Втiм, у тому ж таки Олiнфi знайдено будинки, що вочевидь належали непересiчним громадянам. Та цi будинки теж не можна назвати палацами, хоч вони розташованi окремо, далеко один вiд одного, за межами житлових кварталiв. Їхнi розмiри перевищували звичайнi приблизно в пiвтора раза. Внутрiшне убрання вiдрiзнялося бiльш витонченим смаком, але його не можна назвати розкiшним. Основною прикрасою такого будинку була чудова мозаiка, що вкривала двiр. Значну роль вiдiгравали розписи на стiнах та заглиблення, у якi ставили вази чи статуетки.
Трохи пiзнiше греки почали споруджувати будинки, в яких пастади були замiненi перистилем – колонадою, що оточувала внутрiшнiй двiр з усiх бокiв, а не лише з пiвнiчноi сторони. Зразки таких житлових будинкiв були знайденi археологами на островi Делос у Егейському морi. Вони належать до еллiнiстичного перiоду. Колони перистилю не були iх единою прикрасою. Всерединi двору влаштовували басейн для збирання дощовоi води. Вiн був плаский та неглибокий, i через прозорий водяний шар можна було бачити яскраву мозаiку, виконану з великою майстернiстю. Мозаiки прикрашають не лише басейни, а й кiмнати i дворики. Їх сюжети пiдказували археологам назви знахiдкам. Так, один з делоських будинкiв носить iм’я «Будинок тризуба». Одна з його мозаiк зображуе дельфiна, друга – чорний тризуб, обвитий стрiчками. Інший будинок прикрашае чудова мозаiка з зображенням бога вина Дiонiса з пантерою, священною твариною цього бога.
Дiонiс з пантерою. Мозаiка житлового будинку на островi Делос
Винаходом давнiх грекiв е театральнi вистави, для влаштування яких будувалися спецiальнi споруди – театри. Давньогрецький театр не мав даху, вистава вiдбувалась пiд вiдкритим небом. Вiн влаштовувався на схилi пагорба, в якому робили штучне напiвкругле заглиблення. Ряди сидiнь для глядачiв мали вигляд пiвкола i розташовувалися на схилi один над одним. Будова театру складалася з трьох частин: театрону – частини, де розмiщалися глядачi, орхестри – майданчика, де виступав хор, i скени – невеликоi будови, де перевдягався актор. Інодi театри були дуже великими. Наприклад, афiнський театр мiг вмiстити 17 000 глядачiв, майже всiх вiльних громадян мiста. Попри те, що архiтектура грецьких театрiв дуже проста i навiть утилiтарна, на багатьох вона справляе велике враження своею гармонiйнiстю. Великоi слави завдяки своiй красi i унiкальним акустичним властивостям зажив театр в Епiдаврi, що був зведений у IV ст. до н. е. бiля знаменитого святилища Асклепiя, бога лiкування.
Театр в Епiдаврi
Будiвельнi майстри Давньоi Грецii першi ввели поняття ордера в архiтектурi. Слово «ордер» означае порядок, певну спiврозмiрнiсть окремих частин споруди. У класичнiй грецькiй архiтектурi iснувало три ордери: доричний, iонiчний та корiнфський. Найдавнiшим е доричний ордер. Споруди, виконанi в цьому ордерi, були найбiльш приземкуватi. Колони робили порiвняно товстими. За уявленнями давнiх грекiв, доричнi споруди символiзували мужнiсть та силу. Пропорцii iх окремих деталей пов’язувалися з пропорцiями чоловiчоi постатi. Стовбур доричноi колони був прорiзаний поздовжнiми жолобцями, що носять назву канелюри. Зверху колона закiнчувалася капiтеллю, що складалась з округлоi кам’яноi подушки i пласкоi плити. Подушка та плита мають вiдповiдно назви ехiна та абака. Колони пiдтримують гладку, вкладену упоперек балку, що носить назву архiтрав. Потiм iде фриз – широка горизонтальна смуга, як правило, прикрашена барельефами, а далi – карниз. Часто фриз складався з триглiфiв – вузьких, прорiзаних жолобцями прямокутникiв, та метоп, майже квадратних плит, на яких вирiзьблювали мiфологiчнi сцени. Торцевi сторони храму вiнчали трикутнi фронтони, теж оздобленi карнизом.
