Я для неi зiрву Орiон золотий,
я – поет робiтничий останнiй…
Так нiхто не кохав. Через тисячi лiт
лиш приходе подiбне кохання.
В день такий розцвiтае весна на землi,
i земля убираеться зрання…
Дише тихо i легко в синяву вона,
простягае до зор своi руки…
В день такий на землi розцвiтае весна
i тремтить од солодкоi муки…
1922
* * *
Голову розбив я об камiння неба, —
на заходi морок, на заходi кров…
І в нестямi вiтер утiкае степом,
нiби блиск останнiй скинутих корон…
О моi шукання, мрii-метеори…
Не шумуе листя, в жилах не вино, —
мiсяць народився нiби тiльки вчора,
а уже блукае на степу давно.
Ох мое телятко… Як тебе спiймати,
щоб вiки горiло ти в душi моiй…
Доки ти од мене будеш утiкати
i ховатись раптом в голубiй травi…
Я даремно руки в небо простягаю, —
на худих долонях тiльки тихий смiх…
І розбив об небо голову з одчаю.
Вiтер…
Снiг…
1922
* * *
На шматки порiзав свою душу
й зашпурнув iх ген-ген я од себе…
І несуться вони метеорами десь по далеких свiтах…
В порожнiх грудях тiльки вiтер вiе,
i тоскно шарудять снiги…
Там посадив я чорную лiлею,
в нiй заховалося мое щастя
i тре синенькi рученята,
i дивиться з благанням навкруги.
Снiги,
снiги…
1922
МАЛИНОВИЙ ПЛАТОК
Я знов один. Покiрно одгорiли далi.
Й дарунок твiй – малиновий платок
круг шиi лiг. І в золотiй печалi
не прилетить в мою кiмнату Бог —
не прилетить… i крилами кохання
не зашумить привiтно над крильцем.
Лиш привид твiй розтанув у туманi
i все в сльозах нахилене лице…
Гей, на огнi далекого Версалю тебе вели.
Блищала тоскно сталь…
І, може, де в пiвтемнiй тихiй залi
цiлуе хтось вишневii вуста…
й сорочку рве… i вже кривавi руки
бiля твоiх розкиданих колiн…
І весь в кровi вiд огненноi муки
уже лечу далеко од землi…
І вже внизу крiзь грати зачорнiло,
де вартовий карбуе мiрний крок,
бiля вiкна знайоме мертве тiло
й дарунок твiй – малиновий платок.
1923
* * *
У плащi.
А очi – зорi синi.
Задивились верби в прудковод…
Тихий вечiр… золотi колiна…
на щоцi од шалi
тiнi,
тiнi,
тiнi…
Твiй кривавий, твiй татарський рот…
Знову я спокiйний i осiннiй,
як тодi, у двадцять другий год.
Тiльки вiтер:
«Синьому нiрвана…»
Тiльки вiтер:
«Синьому не жить…»
Там, де мiсяць огненний i п’яний
