– Жити в Італii… Жити так, як менi захочеться.
Джо не терпiлося запитати, як саме йому хочеться жити, але судячи з того, як вiн насупив своi чорнi брови, це було болюче питання, тому вона змiнила тему.
– Яка чудова полька! – сказала Джо, постукуючи ногою в такт мелодii. – Можливо, ви хочете пiти потанцювати?
– Тiльки якщо ви теж пiдете, – вiдповiв юний Лоренс, галантно нахиливши голову.
– Ой, а я не можу, я пообiцяла Мег, що не буду танцювати, тому що …, – Джо запнулася i, здавалося, не знала, чи назвати справжню причину, чи просто розсмiятися.
– Тому що що? – з непiдробною цiкавiстю запитав Лорi.
– Обiцяете нiкому не говорити?
– Клянуся!
– Є у мене погана звичка стояти перед камiном, коли в ньому горить вогонь, тому я часто пропалюю своi сукнi. З цiею сукнею трапилося те саме, i хоча я зашила дiрку, мiсце пропалу все одно трохи видно, ось Мег i заборонила менi шастати по залу, щоб нiхто не помiтив. Можете смiятися, якщо хочете. Ситуацiя дурна, але дiйсно кумедна.
Але Лорi не засмiявся. Кiлька секунд вiн стояв, опустивши очi, i Джо вже навiть почала трохи хвилюватися, коли раптом вiн дуже м'яко сказав:
– Це все неважливо. Я знаю, як ми зробимо – в кiнцi зали е довгий коридор, ми можемо спокiйнiсiнько потанцювати там i нас нiхто не побачить. Прошу вас, погоджуйтесь.
Джо з радiстю погодилася, але в той момент найбiльше iй захотiлося, щоб обидвi ii рукавички були чистими, бо ii партнер дiстав i як раз одягав прекраснi, бездоганно чистi рукавички перлинно-сiрого кольору. У довгому коридорi нiкого не було i вони натанцювалися вiд душi. Лорi був вiдмiнним танцюристом i навiть продемонстрував кiлька рухiв iз швидкого нiмецького танцю, який дуже сподобався Джо, адже там треба було стрибати i крутитися. Коли музика стихла, вони всiлися прямо на сходах, щоб трохи перепочити. Лорi якраз почав розповiдати про студентський фестиваль у Гейдельберзi,[15 - Мiсто на пiвденному заходi Нiмеччини, де знаходиться Гейдельберзький унiверситет, один з найстарiших европейських унiверситетiв.] на якому йому пощастило побувати, коли на горизонтi з'явилася Мег. Вона поманила до себе Джо, i та неохоче пiшла за сестрою до однiеi з невеликих кiмнат для вiдпочинку, де Мег одразу зблiдла i сiла на канапку, тримаючись за ногу.
– Здаеться, я вивихнула кiсточку. Це все моъ високы пыдбори, один з них пiдвернувся i я спiткнулася. Менi так боляче, що я насилу можу стояти. Навiть не знаю, як я дiйду додому, – сказала вона, похитуючись з боку в бiк вiд болю.
– Я так i знала, що з цими дурними туфлями буде якась бiда. Бiдолашна Мег. Я бачу лише два варiанти: або ми наймаемо екiпаж, або залишаемося тут на нiч, – вiдповiла Джо, м'яко розтираючи постраждалу кiсточку.
– Нi, екiпаж нам не по кишенi. І де взагалi ми зараз знайдемо екiпаж, бiльшiсть гостей приiхала на своiх власних екiпажах, а до стайнi йти далеко, та й выдправити нам туди нема кого.
– Я пiду, – рiшуче заявила Джо.
– Це виключено! Вже дев'ята година i на вулицi дуже темно. Залишитися тут до ранку теж не вийде, бо всi кiмнати вже зайнятi, у Саллi залишаються гостювати ii подружки. Я посиджу тут i вiдпочину, поки не прийде Ганна, а там вже якось спробуемо доплентатись до нашого будинку.