Іонiчний ордер. Малоазiйський варiант
Іонiчний ордер. Аттичний варiант
Доричний ордер
Капiтель iонiчноi колони
Колони iонiчного ордера е тоншими та вищими за доричнi. Їх порiвнюють зi стрункою жiночою постаттю. Канелюри прорiзанi глибше i роздiленi плескатими гранями, що створюе неповторну гру свiтла та тiнi. Капiтель мае бiльш примхливий вигляд. Вона оздоблена двома спiралеподiбними завитками. Фриз не е обов’язковою деталлю у спорудах iонiчного ордера.
Храм Аполлона в Корiнфi. VI ст. до н. е. Ордерна система ще не склалася
Третiй класичний ордер – корiнфський – виник набагато пiзнiше, нiж першi два. Інодi його вважають особливим рiзновидом iонiчного ордера. Колони тут стають ще стрункiшими. Цей ордер – втiлення тендiтноi постатi юноi дiвчини. Капiтелi мають вигляд корзини з вiзерунчастого листя. Три грецькi ордери, до яких згодом додалися ще два римськi, широко використовуються i сучасними архiтекторами.
Афiнський акрополь
Найвищою точкою полiтичного i культурного розвитку грецьких полiсiв вважаеться середина V ст. до н. е., перiод пiсля закiнчення греко-персидських воен, у яких греки здобули перемогу завдяки своiй мужностi. В усiх головних битвах перси мали кiлькiсну перевагу, i в очах грекiв власна перемога була доказом переваги грецькоi демократii над схiдною деспотiею. Весь хiд вiйни показав, на що здатен вiльний громадянин, коли вiн захищае свою батькiвщину i свою громаду.
Зразок фриза
Союз грецьких мiст очолювали Афiни, що були зразком грецькоi демократii. Всi громадяни-чоловiки мали там виборче право i могли бути обранi на будь-яку державну посаду. Афiни також були загальновизнаним культурним центром, всiлякi мистецтва досягли тут найвищого розквiту. Перiкл, найвiдомiший полiтичний дiяч цього перiоду, так визначив художнi смаки своiх спiвгромадян: «Ми любимо красу без примхливостi та мудрiсть без знiженостi». Живим втiленням цього естетичного принципу став ансамбль афiнського акрополя.
Загальний вигляд афiнського акрополя. Реконструкцiя
Той афiнський акрополь, що вiдомий нам сьогоднi, був збудований вiдразу пiсля закiнчення греко-персидських воен на мiсцi старого, зруйнованого персами. Керування будiвництвом взяв на себе Фiдiй, друг Перiкла i найвiдомiший грецький скульптор, якого сучасники називали «прекрасний ремiсник». Невелика скеля, на якiй зведений акрополь, мае неправильну форму i похилу верхiвку. Давньогрецькi будiвельники не стали ii вирiвнювати, а створили асиметричний, але по-своему врiвноважений ансамбль, що чудово вписувався у природний ландшафт.
Акрополь був военним укрiпленням, головним мiським святилищем, громадським центром. Тут зберiгалися суспiльнi скарби, розмiщувалася картинна галерея – пiнакотека, проводилися святковi обряди на честь богинi Афiни Паллади, покровительки мiста. Найбiльшим святом в Афiнах були Панафiнеi. У цей день афiняни влаштовували урочисту процесiю, що сходила на акрополь, щоб принести в дар богинi пеплос – розкiшний святковий серпанок. Весь ансамбль акрополя розрахований на те, щоб його найкраще сприймала людина, що пiдiймаеться сюди разом з урочистою процесiею.
На верхiвку скелi ведуть не просторi параднi сходи, а кам’яниста звивиста стежка, що приводить до головного захiдного входу – так званих пропiлеiв. Вони оздобленi портиком з шести колон. По боках розташованi двi неоднаковi споруди. З одного боку – масивна, з глухими стiнами будiвля пiнакотеки, з другого – невеличкий, зi стрункими iонiчними колонами храм Нiки Аптерос (Безкрилоi Перемоги). Взагалi давнi греки зображували богиню перемоги Нiку у виглядi молодоi жiнки з могутнiми крилами за плечима. Але в даному разi афiнянам забажалось бачити цю богиню безкрилою, щоб вона нiколи не змогла покинути iхне мiсто.
