Суть iз блиском рiвно змiшанi.
18
Учитель сказав:
– Люди живуть тим, що прямi. Коли брехун живий i здоровий, то лише випадково.
19
Учитель казав:
– Дiзнатися – не то, що забажати, Бажати – не те, що насолоджуватись.
20
Учитель сказав:
– Хто височiе над середньою людиною, з тим можна говорити про високе; але з тим, хто нижчий за нього, про високе говорити не можна.
21
Фань Чi спитав про те, що таке знання. Учитель вiдповiв:
– Виконувати обов’язок перед людьми, шанувати демонiв i духiв, але до них не наближатись – це i може називатися знанням.
Фань Чi спитав про те, що таке людянiсть.
– Якщо вибрали труднощi замiсть успiху, це може називатися людянiстю, – було за вiдповiдь.
22
Учитель сказав:
– Розумний радiе водам,
Людяний радiе горам;
Розумний дiе,
Людяний занурений у спокiй;
Розумний повен радостi,
Людяний довговiчний.
23
Учитель казав:
– Одна лише змiна в удiлi Ци,
І вiн дорiвнюватиметься удiлу Лу;
Одна лише змiна в Лу,
І Лу дорiвнюватиметься путi.
24
Учитель питав:
– Коли кубок уже не кубок, то який це кубок? Який це кубок?!
25
Цзай Во спитав:
– Якщо того, хто людяний, сповiстили, що хтось iз людей, вiдомих своею людянiстю, впав у колодязь, то вiн би кинувся за ним?
Учитель вiдповiв:
– Навiщо йому так робити? Адже чеснотливий муж готовий iти на смерть, але вiн не може гинути нерозсудливо; його здатнi обдурити, але зробити з нього дурня не можна.
26
Учитель сказав:
– Чеснотливий муж, опановуючи всю ученiсть, теж може межу не перейти, якщо стримуватиме себе правилами ритуалу.
27
Учитель зустрiвся з княгинею Наньцзи, i Цзилу був невдоволений. Учитель його клятвено запевнив:
– Коли я неправильно вчинив, хай Небеса мене вiдкинуть! Хай Небеса мене вiдкинуть!
28
Учитель сказав:
– Непорушна середина – ця чеснота найвища з усiх, але давно вже рiдко трапляеться серед людей.
29
Цзигун спитав:
– Що скажете про те, хто широко чинить добро народовi i здатен усiм допомогти. Чи може вiн бути названий людяним?
Учитель вiдповiв:
