Дон Жуан – багатовимiрний художнiй образ, який залишаеться цiкавим для iнтерпретацii в сучасному лiтературознавствi й у театрознавствi, маемо численнi версii постдраматичних постановок «Дон Жуана», здiйснених вiдповiдно до художнiх принципiв постмодернiзму й пост-постмодернiзму (метамодернiзму).
Саме окреслена психологiчна рельефнiсть героя, багатовимiрнiсть, наявнiсть вiтаiстичноi «безоднi», душевноi та вольовоi «прiрви», що штовхае на постiйнi подвиги, визначаючи або демонозалежну долю, або детермiнованiсть соцiально-полiтичним контекстом i власними iнтенцiями, робить Дон Жуана традицiйним образом, який актуалiзуеться в рiзнi культурно-iсторичнi перiоди. Чергове украiнське перевидання класичного твору англiйського романтизму свiдчить про актуальнiсть образу Дон Жуана у наш час, а також про важливiсть критичного сприйняття дiйсностi, часто надiленоi численними полiтичними суперечностями, конфлiктами та абсурдом. І напевно, сьогоднi важливо не впадати в апатiю, не розчаровуватися, просто аналiтично розкладати вияви абсурду на ключовi чинники i протистояти iм власною активною громадянською позицiею.
Наприкiнцi ХІХ ст. переспiв Байроновоi поеми здiйснюе П. Кулiш[39 - Байрон Дж. Дон Жуан (пiсня 1) / переспiв з англiйськоi: Панько Кулiш. – Львiв: журнал «Правда». – Львiв: Друкарня товариства iменi Шевченка, 1891. – 56 с. (над перекладом-переспiвом П. Кулiш працюе упродовж 1890—1891 рр.).]. Вперше украiнською мовою повнiстю завершений переклад Байронового «Дон Жуана» було видано у 1985 р.[40 - Байрон Дж.-Г. Дон-Жуан / пер. з англ. С. Голованiвського. – К. : Днiпро, 1985. – 541 с.] Ранiше ця поема була надрукована у Москвi у росiйському перекладi Т. Гнедич[41 - Байрон Дж. Дон Жуан / пер. с англ. Т. Гнедич. – М.; Л. : Государственное издательство художественной литературы, 1959. – 589 с.]. 2001 р. видавництво «Фолiо» видало украiнський переклад Сави Голованiвського[42 - Байрон Дж. Дон Жуан ; пер. з англ. Сави Голованiвського ; передм. С. Павличко. – Харкiв : Фолiо, 2001. – 559 с.] iз передмовою С. Павличко, а в 2007 р. твiр побачив свiт у перекладi Валерii Богуславськоi у видавництвi «Дух i Лiтера»[43 - Байрон Дж.-Г. Дон Жуан / пер. з англ. Валерii Богуславськоi. – К. : Дух i Лiтера, 2007. – 592 с. (усi iншомовнi вкраплення у перекладi здiйснено росiйською мовою, що викликало обурення у критикiв, див.: Назаров Н. «Самцi – предивнi ссавцi» (2010 р.): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litakcent.com/2010/07/16/samci–ssavci-predyvni).].
«Дон Жуан» Дж. Байрона – це твiр не стiльки про акцентуйовану постать, яка, безперечно, постае ключовою для розгортання художньоi реальностi, скiльки про час, полiтичний i соцiальний контекст, про моральний занепад i кризу вiри, полiтики, соцiальних iнститутiв. Тож саме байронiвський «Дон Жуан» повертае нас до себе, пропонуючи замислитися над екзистенцiйно важливими питаннями, у пошуку вiдповiдей на якi ми й народжуемося як свiдомi суб’екти реальностi, надiленi активною громадянською позицiею, моральним iмперативом i волею до змiн задля формування комфортного майбутнього, заснованого на засадах гiдностi та етики.
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ,
кандидат фiлологiчних наук, докторант, науковий спiвробiтник вiддiлу свiтовоi лiтератури Інституту лiтератури iм. Т. Г. Шевченка НАН Украiни
ПОСВЯТА
1
Боб Саутi! Ти поет-лауреат,
увiнчаний глава усього клану.
Хоч ти i торi, тобто ренегат,
що вже зробив кар’еру непогану,
скажи – чи ти i досi друг i брат
«Озернiй школi», з котроi лiтану
розпочали отi дрозди, що iх
в один пирiг запечено усiх?
2
Коли пирiг на частки розрiзали,
король бував у захватi – тому,
що тi дрозди запеченi спiвали,
i це завжди подобалось йому.
Лiтав i Колрiдж з ними, як казали,
в метафiзичну ринучи пiтьму.
Вiн пояснив це, але й знамените
пояснення потрiбно пояснити.
3
О, ти хоробрий, Бобе! В пирiжку
ти мрiяв всiх птахiв перекричати,
та зрозумiв, що ношу заважку
на плечi взяв i зась ii пiдняти.
Тепер, як личить барду й ватажку,
ти вище всiх замiрився лiтати.
Злетiв, як мокра риба, але ти ж
згори на мокру палубу летиш!
4
І Вордсворт теж узяв цiкаву тему
(«Прогулянка» – без краю та кiнця)
i виклав нам нову свою систему,
що з пантелику зiб’е й мудреця.
Та визнавати твором цю поему
лише в хвилину сказу до лиця:
хто сенс у тiй поезii вiдчуе,
той Вавилонську вежу надбудуе!
5
Створивши порожнечу коло себе,
ви начебто домовились про те,
що виключно для вашоi потреби
поезiя вiнки своi плете.
До iстини вам далi, нiж до неба —
летiть, либонь, колись долетите.
Та раджу вам, прославленим i знаним,
не озером пливти, а океаном.
6
Я з гордостi принизитись не в правi,
як, звiсно, i схилити голови,
хоч мiг би з вами викупатись в славi
i загрiбати золото, як ви.
Оплачено старання вашi жвавi —
в акцизi Вордсворт робить для грошви.
Дрiбнi людцi. Але знайшли куточок,
на поетичний видершись горбочок.
7
Отi вiнки над вашими лобами
приховують ганьбу самих лобiв,
а може, й рештки сорому, що вами
нiколи керувати не умiв.
Не заздрю вашим лаврам. І плодами
я б iхнiми живитись не хотiв.
Ще Вальтер Скотт i Крабб одним ударом
вiнки у вас вiднiмуть незабаром.
8
Я ж з Музою безкрилою не встану
проти Пегаса вашого дарма.
І хай вам доля славу дасть жадану
та вмiння, що його у вас нема.
І пам’ятайте – вiддавати шану
велить нам помiркованiсть сама,
бо так i сяк сучасникiв картати —
