не засiб майбуття завоювати.
9
Той, хто нащадкам сам заповiдае
неумирущiсть виключну свою,
себе самого дурить i не мае
надiй в вiках дiждатись врожаю.
Коли ж таке вряди-годи й бувае
i хтось один опиниться в раю,
то бiльшiсть пропаде. І бозна, де тi
зухвальцi, котрi потонули в Летi.
10
Якщо славетний Мiльтон i звертався
до суду й справедливостi вiкiв,
i Час – великий месник – поквитався
iз кожним, хто знущатися умiв,
то лиш тому, що Мiльтона мета вся
не в тому, щоб паплюжити синiв,
аби батькам i тронам догодити,
а в намаганнi iстинi служити.
11
А що, коли б слiпець отой з могили
постав ураз, живий, як Самуiл,
щоб королям i кров захолодили
його пророцтва з осудом навпiл,
чи коли б дочки, що його ганьбили,
постали й узялись до чорних дiл, —
гадаете, навколiшки вiн став би
перед престолом царственоi мавпи?
12
В кровi iрландцiв поплямивши руки
i терен влади збiльшуючи свiй,
прирiк людей на горе i на муки
сер Каслрей – цей тиран i лиходiй.
Його девiз: немае запоруки
певнiшоi, нiж лихо в свiтi сiй,
щоб, всiм у хлiб пiдсипавши отрути,
i свiй народ знедолений закути.
13
Його промов обурливих хвалити
не зважувались навiть холуi,
а вороги та людство посполите
iм присвятили дотепи своi.
Вiн мав один талант – брехнi служити
i кайданами славити ii.
Нi iскри не злетiло з того жорна,
де серцевина темна i потворна.
14
Вiн навiть в ремествi убивцi й ката
нехлюй – i це завжди йому з руки,
бо милостивцiв здатнi налякати
повсюди ним залишенi дiрки.
Його мета – серця й думки топтати,
аби народам датися взнаки.
Вiн чесно заслужив ганьбу повсюди,
де в кайданах у свiтi стогнуть люди.
15
Нiкчемний дух завжди вiдповiдае
нiкчемностi статури. В згодi з цим
малий та хирий завше вимагае,
щоб розумнiшi гнулись перед ним.
Раб у душi, вiн певен, що немае
життя, коли не коряться малим.
Зухвальство боягузливе й порочне,
i це ми нинi бачимо наочно.
16
Куди втекти? Коритися бандитам
мене не змусить лютий лиходiй.
В Італiю? Але й вона пiд гнiтом
так само, як Ірландiя. І iй
в борнi зi злом отим несамовитим
не допоможе вiрш такий, як мiй.
В Європi е раби, царi й магнати.
Є й Саутi, щоб все те оспiвати.
17
Тобi, поету, вславленому нинi,
присвячую поему цю – бери.
Слова в нiй чеснi й простi i повиннi
служити цiлям нашоi пори.
Не покривлю душею: жовтi й синi
я полюбляю вiгiв кольори.
Вiдступництво, проте, мiй торi, модне.
Чи Ваше з цим Вiдступництво не згодне?
