Учитель висловився про Чжунгуна:
– Нехай би навiть люди не бажали, хiба вiдкинуть гори i потоки бичка з орноi череди з рогами рiвними й рудою шерстю?
6
Учитель сказав:
– Хуей мiг по три мiсяцi не розлучатися в своему серцi з людянiстю, натомiсть в iнших ii стае лише на день чи мiсяць.
7
Доброчинний iз Молодших спитав:
– Чи можна залучити Чжун Ю до правлiння?
Учитель вiдповiв:
– Ю – людина рiшуча. Із чим вiн не впораеться на службi?
– А чи можна i Ци залучити до правлiння?
– Ци – людина з поняттям. І з чим вiн не впораеться по службi?
– А чи можна i Цю залучити до правлiння?
– Цю багато чого вмiе. Із чим вiн не впораеться по службi?
8
Молодший посилав по Мiнь Цзицзяня, щоб поставити його управителем у своему селищi Бi. Та Мiнь Цзицзянь сказав посланцю:
– Ти вiдмовся за мене ладненько. Якщо знову зватиме, переселюся за рiчку Вень.
9
Боню хворiв. Учитель навiдав його i, взявши через вiкно за руку, сказав:
– Який жаль! Вiн умирае, така доля. Таку людину й уразила така недуга! Таку людину й уразила така недуга!
10
Учитель сказав:
– Яка гiдна людина Хуей! Живе в убогому провулку, задовольняючись мискою рису i коряком води. Іншi не витримують таких труднощiв, Хуей не зраджуе цi радостi. Яка гiдна людина Хуей!
11
Жань Цю сказав:
– Не те щоб менi не подобалася ваша путь, але сил моiх не стае.
Учитель вiдповiв:
– У кому сил не стае, на пiвдороги кидають. А ти ще не починав iти!
12
Учитель прохав Цзися:
– Ти будь, як чеснотливий муж, ученим, Не будь учений, як мала людина.
13
Коли Цзию став управителем Учена, Учитель у нього спитав:
– То як, чи знайшов там кого-небудь собi?
Цзию вiдповiв:
– Знайшов Таньтай Мемiна. Вiн не йде манiвцями i з’являеться в моему домi лише в справах служби.
14
Учитель сказав:
– Мен Чжифань був скромним. Пiд час утечi перебував в ар’ергардi, але перед в’iздом у мiсто хльоснув свого коня i мовив: «Я не посмiв би iхати позаду, та кiнь не йшов уперед».
15
Учитель сказав:
– У наш вiк навряд чи уникнеш бiди, якщо ти гарний, як сунський Чжао, а красномовства жерця Чжу То не маеш.
16
Учитель казав:
– Хто може виходити, оминаючи дверi? Але чому не йдуть цим шляхом?
17
Учитель сказав:
– Суть у простака затьмарила блиск,
У педанта блиск затьмарив усю суть,
Лише в чеснотливому мужi
