

15

Відома річ – Нусле! – Район Праги. Він і досі має погану криміногенну репутацію.

16

…хіба що камеру в Панкраці – в’язниця в однойменному районі Праги.

17

…я пролежав, як той Лазар, зв’язаний «козлом» – вид покарання в австро-угорській армії, коли солдату прив’язували залізними ланцюгами руки до ніг і залишали так лежати протягом доби і більше. Лазар – герой євангельської притчі «Про багатого і Лазаря» (Лука 16: 19—31), символізує земні страждання.

18

…парк, скажімо, на Карлаку – розмовна назва Карлової площі в центрі Праги.

19

младочех – член радикальної партії Младочехів, заснованої в 1874 р. Її лідером був д-р Карел Крамарж.

20

Бржетіслав Людвік – невигаданий персонаж. У Будєйовіце дійсно жив такий торговець худобою, але нещастя, описаного Гашеком у романі, з ним ніколи не траплялося. Цей Людвік був другом Гашека з дитинства. За зневагу до свого імені, використаного в романі, Бржетіслав Людвік видав у 1946 p. брошуру про Гашека, в якій навів деякі подробиці з його особистого життя.

21

Я тільки не хотів би опинитися в шкурі вдови ерцгерцога. – Швейк знову реагує на перші не дуже точні повідомлення про смерть Фердинанда. Графиню Софію Хотек було вбито разом з Фердинандом. Вона пережила його щонайбільше на 15 хвилин.

22

Тоді їй порадили Яреша, сторожа з Ражицької греблі… – дід Гашека. Був доглядачем ставків князя Шварценберга.

23

Втратив сина Рудольфа ще молодим, у розквіті сил. – Рудольф Лотарінзький – єдиний син Франца Йосифа І. Мав некерований і норовливий характер, який успадкував від своєї матері – Єлизавети Баварської. Був одружений з бельгійською принцесою Стефанією, але шлюб виявився невдалим. 30 січня 1889 p. 30-річного Рудольфа і його коханку – 17-річну баронесу Марію Вечора – знайшли мертвими у мисливському будиночку в Мейєрлінгу (маєток родини Вечора), куди він їздив на полювання. За офіційною версією Р. застрелив Марію і покінчив життя самогубством через психічну хворобу. Але що відбулося насправді – достеменно невідомо й досі. За деякими відомостями Франц Йосиф І після того, як йому повідомили про смерть Р., сказав: «Помер як дрібний кравець-підмайстер». Його поховали у Відні в сімейному склепі Габсбургів церкви Ордену капуцинів. Марію поховали в сусідньому абатстві Хайлігенкройц. Пізніше її родичі збудували там капличку. До 1918 р. ім’я Марії Вечори було в Австро-Угорщині під суворою забороною.

24

Потім десь пропав його брат Ян Орт… – Іоганн Непомук Сальватор фон Габсбург (1852—1890) – ерцгерцог Австрійський і принц Тосканський. Дослужився до фельдмаршала австро-угорської армії (1879). Випустив брошуру «Муштра чи виховання», яка роздратувала вищі армійські кола. Вів переговори щодо болгарського престолу, чим дуже розгнівав Франца Йосифа. Вимушений був подати у відставку з військових постів. У 1889 p. зрікся всіх титулів і прийняв ім’я Яна Орта. Вивчивши навігацію, в 1890 р. на шхуні «Санта Маргарита» відплив до Південної Америки. В Магеллановій протоці потрапив у шторм і загинув разом із всією командою. У Відні влаштували лише найнеобхіднішу панахиду і навіть не приховували зловтіхи. За неофіційною версією – дістався Чилі і оселився в Пунта-Аренас. Час від часу мандрував Андами, шукаючи гірських проходів із Чилі до Аргентини. Мав репутацію дивака і відлюдника, який любив природу.

25

…брата – мексиканського цісаря – розстріляли под муром якоїсь фортеці. – Ерцгерцог Фердинанд Максиміліан фон Габсбург. В 1864 p. при активній допомозі Наполеона ІІІ одержав престол імператора Мексики. Згодом був узятий в полон республіканськими військами президента Хуареса і 19.VІ.1867 р. розстріляний під муром фортеці Кверетаро (Керетаро). Цю сцену зображено на картині Е. Мане «Розстріл імператора Максиміліана в Кверетаро» (1867). Похований у Відні.

