Новий уряд почав демократичнi перетворення, але в той самий час визнав i продовжив економiчний курс, зберiгши лiберальну модель розвитку. Демократи на Заходi зiтхнули з полегшенням – тепер лiберальна модель i демократiя опинилися поруч.
Генерал Пiночет зберiгав свiй вплив на полiтику краiни i в 90-тi роки, але 1998-го почалося його кримiнальне переслiдування. У 2006-му вiн помер у вiцi 91 рiк. Чилiйське суспiльство роздiлилося на два табори – один радiв, що помер злочинець, iнший сумував за людиною, з якою пов’язували пiдйом краiни.
Диктатор, переконаний в ефективностi приватноi власностi та вiльноi конкуренцii, – це швидше виняток, нiж правило, тому досвiд Чилi в цьому сенсi не е типовим.
Як би там не було, сьогоднiшня Чилi вiдкидае силову диктатуру, але визнае ту економiчну модель, курс на яку був свого часу неухильно узятий.
Кiлька фактiв про сьогоднiшню економiку Чилi:
Польща. Вiд шоку до розвитку
Розвал соцiалiстичного блока став найбiльшою геополiтичною перебудовою свiту. Колишнi краiни соцтабору, якi вирвалися з його лещат, тепер мусили будувати новий свiт, вiд якого вже встигли вiдвикнути. Господарськi зв’язки, спосiб управлiння економiкою встигли вплинути на сприйняття людей. Навряд чи дев’яностi роки двадцятого столiття згадують в цих краiнах як золотий час. Спад, безробiття, розчарування людей – супутники перехiдного перiоду.
На прикладi Польщi розгляньмо шлях становлення ринковоi економiки.
Навiть сьогоднi багато економiстiв розходяться в оцiнках ефективностi польських реформ. Надто вже болючими i шоковими вони були, призвiвши на початковому етапi до величезного спаду. Навiть початковий рiст економiки не вирiшив соцiальних проблем. При збiльшеному рiвнi виробництва безробiття також зросло. Як таке може бути? Якщо сьогоднi 8 осiб виробляють бiльше, нiж вчора могли зробити 10, – то таке цiлком можливо. На конкретних дiлянках економiка ставала ефективнiшою, доводячи неспроможнiсть попередньоi економiчноi моделi, але процес цей був iнертний.
План Бальцеровича – саме пiд такою назвою увiйшов в iсторiю марш-кидок радикально швидкого переходу вiд соцiалiзму до капiталiзму.
Вiн передбачав наступне:
• дозволено банкрутство державних пiдприемств;
• збалансований бездефiцитний або низькодефiцитний бюджет;
• скасування пiльгового кредитування;
• спрощення та лiбералiзацiя податковоi системи;
• бюджетна децентралiзацiя i вiдмова вiд регiонального вирiвнювання;
• вiдмова вiд пiдтримки тих чи iнших галузей;
• проста податкова система з помiрними ставками;
• вiдкритий характер економiки – вiдсутнiсть протекцiонiзму;
• масова приватизацiя.
Суспiльство, що з натхненням сприйняло вiдмову вiд комунiстичноi iдеологii, не виявилося готовим до настiльки швидких перетворень, очiкуючи пiдвищення рiвня соцiальних благ, характерного для розвиненоi Європи.
Проте такий рiзкий поворот визначив долю краiни. Найталановитiшi люди пiшли працювати в бiзнес або на себе. Вдало проведена пенсiйна реформа сформувала «довгi грошi» – люди стали самостiйно накопичувати грошi на майбутню пенсiю, а це в свою чергу стало стимулом для активного розвитку регiональноi Варшавськоi фондовоi бiржi, на якiй котируються сьогоднi й акцii украiнських агрохолдингiв, адже саме до Польщi вони прийшли в пошуках довгострокових iнвестицiйних ресурсiв. Вiльна приватизацiя залучила захiдний капiтал, що сформував високу культуру ведення бiзнесу в краiнi. Високi темпи зростання призвели до того, що за станом на 2014 рiк рiвень життя в Польщi приблизно втричi перевищуе украiнський. Проте за це сам Бальцерович розплатився полiтичною кар’ерою: поляки назавжди запам’ятали «епоху змiн», а економiчне зростання припадало значною мiрою на той перiод, коли Бальцерович не був при владi, – таким чином, пiдйом асоцiювався вже з iншими полiтиками. Це досить типова доля реформатора. Його дiяльнiсть легше оцiнити людям, якi дивляться на неi збоку, оцiнюють результати у виглядi конкретних об’ективних показникiв, а не проживають як громадяни цiеi краiни.