Пропiлеi
Пройшовши через пропiлеi, опиняешся на великому майданi. Колись тут стояла велична восьмиметрова скульптура Афiни Паллади, виконана Фiдiем. На жаль, до наших часiв вона не збереглась. Натомiсть вiд пропiлеiв вiдкриваеться вид на найбiльшу споруду акрополя – Парфенон, храм, присвячений Афiнi Парфенос, тобто Афiнi Дiвi. Архiтекторiв, що звели цю неперевершену пам’ятку, звали Іктин i Калiкрат.
Храм Нiки Аптерос
До пропiлеiв храм виходить не фасадом, а одним з кутiв. Таким чином, той, хто увiйшов, може бачити одночасно захiдний фасад i бiчну колонаду, що переходить у перспективу. Колись захiдний фронтон прикрашали скульптурнi зображення Афiни i морського бога Посейдона, що ведуть суперечку за владу над Аттикою i Афiнами. Парфенон являе собою класичний периптер, оточений 46 доричними колонами. Будiвельним матерiалом для нього служив мармур свiтлого вiдтiнку. Урочиста процесiя афiнян рухалася вздовж бiчноi стiни Парфенону до головного схiдного фасаду. На фризi храму була зображена така сама процесiя. Вона нiби супроводжувала справжню.
Парфенон
На перший погляд, будiвля Парфенону здаеться строго геометричною, але, придивившись, бачиш у цiй геометричнiй правильностi деякi невеликi вiдхилення, що роблять споруду бiльш органiчною i гармонiйною. Ближче до кутiв колони тут поставленi тiснiше, ритм колонади змiнюеться, нагадуючи розташування живих людей у процесii. Колони звужуються догори, але посерединi ледь помiтно потовщуються, наче напруженi м’язи. Ехiни мають такий вигляд, нiби вони зробленi з пружного матерiалу i трохи стиснутi вагою даху. Головний схiдний фасад Парфенону прикрашала скульптурна група роботи Фiдiя, що зображувала народження Афiни з голови Зевса.
У середнi вiки, коли Афiни входили до складу Вiзантiйськоi iмперii, а потiм були центром незалежного Афiнського герцогства, Парфенон зберiгали як пам’ятку, але влаштували у ньому християнський храм, що був присвячений Дiвi Марii, замiсть язичницькоi Дiви Афiни. Коли Грецiю захопили турки, вони теж не мали намiру руйнувати чудову пам’ятку, але пiд час однiеi з воен розмiстили в нiй пороховий склад. Так трапилося, що Парфенон вибухнув. Щоправда, вiн не був зруйнований повнiстю, збереглася його чудова колонада, i про загальний вигляд храму ми можемо дiстати уявлення. Але значна частина його краси втрачена для нас назавжди. Греки вважають день зруйнування Парфенону днем нацiональноi жалоби.
Напроти Парфенону, ближче до пiвнiчного схилу пагорба, стоiть другий знаменитий храм акрополя – Ерехтейон, названий так за iм’ям Ерехтея, мiфiчного предка афiнян. Вiд Парфенону вiн вiдрiзняеться значно меншими розмiрами i бiльш складною архiтектурою. Серед давньогрецьких пам’яток Ерехтейон е абсолютно оригiнальним, не схожим на жодну iншу будову. Всi чотири його фасади мають рiзний вигляд. Захiдний фасад оздоблений шiстьма тонкими iонiчними напiвколонами. З пiвнiчного боку до фасаду прибудований глибокий портик. Пiвденний фасад мае вигляд глухоi стiни, на тлi якоi сприймаеться невеликий портик, утворений карiатидами – жiночими скульптурами, на якi, як на колони, спираеться дах.
Процесiя дiвчат. Схiдна частина тимпана Парфенону. Мармур. V ст. до н. е.
Портик карiатид розташований не посерединi фасаду, а дуже змiщений убiк. Схiдний фасад оздоблений звичайним колонним портиком на уступчастому постаментi. Пiд час урочистоi процесii афiняни обходили храм навколо, i отже, могли спостерiгати, як усi його фасади по черзi змiнюють один одного.
