100 важливих подій історії України

УКРАЇНСЬКИЙ СПАРТАК – САМІЙЛО КІШКА

Роки життя козацького гетьмана Самійла Кішки припали на період становлення українського козацтва, який очікує на більш досконале вивчення історичною наукою. Саме тому у його біографії зустрічаються неточності, а дати народження і смерті суперечливі з точки зору різних дослідників. Усе ж більшість історіографів схиляються до думки, що народився Самійло Кішка 1530 року в родині українських шляхтичів з Брацлава. Здобувши цілком пристойну для свого часу освіту, Самійло Кішка почав козакувати уже з двадцятирічного віку. Неодноразово брав участь у походах Дмитра Вишневецького, у складі запорозького війська протистояв татарським нападам на українські землі.

Самійло Кішка

Наприкінці шістдесятих років XVI століття, здобувши немалий військовий досвід і повагу в козацькому середовищі, Самійло Кішка очолював морські походи запорожців проти турків. Слід зауважити, що у цей час османський імператор Селім ІІ, зазнавши відчутних поразок від козаків у Чорному морі, вирішив задіяти дипломатичні і військові важелі впливу на Річ Посполиту. Тож невдовзі по тому польський король Сиґізмунд ІІ Авґуст зажадав від козаків припинити походи у море. Незважаючи на наказ, Самійло Кішка продовжив практику морських походів, унаслідок чого у 1573 році був розбитий переважаючими силами османів і потрапив у полон. Розпочався 25-річний період життя козацького отамана у галерній неволі.

Сиґізмунд II Авґуст

Зазначимо, що становище галерних рабів у Туреччині було вкрай важким. Галера являла собою судно близько 50 метрів завдовжки. Уздовж її бортів було встановлено лави, на яких, по 5—6 чоловік за кожним веслом, сиділи гребці. Невільники були прикуті до своїх місць і ті коли галера йшла на дно, тонули разом з нею. Але навіть у разі, коли корабель виходив з бою неушкодженим, веслярі швидко виснажувались і гинули від побоїв і важкої праці. Саме в таких умовах мусив жити Самійло Кішка протягом довгих років.

Запорожці на чайках нападають на турецьку галеру

Однак галерна неволя не змогла зломити козацького ватажка. Як і його земляк Марко Якимовський, чий життєпис відтворено польським істориком Амбросієм Грабовським у книзі «Короткий опис здобуття в порту Мітиліні головної олександрійської галери і визволення 220 християнських невільників…», Самійло Кішка підняв на галері повстання. Це відбулось у 1599 році. Внаслідок збройного виступу невільники, серед яких головним чином були українці й поляки, змогли перебити яничар, захопити судно і вирушити на ньому до гирла Дніпра. Доля була прихильною до Самійла Кішки, і за кілька днів морської мандрівки, як оповідають джерела, він зустрівся біля Тендрівської коси з ескадрою запорозького отамана Семена Скалозуба.

Семен Скалозуб

Коли Самійло Кішка повернувся в Україну, його знову обирають гетьманом. Після поразки повстань Косинського і Наливайка Самійло Кішка шляхом переговорів досяг визнання Польщею козацтва як суспільного стану, а у 1600 році за сприяння короля Сиґізмунда ІІІ Вази вирушив у похід на Кримське ханство. У 1601—1602 роках гетьман взяв участь у Лівонській війні зі Швецією на боці Речі Посполитої. Загинув Самійло Кішка 28 лютого 1602 року під час бою у Лівонії, але був перевезений на батьківщину і похований у Каневі.

ПОЧАТОК ГЕТЬМАНУВАННЯ П. САГАЙДАЧНОГО І ЙОГО ПОХІД НА МОСКВУ

Постать Петра Сагайдачного є яскравим прикладом самовідданого служіння батьківщині. Тому сьогодні, коли минуло майже 450 років від часу його народження, нащадки шанують пам’ять талановитого козацького ватажка, релігійного і політичного діяча.