Сьогоднiшня Польща динамiчно розвиваеться, це плацдарм для iнвестицiй в Центральну Європу.
Кiлька фактiв про сьогоднiшню економiку Польщi:
Історii економiчних проривiв навчають нас важливих урокiв:
1. Немае приреченостi, шлях перетворень пiд силу будь-якiй краiнi.
2. Немае единого правильного шляху, суспiльства рiзнi, кожне знаходить свiй рецепт. У той самий час пiдйом практично завжди пов’язаний з ростом економiчноi свободи, хоча в низцi випадкiв i не поеднуеться зi свободою полiтичною.
3. Економiка iнертна, за 2–3 роки вона не може змiнитися до невпiзнання, тому реформатори розвинених краiн зазвичай спостерiгають за розквiтом зi сторони, тимчасом як iншi полiтики пожинають плоди попереднiх реформ.
Аргументацiя «давайте зробимо, як у Польщi, Сiнгапурi чи Кореi» – досить слабка, адже шлях до економiчного процвiтання зазвичай дуже iндивiдуальний. Схоже, кожна iсторiя успiху iснуе в одному екземплярi. Але це не означае, що нам нема чого вчитися у них. Навпаки, важливо зрозумiти принципи проведених успiшних реформ, на базi яких сформувати свiй економiчний блiцкриг.
Ми ж рухаемося далi в пошуках розумiння роботи внутрiшнiх механiзмiв економiки.
Чoму люди так не люблять банки i як виникла банкiвська справа
Англiйське прислiв’я так описуе сутнiсть банкiвськоi справи: це принцип «3–6—3».
Взяв грошi пiд 3 %, дав грошi пiд 6 %, i о 3-й годинi дня пiшов грати в гольф. З одного боку, це жарт, з iншого – лаконiчний опис основноi дiяльностi банкiв.
Банки працюють з грошима, тому бiльшiсть людей упевненi, що в банку завжди дуже багато грошей. «Пограбувати банк» звучить куди органiчнiше, нiж «пограбувати хiмчистку».
Часто люди банкам не довiряють, представляють iх мафiею, вважають узагалi непотрiбним елементом економiки. Звiдки ця нелюбов?
Їi легко зрозумiти. Хiба багато людей люблять трунаря? Багато хто приходить попити чаю до стоматолога чи хiрурга? Чи багато людей люблять патрульнi служби на дорогах?
Дiяльнiсть банку передбачае, що в низцi випадкiв його позичальникам доведеться розлучатися з майном, грошима i таким iншим.
Банк – це посередник мiж вкладником i позичальником. Послуга банку – професiйна оцiнка позичальника з точки зору ризику неповернення кредиту. Без банкiвськоi системи в ситуацii знецiнення грошей ви б для збереження заощаджень самi шукали, кому iх позичити. Банк, як правило, це робить краще, професiйнiше. Вiн бере вашi грошi i вiддае iх iншому, вивчивши його доходи, репутацiю, iсторiю, можливiсть повернути кредит. За рахунок маржi (рiзницi мiж ставкою позичальниковi i ставкою для вкладника) банк покривае збитки по проблемних кредитах i своi витрати та отримуе прибуток. Сумнiвнi проекти не отримають фiнансування вiд початку, слабкi банки дадуть забагато сумнiвних кредитiв i зiйдуть з дистанцii, невдалi проекти, якi отримали кредити, не повернуть iх i збанкрутують. Економiка завжди мiстить вiдсоток невдач, завдяки якому залишаються найкращi. Це свого роду еволюцiя, яка залишае сильнiших, вiдсiвае i зберiгае бiльш затребуванi iдеi. Якщо iй «заважати», рятуючи поганi банки, поганi проекти i поганих позичальникiв, то сумарно суспiльство програе, вiддаючи ресурси не найкращим.
