Цзигун сказав:
– Можна звiдати освiченiсть нашого Вчителя, але слiв про природу людей i Путь Небесну вiд нього не почуеш.
14
Цзилу боявся почути щось нове, поки не виконано те, що вiн почув ранiше i повинен був здiйснити.
15
Цзигун спитав:
– Чому Кун Освiчений дiстав посмертний титул «Освiченого»?
Учитель вiдповiв:
– Вiн був кмiтливий, полюбляв навчатись i не соромився звертатися за порадою до нижчих, тому його назвали Освiченим.
16
Учитель говорив про чотири чесноти Цзичаня, що iх мае чеснотливий муж:
– Вiн поводився благоговiйно,
З шанобою служив вищим,
Був прихильний до простих людей
І вiвся з ними справедливо.
17
Учитель казав:
– От Янь Пiнчжун умiв iз людьми спiлкуватися: був ввiчливим i зi старим другом.
18
Учитель сказав:
– Цзан Освiчений помiстив велику черепаху в дiм, де капiтелi були прикрашенi рiзьбленням у виглядi гiр, а стовпчики на поперечинах – малюнком водоростей. Який же в нього був розум?
19
Цзичжан спитав:
– Що був за один мiнiстр Цзивень: вiн тричi обiймав посаду, не виявляючи радостi, i тричi йшов iз неi, не проявляючи жалю, i неодмiнно повiдомляв про виконане на службi новому мiнiстру?
Учитель вiдповiв:
– Це була чесна людина.
– А чи був вiн людяним?
– Не знаю; як вiн мiг бути людяним?
– А що за людина Чень Освiчений? Вiн був власником десяти четвiрок коней, але кинув iх, утiк, коли Цуй убив володаря Ци; прийшовши в iнший удiл, сказав: «Схожi тут на нашого вельможу Цуя» – i втiк звiдти. Прийшовши ще в один удiл, знову сказав: «Схожi тут на нашого вельможу Цуя» – i втiк звiдти.
Учитель вiдповiв:
– Це була чиста людина.
– А чи був вiн людяним?
– Не знаю; як вiн мiг бути людяним?
20
Цзи Освiчений тричi думав, перш нiж дiяти.
Учитель, почувши про це, сказав:
– Досить подумати двiчi.
21
Учитель казав:
– Нiн Войовничий поводив себе розумно, коли в краiнi була путь, i нерозумно, коли в нiй не було путi. З ним за розумом зрiвнятися можна, за дурiстю – нi.
22
Учитель, перебуваючи в удiлi Чень, вигукнув:
– Я вертаюсь! Вертаюсь! Моi синки стали зухвалi й фамiльярнi. Вони досягли всiляких чеснот, але не вмiють себе обмежувати.
23
Учитель сказав:
– Старший Рiвний разом iз Молодшим Рiвним не пам’ятали поганого, тому на них майже нiхто не був злий.
24
Учитель запитав:
– Хто сказав, що Вейшен Гао нехитрий? Коли хтось попросив у нього оцту, то вiн дав його, випрохавши у свого сусiда.
25