26

Можливо… на нас, на випадок війни з Туреччиною, нападуть німці, бо ж німці й турки одна рука. Це такі бестії, що немає їм у світі рівних. Але ми можемо об’єднатись із Францією. Вона ще з 71 року має зуб на Німеччину. – Швейк знову помиляється. Австро-Угорщина разом з Німеччиною та Італією (згодом перейшла на бік Антанти) воювала якраз проти Англії, Франції й Росії (Антанта). Туреччина воювала на боці Німеччини і Австро-Угорщини.

27

…показав… орлика… – на значку агентів таємної поліції Австро-Угорщини було зображено герб із двоголовим австрійським орлом. Подібний значок використовується поліцією Австрії й зараз.

28

«Гей, слов’яни» – пісня «Гей, слов’яни» була складена в Празі у 1834 p. словаком Само Томашіком. Надрукована була в Словаччині у 1838 p. і співалась на мотив польської мазурки. Пісня була дуже популярною серед слов’ян і вважалась гімном слов’янських народів. Зараз – державний гімн Сербії й Чорногорії.

29

Сім кульок, як у Сараєві. – Знову йдеться про суб’єктивне сприйняття повідомлення про вбивство (див. прим. – Ф. вбито одним пострілом).

30

Тримай рота на замку і служи (нім.).

31

…зі сторінок книжки Ломброзо… – Ломброзо Чезаре (1835—1909) – італ. професор психіатрії, який у своїх працях намагався довести, що причини злочинів треба шукати в успадкованих психологічних особливостях організму злочинців, що зовнішньо проявляються у певних рисах обличчя (сплющений ніс, низький лоб, великі щелепи тощо – ознаки деґенерації), хоча у своїй класифікації злочинців й не відкидав інших чинників. Висунув гіпотезу про взаємозалежність геніальності і божевілля. Ідеї Ломброзо справили значний вплив на подальший розвиток психіатрії, хоча в цілому його вчення неодноразово спростовувалось науковцями.

32

Купую вечірній випуск «Національної політики» – «сучки». – «Національна політика» – газета, що видавалась з 1882 p. Виходила двічі на день, мала багато різноманітних додатків і була однією з найлояльніших щодо Відня. За безпринципність і прислуговування владі її в народі прозвали «сучкою».

33

іспанські чоботи – середньовічне знаряддя тортур.

34

…як це робили із Святим Яном Непомуцьким – Ян (Йоганек) із Помуку (1340—1393) – чеський католицький святий, покровитель Чехії. Доктор теології, яку вивчав у Падуї (Італія). Був генеральним вікарієм (заст. архієпископа) празького єпископства. За наказом короля Вацлава IV його піддали тортурам і втопили у Влтаві через глибокий конфлікт між королем і празьким архієпископом Яном з Йенштейну, який займав занадто самостійну позицію у важливих церковних справах. Я. Непомуцький став жертвою репресій проти людей архієпископа і не підкорився королю навіть під тортурами (див. прим. до розд. «Швейк денщиком у фельдкурата»).

Пізніше католики склали легенду, за якою Я. Непомуцький загинув нібито за те, що відмовився виказати таємницю королеви, довірену йому на сповіді. Вперше її в 1433 р. відтворив Томас Ебендорфер з Хасельбаху – проф. Віденського університету. Вона стала посилено культивуватись після битви на Білій Горі (1620) як протиставлення пам’яті про Яна Гуса. В 1729 р. папа Бенедикт ХІІІ проголосив Я. Непомуцького святим.

35

…скинули з Елішчиного мосту – міст через Влтаву. Швейк помиляється. Елішчин міст було побудовано в 1865—1867 рр., а Ян Непомуцький жив у ХIV сторіччі.

36

«зелений Антон» – візок, пофарбований у зелений колір, в якому возили дрібних злочинців до управління поліції. За однією з версій так називався тому, що першим візником на ньому був Антон Доуше; назва залишилась і після того, як візки замінили на автомобілі. Але вірогіднішою видається версія, за якою ця назва походить від нім. словоспол. Grüner (зелений колір, що на нім. злоч. жаргоні означав небезпеку, непевність) Anton (назва берлінської в’язниці на Антонштрассе).

37

«Тессіг» – празький ресторан.

38

…допитуючи колись відомого вбивцю Валеша – Валеш Алоїз. Працював у Празі садівником. В 1902 р. на заміській віллі (в змові із своєю дружиною і дочкою) вбив молотком Матільду Ганзелінову і застрелив Йозефа Такача з метою пограбування. Трупи були закопані поруч в садку. Після сварки з дружиною він відкопав труп Ганзелінової й відніс його на смітник, маючи на меті помститися. Там же він залишив картку з написом «Вона була вбита в підвалі. Скоро відкриється ще один злочин». В 1905 р. апеляційний суд Праги виніс смертний вирок самому Валешу і його дружині Людмилі. Їх дочку (Франтішку Єлінкову) було засуджено до 7 р. ув’язненя суворого режиму. Вона померла у в’язниці м. Ржепи і похована недалеко від В. Бабінського (див. прим. до с. 81). Про Валеша існує народна пісня, яка в цілому адекватно відтворює перебіг подій.

39

…почав ходити на лекції доктора Гевероха – Геверох Антонін (1869—1927) – відомий чеський психіатр, проф. Карлового університету, директор Державного інституту для психічнохворих у Празі (1919—1927). Автор книги «Про диваків і незвичних людей» (1901), в якій описав багато психічних розладів.

40

Ботич – струмок у Празі.

41

…я вночі повертався з «Банзетів» – «Банзети» – празький ресторан.

42

Каллерсон, Вейкінг – в медичній літературі такі прізвища не зустрічаються. Найвірогідніше, Гашек просто їх вигадав.

43

…під Вишеградською скелею на Влтаві… – найглибше місце на річці.

44

…або за Св. Вацлава – Святий Вацлав (906—929 чи 935) – чеський князь, патрон Чехії. Запровадив у чеських землях християнство. Вбитий за наказом свого брата Болеслава. Після створення празького єпископства у 972 р. проголошений «мучеником за віру». «Святовацлавська легенда» відіграла значну роль в історії Чехії.

45

…що цигани походять із Крконоше – гори в північно-східній Чехії.

46

Придатний! (нім.)

47

«Де моя Батьківщина» – чеська патріотична пісня, текст якої написав Й. К. Тил. Музика Фр. Шкроупа. Вперше прозвучала в Празі у 1834 p. в п’єсі Тила «Фідловачка». Виконується в спокійному, піднесеному ритмі. Діставши загальнонародне визнання, після Першої світової війни стала частиною державного гімну Чехословаччини. З 1993 р. – державний гімн Чеської Республіки.

48

Генерал Віндішгрец – Альфред князь Віндішгрец (1787—1862). З 1840 р. – командуючий імперськими військами в Чехії. У 1848 p. жорстоко придушив революцію в Празі й Відні. Однією з причин його жорстокості щодо Праги була загибель його дружини від випадкової кулі під час заворушень в Празі (див. ще прим. до розд. «Швейк іде в армію»).

49

«Збережи нам, Боже правий, цісаря і рідний край» – державний гімн Австро-Угорщини на музику композитора Й. Гайдна, яку він написав у 1797 р. Німецький текст (а відтак й чеський переклад) неодноразово коригувався у відповідності до імен монархів, які посідали престол на даний момент.

50

«Як ми йшли у Яромір» – чеська солдатська пісня.

51

Чхав я на вас, півні! (Йдіть під три чорти, півні!) – поліцейські в Чехії за часів Австро-Угорщини носили каску з півнячими пір’ями.

52

…чернець із Емаузького монастиря – відомий празький монастир. Друга назва «На Слованех». Засн. в 1347 р. Карлом ІV для монахів Ордену бенедиктинців.

53

Деякі письменники вживають фразу «гризуть докори сумління». Не вважаю цей вислів точним. Адже й тигр людину жере, а не гризе. (прим. автора)

54

…в «Бендловці» – «Бендловка» – празька нічна кав’ярня.

55

Мидловари – село біля м. Ческе Будєйовіце. Гашек був його почесним громадянином.

56

«Книга запису арештантів» (нім.).

57

…сказав один з тих хижаків чорно-жовтої породи… – державний прапор Австро-Угорщини мав чорний і жовтий кольори.

58

Градчани – район Празького Града – офіційна резиденція чеських королів, а після 1918 р. президентів Чехословаччини та Чеської Республіки (з 1993 р.).

