мiй спраглий «Добридень!»
Левиний етюд
Пам’ятi Е. Хемiнгвея
Вийшов з радiо чорний лев
І збудив мое серце опiвночi.
В його чорних важких сльозах
Я побачив труну кришталеву.
Це був гордий печальний лев.
Чорний лев з золотою гривою,
Рiдний брат сонцебризнiй меч-рибi,
Де сльоза атлантична кипить.
І вiн кликав на похорон брата
До труни, де з руками замовклими
Лежав сивий засмаглий лев
З симфонiчним дитячим серцем.
Етюд про хлiб
Яйце розiб’е, бiлком помаже,
На дерев’яну лопату – та в пiч,
І трiскотiтиме iскрами сажа —
Мiнiатюрна зоряна нiч.
На хмелi замiшаний, видме груди,
Зарум’янiлий, круглий на вид.
Скоринка засмалена жаром буде,
Аж розiграеться апетит.
В пiдсохлому тiстi кленова лопата
Вийме з черенi, де пiкся в теплi, —
І зачаруеться бiлена хата
З сонця пахучого на столi.
Вулканний етюд
Козацькi могили високi —
Незгаслi вулкани Вкраiни.
Стiкають пшеничнi потоки
Із iх польовоi вершини.
В могилах похована мука —
Дiдiв перемолотi костi,
В могилах – кайдани онука,
Обiрванi в праведнiй злостi.
Сльози проростае зернина
І колосом зiрку черкае —
В розливi пшениць потопае
Вулканна моя Украiна.
Кубинський етюд
(В день збройноi провокацii США)
16 квiтня 1961 року
Вино – солоне. Небо – червоне.
Чорний папiр. Мила немила.
(Пострiл у серцi моему холоне.
Кров – дешевша чорнила).
«Хтивоклуба,
млосногуба
Куба» —
Увижалась вам вона повiею
(А сьогоднi гудить, губить згуба
Цнотливе серце, цнотливi вii).
На багнетi – вишневi роси,
Сонце корчиться на багнетi
(Кубо! Кубо! Твоi блакитнi коси
Голову запаморочили планетi).
Пострiл у серцi моему холоне…
Голову запаморочили планетi…
Небо – червоне…
На багнетi…
Волi не згубити, не окрасти.
Кубi пити золоте вино!
Закипае бородатий Кастро:
Куба – сi, янкi – но!
Етюд поколiнь
Свiтлiй пам’ятi академiка О. І. Бiлецького
Помирають майстри. Чiтко значать вiки,
Їх життя вперезало вогнями й димами.
В груди траурних маршiв дзвенять молотки,
І влягаються думи золотими томами.
Люди круто жили. Люди в сонце ходили
І державу науки несли на плечах,
Люди гупали кайлом в оранжевi брили,
Люди шквально згорiли, щоб день не зачах.