– Я попрошу Лорi, вiн нам допоможе, – сказала Джо з полегшенням, коли в ii головi раптом спалахнула ця iдея.
– Нi, благаю тебе, не треба! Нiкому не кажи i нiкого нi про що не проси. Краще принеси менi моi калошi з передпокою, а бальнi туфлi поклади до наших речей. Танцювати я бiльше точно не буду, а коли закiнчиться вечеря, визирай там Ганну.
– Всi вже йдуть на вечерю. Краще я посиджу тут з тобою.
– Не треба, сестричко, краще принеси менi кави. Я так втомилася, що навiть не можу поворухнутися!
Мег зручнiше вмостилася на канапцi, прикривши сукнею калошi, а Джо вирушила на пошуки кави. Пiсля кiлькох невдалих спроб вона все ж вiдшукала iдальню, де знайшла старого мiстера Гардiнера, який вирiшив влаштувати собi невеликий перекус подалi вiд шумних гостей. Джо знiяковiло метнулася до столу, налила в чашку кави, яку одразу ж пролила собi на сукню, чим врiвноважила пляму вiд пропалу на спинi.
– Ну що ж я така незграбна! – вигукнула Джо, витираючи пляму вiд кави рукавичкою Мег.
– Дозвольте вам допомогти? – сказав доброзичливий голос. Джо озирнулася i побачила Лорi з чашкою кави в однiй руцi i тарiлкою з кулькою морозива в iншiй.
– Я хотiла вiднести каву Мег, бо вона, бiдолашна, дуже втомилася. Але хтось мене пiдштовхнув, i ось результат, – вiдповiла Джо, з сумом дивлячись на мокру пляму на спiдницi та забруднену рукавичку, яка стала тепер насиченого кавового вiдтiнку.
– Як прикро! А я якраз шукав вас, щоб запропонувати каву i морозиво. Тодi, може, вiднесемо це вашiй сестрi?
– О, дякую! Я вiдведу вас до неi. Вибачте, що не пропоную допомогти вам щось понести – боюся, як би знову щось не утнути.
Джо зайшла до кiмнати перша. Лорi дбайливо присунув до кушетки маленький столик, поставив каву i морозиво для Мег, а потiм ще принiс каву i порцiю морозива для Джо. Вiн поводився, як справжнiй джентльмен, тож навiть вимоглива Мег назвала його «гарним хлопчиком».
Вони iли цукерки, смiялися i грали у лiчилку разом з кiлькома iншими юними гостями, якi теж зазирнули до кiмнати вiдпочити. Мег навiть забула про бiль у нозi, i коли на порозi кiмнати з'явилася Ганна, вона рiзко схопилася з канапи привiтати ii, але тут же вхопилася за Джо, пискнувши вiд болю.
– Шшш! Анi слова! – прошепотiла Мег, побачивши тривогу в очах Ганни, а вголос додала, – Нiчого страшного. Просто трохи забила кiсточку, – i, кульгаючи, пiшла нагору за пальто.
Ганна бурчала, Мег схлипувала вiд болю. Джо зрозумiла, що так дiла не буде, i вирiшила взяти справу в своi руки. Вона тихенько спустилася вниз i запитала у слуги, який проходив повз, чи може вiн органiзувати iм екiпаж. Однак це виявився не слуга, а офiцiант, який гадки не мав, де знаходиться стоянка екiпажiв. Джо вже готова були йти i просити допомоги у гостей, коли до неi пiдiйшов Лорi, який став мимовiльним свiдком ii розмови з офiцiантом. Вiн запропонував пiдвезти iх на екiпажi свого дiда, який якраз приiхав за ним.
– Але ще так рано! Невже ви вже йдете? – здивувалася Джо, вiдчуваючи вдячнiсть i полегшення, але не наважуючись вiдразу прийняти пропозицiю юного джентельмена.
– Я завжди йду рано, чесно. Будь ласка, дозвольте менi вiдвезти вас додому. Екiпаж вже чекае бiля парадного входу, до того ж кажуть, погода зiпсувалася i пiшов дощ.