Банкiвська справа не така проста, як може здатися на перший погляд. З одного боку, банк мае безумовнi зобов’язання перед вкладниками, з iншого – зобов’язання позичальникiв, якi напевно не розрахують у майбутньому можливостей, зiткнуться з тим чи iншим ризиком. Щоб мiнiмiзувати вiдсоток неповернень виданих кредитiв, банк повинен адекватно оцiнювати тренди розвитку економiки, перспективнi i безнадiйнi галузi, аналiзувати психологiчний портрет тих людей, якi схильнi до невиконання зобов’язань, i багато iншого.
Уявiть собi, що купили якусь дуже потрiбну вам рiч, скориставшись кредитом банку. Максимум отриманого задоволення ви дiстаете в момент купiвлi. А далi щомiсяця або щокварталу маете справу з «незадоволенням» повернення кредиту. Ваша рiч старiе i втрачае у вартостi, а ви продовжуете платити за кредитом. Ви не любите банк, навiть якщо не маете особливих проблем з погашенням кредиту. Що вже казати про ситуацiю, коли проблеми виникли. Тепер за фактом е ситуацiя, коли на виходi вже не настiльки цiнна рiч, ранiше сплаченi грошi, борг, який неможливо сплатити, i дамоклiв меч банку, який хоче забрати заставне майно. І банк не може дозволити собi бути недостатньо вимогливим. Якщо вiн допустить слабину, то завтра не зможе виплатити борги вкладникам – адже вiн посередник у ваших стосунках.
Чи можна обiйтися без банкiв? Багато хто вважае банки якимось непотрiбним штучним утворенням. Чи можна обiйтися без вiдсотка? Колись релiгii критикували позиковий вiдсоток – можна, значить, i без нього?
Це не так. Завжди е той, хто вiдчувае нестачу коштiв. Уявiть собi, що ви маете можливiсть виробити i продати товар, заробивши на ньому 30 %. Ви обмеженi в ресурсах, недовироблена продукцiя – це недоотриманий прибуток. Якщо нiхто не готовий дати вам грошi просто так, без вiдсотка, то ви самi погодитеся запропонувати йому частину майбутнього прибутку, це i стане вiдсотком за угодою про користування грошима. Позиковий вiдсоток природний, вiн виник iсторично, мабуть, не мiг не виникнути.
Сприймайте банки як набiр функцiй:
– здiйснення платежiв;
– вiдбiр найбiльш привабливих i конкурентних проектiв;
– посередництво мiж тим, хто заощаджуе, i тим, хто iнвестуе;
– кредитування економiки.
Якби банкiв не було, функцii все одно залишилися б затребуваними. Так колись дуже давно грошi в людському суспiльствi з’явилися як посередник в операцiях обмiну з ускладненням економiчних вiдносин. Ця посередницька функцiя природна, i з часом стало зрозумiло, що для ii виконання потрiбнi спецiалiзованi установи. Їх сьогоднi ми i називаемо банками.
Італiйське слово banco означае лавку, на якiй мiняйли розкладали монети. Спочатку це був обмiн одних монет на iншi, а пiзнiше iм довiрили зберiгання грошей i здiйснення платежiв вiд чийогось iменi.
Основною дiяльнiстю банкiв, як ми вже говорили, е борговi операцii. Одним iз родоначальникiв сучасноi банкiвськоi справи в частинi кредитування вважають орден тамплiерiв. Паломництво на Святу Землю багато християн вважали своiм обов’язком. Але захiд це був тривалий i дорогий, вiдкладати на нього грошi часто доводилося роками. Орден пiдписував з паломником спецiальну угоду, згiдно з якою той мусив повернути кредит з певною винагородою. Описувалися в нiй у хитромудрiй формi й штрафнi санкцii, а також згода одержувача кредиту в разi непередбачених обставин або смертi передати свое майно ордену.