Як ми вже казали, ансамбль акрополя був асиметричним, але не безладним. Вiн був добре продуманий i врiвноважений. На пiвнiч вiд пропiлеiв знаходилася масивна споруда пiнакотеки, на пiвдень – тендiтний храм Нiки Аптерос. Ця асиметрiя врiвноважуеться зворотним розмiщенням головних споруд: на пiвднi – величний Парфенон, на пiвночi – порiвняно малий Ерехтейон. Меншi святилища та допомiжнi будiвлi – будинки священнослужителiв i склади – намагалися розмiщувати так, щоб не порушувати гармонiю.
Нiка, яка розв’язуе сандалiю. Рельеф балюстради храму Нiки Аптерос
Ерехтейон
Ансамбль акрополя доповнювали численнi скульптури богiв. Пози, в яких вони зображенi, такi жвавi i невимушенi, такi промовистi, що здаеться, нiби мармуровi боги заселяли афiнський акрополь так само, як справжнi – Олiмп. На жаль, цi шедеври дуже постраждали вiд часу, вiд багатьох залишилися лише фрагменти, але й вони можуть дати нам уявлення про великi досягнення грецького мистецтва.
Один з непогано збережених шедеврiв акрополя – барельеф з храму Нiки Аптерос, що зображуе богиню, яка нахилилась, щоб зав’язати сандалiю. Зi скульптур, що прикрашали фронтони Парфенону, до нашого часу дожила лише група мойр, богинь долi, якi спостерiгають за народженням Афiни. Бiльша частина скульптурних прикрас не збереглася. Та й у своему теперiшньому станi афiнський акрополь вражае своею гармонiйнiстю i е джерелом натхнення для багатьох художникiв, поетiв та архiтекторiв.
Глава 5
Архiтектура давнього Риму
Рим – мiсто, якому судилося вiдiгравати надзвичайно велику роль у стародавнiй та середньовiчнiй iсторii. Якщо довiряти традицii, вiн був заснований у VIII ст. до н. е. i довгий час був невеликим мiстечком, що нiчим не вiдрiзнялося серед таких самих мiстечок-полiсiв Середньоi Італii та сусiдньоi Етрурii, областi, заселеноi етрусками. Та легенда розповiдае, що пiд час будування першоi мiськоi стiни, на одному з семи пагорбiв, що оточували мiсто, у грунтi була знайдена людська голова, якоi не торкнулося тлiння. Римляни та етруски надавали великого значення всiляким прикметам, i ця знахiдка була розтлумачена як вiсник того, що мiсто досягне могутностi i невмирущоi слави. Пагорб, де була знайдена голова, дiстав iм’я Капiтолiй (вiд латинського слова caput – «голова»). Згодом на цьому пагорбi була поставлена бронзова скульптура вовчицi, що е символом Рима, i храм, присвячений трьом найголовнiшим римським богам: Юпiтеру, Юнонi та Мiневрi. Для зведення цього найстарiшого римського архiтектурного комплексу були запрошенi будiвельнi майстри з Етрурii.
Пов’язане зi знахiдкою голови пророцтво справдилося. Войовничi i водночас розсудливi римляни поступово пiдкорили собi всi мiста Італii, у тому числi i тi, що були заснованi греками. Прагнучи розширити свiй вплив на Сицилiю, вони почали вiйну з Карфагеном, що був центром могутньоi держави. Пiсля остаточноi перемоги у II ст. до н. е. римляни взяли пiд свою владу численнi карфагенськi колонii. Це поклало початок створенню величезноi iмперii, розмiри й багатонацiональний склад якоi вражае навiть наших сучасникiв. Пам’ятки римського будiвництва знаходять на територiях таких краiн, як Італiя, Францiя, Іспанiя, Португалiя, Англiя, Нiмеччина, Австрiя, Угорщина, Грецiя, Болгарiя, краiни колишньоi Югославii, Туреччина, Вiрменiя, Іран, Сирiя, Лiван, Ізраiль, Єгипет, Алжир, Марокко, Тунiс. Нога римського легiонера ступала i на землi, що нинi належать Украiнi. Щоправда, могутнi завойовники не залишили тут значних матерiальних слiдiв свого перебування. Але деякий час римськi гарнiзони стояли в Херсонесi та Ольвii, мiстах, заснованих на пiвнiчному березi Чорного моря давнiми греками.
