То, Фрондосо, по мiстах
люблять висловиться м’якше;
та бринять слова й iнакше
у неввiчливих устах,
бо не вмiють простаки
бути гречними надмiру.
Фрондосо
А якi ж вони, к примiру?
Лавренсiя
Все говорять навпаки:
хто поважний – то нудний,
хто правдивий – то нескромний,
а хто щирий – безсоромний,
а хто щедрий – навiсний,
той, хто радить, – то влазливий,
той, хто ганить, – лютий звiр,
хто побожний – лицемiр,
хто увiчливий – лестивий,
хто терплячий – то боюн,
хто поблажливий – макуха,
а хто строгий – то катюга,
хто заслужений – везун,
хто нещасний – винен сам,
той, хто смирний, – то ехидний,
той, хто вiрний, – жалюгiдний,
хто одвертий – просто хам,
чесна дiвчина – дурна,
чесна й гарна – iдiотка,
i шерепа, i девотка…
Та доволi. Рiч ясна.
Менго
Сатана! Авжеж, доволi.
Баррiльдо
Я вже й вуха розпустив.
Менго
Добрий пiп тебе хрестив,
як я бачу, не без солi[13 - Добрий пiп тебе хрестив, / як я бачу, не без солi… – За народним повiр’ям, сiль, яку кидають у купiль хрещеника, надавала йому кмiтливостi. (Прим. Яреми Кравця)].
Лавренсiя
Ви, як я не помиляюсь,
сперечалися всi три?
Фрондосо
Ось послухай…
Лавренсiя
Говори.
Фрондосо
На твiй присуд я звiряюсь.
Лавренсiя
Щоб вернути згоду й мир,
справу вирiшим ми спiльно.
Фрондосо
Тiльки вислухай нас пильно.
Лавренсiя
Та про що ж таки ваш спiр?
Фрондосо
Я й Баррiльдо проти Менго…
Лавренсiя
Що ж вiн каже?
Баррiльдо
Заперечить
хоче очевиднi речi.
Менго
Нi, я знаю достеменно:
саме так воно i е.
Лавренсiя
Тобто?