Це було справжнiм порятунком, i, розповiвши Лорi про травму Мег, Джо з вдячнiстю погодилася. Вона на радощах кинулася нагору, щоб повiдомити чудову новину Ганнi та Мег. Ганна вiдразу погодилася, бо ненавидiла дощ, наче та кiшка. І ось вони вже iхали додому в розкiшному критому екiпажi та почувалися справжнiми свiтськими дамами. Лорi сiв поруч з кучером, щоб Мег могла, не соромлячись, покласти на сидiння забиту ногу. Сестри iхали додому у пiднесеному святковому настроi та обговорювали прийом.
– Я чудово розважилась. А ти? – запитала Джо, вмощуючись зручнiше i виймаючи з волосся шпильки, якi вона назвала справжнiм знаряддям для тортур.
– Так, все було чудово, поки я не пiдвернула ногу. Подрузi Саллi, Еннi Моффат, я так сподобалася, що вона навiть запропонувала погостювати у неi тиждень-другий разом iз Саллi. Але це буде навеснi, якраз пiд час гастролей оперного театру. Ах, це буде чудово, якщо тiльки мама мене вiдпустить, – вiдповiла Мег i мрiйливо посмiхнулась.
– Я бачила, як ти танцювала з рудим юнаком, вiд якого я втекла. Вiн тобi сподобався?
– Так, дуже! І зовсiм вiн не рудий, у нього каштанове волосся. Вiн поводився дуже галантно, i ми з ним станцювали чудову редову.[16 - Редова – швидкий танець чеського походження.]
– Вiн був схожий на коника у фрацi. Ми з Лорi мало не луснули вiд смiху. Ви нас чули?
– Нi, але це було дуже грубо з вашого боку. Чого ти взагалi ховалася за тiею портьерою?
Джо розповiла iй про своi пригоди, i коли вона закiнчила, екiпаж якраз пiд'iхав до iхнього будинку. Вони щиро подякували Лорi та побажали йому на добранiч. Мег i Джо тихенько прокралися до своеi спальнi, щоб не потривожити домашнiх, але щойно вони зайшли до кiмнати, дверi скрипнули, i два сонних, але нетерплячих голосочки гуртом сказали:
– Розкажiть, як все пройшло! Розкажiть про бал!
Джо дiстала з кишенi жменю цукерок, якi турботливо прихопила для молодших сестер – що, до речi, Мег назвала «абсолютною дикiстю та невихованiстю» – i дiвчата сiли на лiжко, приготувавшись слухати про найбiльш хвилюючi подii вечора.
– Маю сказати, що саме таким i повинен бути вечiр рафiнованоi юноi ледi – приiхати додому в шикарному екiпажi, а потiм сидiти ось так спокiйно в своiй кiмнатi в пеньюарi, поки над тобою пурхае покоiвка, а тобi самiй нiчого не треба робити, – розмiрковувала Мег, поки Джо прикладала до ii ноги компрес iз лiкувальних трав, а потiм взялася розчiсувати ii волосся, яке стало жертвою невдалого експерименту з кучериками.
– Однак не думаю, що цi рафiнованi юнi ледi веселяться бiльше, нiж ми, навiть не дивлячись на наше спалене волосся, старi сукнi, одну пару рукавичок на двох i вузькi бальнi туфлi, в яких у нас вистачае розуму скакати весь вечiр, а потiм ще й пiдвернути ногу.
І знаете, як на мене, Джо була абсолютно права.
4
У кожного своя ноша
– О Боже, як же важко знову звалювати на себе ношу – закидати за спину торби з зобов'язаннями та турботами i висуватися в дорогу, – зiтхнула Мег на ранок пiсля святкового балу у мiсiс Гардiнер, бо тепер, коли рiздвянi канiкули скiнчилися, настав час повертатися до своiх обов'язкiв – а пiсля тижня вiдпочинку та розваг це було ох як не просто.
– Якби тiльки Рiздво та Новий рiк нiколи не закiнчувалися! Було б чудово, чи не так? – понуро вiдповiла Джо, позiхаючи i потягуючись.
