– Що ж з тобою робити? – запитала Василина хлопця. – Зараз самий раз операцiю робити, сонце сiдае, муха спати вiдлiтае.
– Ось тобi й маеш, ось i поiли кулешу, – жалкував дядько Іван.
– На ранок залишати – втрата часу, – продовжувала Василина, – i запалення може пiти, а там бiди не оберешся. Будемо доставати, терпи, хлопець. Іван, неси дошки, давай, лягай на дошки. Явдоха, потримаеш його. Гликерiя, дай йому пиття, баба Одарка, дайте йому щось в рот, щоб зцiпив зуби.
Гликерiя налила жовнiру макового вiдвару, а баба Одарка пiднесла стакан горiлки.
– На, випий, легше буде, пий залпом, не замислюйся, – сказала вона.
Вiн слухняно ковтнув i обпiк горло:
– Горжки[11 - Гiрка.].
– Пий, пий, до дна, – пiдбадьорила баба Одарка.
Хлопець випив i вiдкинувся на дошках.
Василина кип'ятила iнструмент на багаттi в солонiй водi, а потiм пронесла нiж над вогнищем. Гликерiя в цей час перетягувала ногу жовнiра джгутом.
– Ну, з Богом, Гликерiя, тримай його, щоб не втiк, – сказала Василина, вимивши руки горiлкою i розрiзаючи рану.
Марiчка в цей час обробляла рани на грудях драгуна. Їй дуже хотiлося подивитися, як мати i Василина роблять операцiю, але драгун був у забуттi, перетягнути його до вогнища було клопiтно, потому вона обстежувала його рани, поки сiдало сонце.
– Ти ба! Командир, мабуть, – пiдходячи, сказав дядько Іван, – бач, яке оздоблення, напевно оберст[12 - Оберст – Полковник – посада, чин, вiйськове звання офiцерського або командного складу.] драгунського полку, бачив я таких. Плащ дорогий, рукавички i штани шкiрянi, бандолет[13 - Бандолет – укорочений карабiн.] загубив, видно, в битвi.
– Дядько Іван, а чого iх драгунами називають?
– У них прапорцi з драконом, звiдси i назва. Драгуни наближаються до противника вершки, потiм спiшуються i воюють, як пiхота.
– Рана у нього на спинi глибока, – сказала дiвчина.
– Що ж вiн кiрасу[14 - Кираса – лати, металевий панцир на спину й груди.] не надiв? Вберiгся би.
– Мабуть, не встиг, дуже швидко нашi наступали, – вiдповiла Марiчка, протираючи рани i змащуючи iх мазями на лiкарських травах.
– Так, нашi соколи молодцi! А Богдан Хмельницький – славний гетьман, так я скажу. Смiливу операцiю затiяв, розумну, козакiв полягло мало, а ворог повержений. Іще i всю лядську[15 - Лядська, ляська – польська.] верхiвку в полон взяли. Їхнi жовнiри вiдбивалися, а Потоцький з панами сидiли в своiх каретах, так iх усiх тепленьких i привезли в козацький стан. Перев'язала? Ну, нехай спить, накрий його кожухом. Пiшли до вогнища, – позвав дядько Іван.
Гликерiя i Василина вже закiнчували операцiю.
– Глянь, ще й викотили кулi, – показала Гликерiя, – зашивай, Василина, кiнське волосся встав.
– А до чого волосся? – запитав Іван.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