Джерела інформації про життєвий шлях гетьмана, як і у випадку з безліччю інших українських політиків і військовиків козацької доби, надто скупі. Дату обрання Сагайдачного на гетьманство читаємо з поетичної оди Касяна Саковича, написаної по смерті гетьмана у 1622 році. З неї ми дізнаємся, що Сагайдачний прибув на Запорожжя у 1598 році. Брав участь у морських і сухопутних походах проти Османської імперії. У 1616 році був обраний на посаду гетьмана Війська Запорозького. Подія відбулася влітку, після вдалого походу запорожців на османські міста Варну та Місиврі, а також перемоги над турецьким флотом у гирлі Дунаю. З огляду на те, що Сагайдачний вимагав від козаків залізної дисципліни, гетьманська булава у його руках гарантувала успіх і майбутнім кампаніям, тож ухвала козацької ради було одностайною.

Петро Конашевич-Сагайдачний

Через рік після обрання на гетьманство П. Сагайдачний на чолі козацького війська бере участь у поході королевича Владислава на Москву. У квітні 1617 року Владислав рушив з Варшави на чолі потужного війська. Метою походу стала Москва і можливість отримати царську корону. На той час корона належала Михайлу Романову, першому московському царю династії Романових. Наприкінці вересня під Смоленськом військо королевича об’єдналося з армією литовського гетьмана Яна Кароля Ходкевича. Навесні наступного року військо підійшло до Вязьми. Тут було вирішено зупинитися табором і очікувати підходу підкріплень. Проте грошей з Варшави не надійшло, і більшість найманих жовнірів залишили табір. Аби врятувати королевича, король і уряд Речі Посполитої звернулися по допомогу до Сагайдачного й отримали її.

П. П. Рубенс. Портрет Владислава Вази

7 липня козаки підійшли під одне з найбільш укріплених міст на півдні Московщини – Лівни. Результатом атаки стало захоплення міста. У полон потрапив воєвода Микита Черкаський, інший воєвода, Петро Данилов, загинув у бою. Захопивши фортецю, запорожці знищили її захисників. 16 липня Сагайдачний атакував Єлець. Потужний гарнізон було вирішено розбити, виманивши у поле. За допомогою хитрощів запорожці здійснили цей задум, а наступної ночі взяли ослаблену цитадель штурмом. Протягом серпня-вересня 1618 року козаками були взяті міста Скопин, Лебедян, Шацьк і багато інших. 8 жовтня козацькі полки об’єдналися з військом королевича під Тушиним, а 11 жовтня розпочали штурм Москви. Зусиллями запорожців було захоплено частину міського муру з боку Арбатських воріт. Проте далі козакам Сагайдачного просунутися не вдалося. Було ухвалене рішення перейти до облоги міста. Водночас московити розпочали переговори зі ставкою Владислава. 11 грудня 1618 року перемовини закінчилися підписанням невигідного для Москви Деулінського перемир’я. Незважаючи на те, що П. Сагайдачний виступав за продовження війни, війська Речі Посполитої було вирішено повертати додому.

Петро Сагайдачний. Гравюра 1622 р.

ЗАСНУВАННЯ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ

Заснована у Києві академія стала однією з перших у Східній Європі вищою школою і видатним осередком культури й просвітництва. Все розпочалося з приміщення, що його передала у дар Київському братству у жовтні 1615 року представниця волинської православної шляхти Галшка Гулевич. Що ж до професорського складу, заклад отримав його завдяки об’єднанню двох існуючих на той час шкіл. Першою з них була бурса при Київському братстві, другою – школа при Києво-Печерській лаврі. Відомо, що школу при лаврі створив київський митрополит Петро Могила. І саме він став творцем нового закладу. З часом, уже після смерті митрополита, колегіум почали іменувати на честь творця – Києво-Могилянський.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.