вiщуе грiм, а не ясну блакить.
А почуття – хоч в стiни замуровуй,
вони проникнуть i несамохiть,
бо машкара – то прикриття погане,
крiзь неi швидко iстина прогляне.
74
Тим видаються глибшими зiтхання,
чим глибше ти iх хочеш затаiть,
i тим солодшi свiдчення кохання,
чим важче iх в очах перехопить.
І дрож перед розлукою останнiй,
i зустрiчi вичiкувана мить —
все це прикмети нiжноi любовi,
що iх впiзнати важко юнаковi.
75
Лихий кiнець вiдчувши в перспективi
i знаючи, до чого справа йде,
гонила мрii Джулiя звабливi
i гамувала серце молоде.
Молилася вона Пречистiй Дiвi —
мовляв, нехай Господь не доведе,
а потiм довго радилася з нею,
в жiночих справах кращим судiею.
76
Вона клялась не бачити Жуана,
а полетiла в гостi до Інес.
Хвала Пречистiй Дiвi полум’яна:
на щастя, вiн прогулювався десь!
Та хтось iде… Рятуй, небесна панно!
Чи не Жуан? – Даремно смiетесь:
того разу, здаеться, Божа Мати
ii не спромоглася врятувати…
77
Кiнець кiнцем вона собi поклала,
що страх – то недостойнiсть i ганьба,
що тiльки гордiсть все перемагала
i, отже, переможе. Та хiба
вона пильнiш про декого не дбала
i з почуттям сестри, а не раба,
не ставилась нiколи до особи,
яка iй бiльш за iнших до вподоби?!
78
Та коли б хтось, скажiмо, перед шлюбом
iй, як коханець, був би до душi,
то доброчесна жiнка навiть з любим
не переступить певноi межi!
Коли б вiн навiть виявився грубим,
йому сказати можна: ми чужi! —
поклавши край нахабнику тим самим.
…Ось тактика, яку я раджу дамам.
79
До того ж чи на свiтi вже немае
кохання платонiчного… з яким
свята чи лiтня лiтнього кохае,
лиш почуття подiлюючи з ним?
Так Джулiя, закохана без краю,
казала, грiшне сплутавши з святим.
Я iй так само радив би цей засiб,
i вiд спокус вона убереглася б.
80
Така любов – погоджуюсь – цнотлива.
Цiлують ручку, а тодi уста…
Зi мною не було такого дива.
Але попереджають неспроста,
що це межа i начебто важлива,
бо з дальшого вже злочин вироста.
Тож хай уникнуть вас пекельнi муки!
Я попередив i вмиваю руки.
81
Отож любов не плотська та безсила,
яка не вразить i не потрясе, —
кохання, котре дасть людинi крила,
навчить i душу в небо вознесе! —
так Джулiя для себе встановила
щодо Жуана, ладного на все.
Але чого любов навчити мала?
Та Джулiя й сама того не знала…
82
Збадьорена й захищена бронею
свiдомостi своеi чистоти,
упевнилася Джулiя, що з нею
жаданого iй вдасться досягти.