59

«Хай живе Вільна думка!» – «Вільна думка» – міжнародний рух, який боровся проти соціальних, економічних, культурних, релігійних тощо забобонів. Засн. 1880 р. в Брюселі. Чеську організацію засн. в 1904 р. В 1907 р. в Празі відбувся всесвітній конгрес «В.д.» В 1915 р. її було розпущено, а в 1919 відновлено.

60

…лише раз був у тирі і простріляв там корону. – Гра слів: чес. koruna означає і грошову одиницю (крона) і цісарську корону.

61

Офіційний дозвіл займатися проституцією, який передбачав регулярний медичний огляд.

62

…продавали чеський народ чорно-жовтому орлу – чорно-жовтий орел – герб Австро-Угорської монархії.

63

Калоус – відомий австрійський детектив під час Першої світової війни.

64

Генерал Віндішгрец і чини бувалі… – Віндішгрец участі в битві при Сольферіно не брав.

65

П’ємонт – провінція на півночі Італії із центром в Турині. Цим словом узагальнюється усе італійське військо, що в 1859 p. воювало проти Австрії.

66

Бій під Сольферіно. – У битві під Сольферіно 24. VІ. 1859 p. австр. армія під командуванням Франца Йосифа І зазнала поразки від об’єднаної франц. – сардинської армії під командуванням Наполеона ІІІ.

67

Металева кокарда на кашкеті з ініціалами «FJI» (Франц Йосиф І).

68

«Хай живе! Смерть сербам!» (нім.)

69

«Пpаґep Таґеблатт» – німецькомовна газета, яка виходила в Празі. Засн. в 1877 р. В неї була репутація поміркованого і лояльного щодо Відня видання. Виходила двічі на день і мала багато додатків.

70

«Богемія» – газета нім. Прогресивної партії в Чехії. Засн. в 1828 р. Виходила у Празі двічі на день і мала кілька додатків. Була лояльною щодо Відня.

71

Увесь чеський народ – це банда симулянтів! (нім.)

72

Кругом! (нім.)

73

Це справді незвичайний фіговий листок (нім.).

74

Ви симулянт! (нім.)

75

Негайно заарештувати цього жевжика! (нім.)

76

…перед пам’ятником фельдмаршалу Pадецькому. – Ян Йозеф Вацлав Антон Pадецький з Радчі (1766—1858) – австрійський полководець, чех за походженням. Начальник штабу австр. (1809—1813) та армії союзників (1813–14). Був автором генерального плану «битви народів» при Лейпцігу (1813), де було розбито армію Наполеона. Командував австр. армією в півн. Італії (1834—1857). Брав участь у придушенні революції в Італії (1848—49). Підтримував розробки ракетної зброї. І. Штраус-батько присвятив йому «Марш Радецького». Пам’ятник у Празі, про який йдеться, було демонтовано в 1918 р.

77

Ви, проклятий собако, підле створіння, нещасна худобино! (нім.)

78

Вільно! (нім.)

79

Розійтись! (нім.)

80

…швидше, ніж у Пештянах – Пештяни – один з найвідоміших курортів у Словаччині.

81

Навіть Сократ не пив своєї чаші з отрутою так спокійно, як пив свій хінін Швейк… – Згідно з легендою, давньогрецький філософ Сократ за вироком суду був змушений випити чашу цикути.

82

Бравий солдат (нім.).

83

Йоганне, ідіть-но сюди! (нім.)

84

…який своїми настовбурченими бакенбардами скидався на Бабінського – Бабінський Вацлав (1796—1879) – відомий в Чехії розбійник. Прибл. в 1830 р. (ймовірно, після дезертирства) зібрав банду і почав займатися грабунками. В 1832 р. був затриманий в с. Куржіводи (під час затримання покусав старосту). Симулював божевілля. Через 4 місяці втік з празького «Будинку для інвалідів» і продовжував коїти злочини, зокрема вчинив кілька вбивств. В 1840 р. був засуджений до 20 р. ув’язнення суворого режиму за розбійні напади, крадіжки, насильство над посадовцями, підробку документів тощо, причому половину епізодів не було доведено. Після ув’язнення працював садівником у жіночому монастирі в Ржепах під Прагою, де й помер. В похилому віці страждав на душевні розлади. В народі мав репутацію «добросердного розбійника». Став героєм народних пісень та легенд. На фотографії зображений з розкішними бакенбардами.