Хоча багато визначних архiтектурних пам’яток римляни залишили далеко вiд батькiвщини, центром свiту для них завжди був Рим. Сюди звозилися численнi скарби з пiдкорених краiн, серед них i скарби культурнi. Велике мiсто всмоктувало в себе культуру iнших народiв, переробляло ii на основi власноi i, в свою чергу, служило зразком для найвiддаленiших провiнцiй.
Круглий храм Сiвiлли в Тiволi. Початок I ст. до н. е. Загальний вигляд i план
Первiсно римське будiвництво було досить своерiдним. Давньоiталiйськi домiвки були круглими в планi, i схожими на них будувалися першi храми. Але згодом запозиченi в iнших народiв будiвельнi системи взяли гору, i до наших часiв дожило лише кiлька храмiв, у зовнiшньому виглядi яких вбачають зв’язок з давньоiталiйською традицiею. Це так званi круглi храми. Вони невеликi за розмiром. До такого типу пам’яток належить храм Вести в Римi, храм Сiвiлли у Тiволi, храм Фортуни у Баальбеку.
Мiст, споруджений римлянами через рiчку Тахо в Іспанii
Найбiльший вплив на розвиток римськоi архiтектури мали сусiди: етруски та греки. Вiд етрускiв греки запозичили такi важливi деталi, як кругла арка та стелi-склепiння. Перша з цих деталей лягла в основу таких суто римських споруд, як арочнi мости та водопроводи-акведуки. Використання круглоi арки при спорудженнi мостiв дозволяло збiльшити вiдстань мiж його опорами i значно зменшити навантаження. Римськi мости та акведуки i нинi збереглися у багатьох краiнах, що виникли на колишнiй територii величезноi iмперii. Причому деякi виконують не тiльки естетичну, а й свою первiсну практичну функцiю. Мости надiйно з’еднують береги рiчок, а по акведуках постачаеться вода. Особливо багата такими пам’ятками Іспанiя.
Вiд грекiв римляни перейняли архiтравно-балочну систему i ордери. Вони використовували у своiх спорудах три класичнi грецькi ордери: доричний, iонiчний та корiнфський. Але вони також створили два нових ордери: тосканський i композитний. Тосканський ордер, що iнодi називають також етруським, порiвняно з грецькими мае бiльш важкi й приземкуватi пропорцii. Стовбур колон не мае канелюр, фриз гладкий, не прикрашений барельефами.
Існували також споруди, якi об’еднували властивi грекам балочнi системи з притаманними етруськiй архiтектурi склепiннями. Таку систему називають ордерною аркадою. Найдавнiшою вiдомою нам спорудою цього типу е Табулярiум – будiвля державного архiву, що була зведена на початку I ст. до н. е. на римському форумi.
Римськi храми, рiзноманiтнi за формою, iстотно вiдрiзнялися вiд подiбних грецьких споруд. Вони поставленi не на стилобати – уступчастi платформи, а на подiуми – платформи, що мають сходи лише зi сторони входу. Вхiд у храм, як правило, прикрашае глибокий портик. Такi портики були улюбленим мiсцем зустрiчi i спiлкування для римлян. З бокiв храм звичайно теж прикрашали колони або напiвколони, з’еднанi зi стiною. Прямокутний у планi храм, оточений напiвколонами, носить назву псевдопериптер, на вiдмiну вiд грецького периптера, де колони стоять окремо. Найулюбленiшим типом колон у Римi залишалися колони корiнфського ордера, якi зустрiчаються частiше, нiж тосканськi та композитнi. Іонiчнi та доричнi колони зустрiчаються як виняток.
Особливим типом громадськоi споруди були римськi банi, або терми. Крiм примiщень для миття, вони включали просторi зали, призначенi для всiляких фiзичних вправ, i такi, в яких можна було просто вiдпочити, провести час за приемною бесiдою. Найвiдомiшi терми мали також своi бiблiотеки, бо приемна бесiда передбачала для римлянина значну обiзнанiсть у питаннях фiлософii та лiтератури. При будiвництвi терм використовувалися рiзноманiтнi ордери, прикрашали примiщення чудовими скульптурами. Щоправда, iнтер’ер не оздоблювали фресками, що бояться вологи, натомiсть велику роль тут вiдiгравала рiзнокольорова мозаiка, для якоi не шкодували дорогих матерiалiв.
Храм Бела у Пальмiрi. Приклад римського псевдопериптера
