«Але це пусте». Це слова розради. На мою думку, вони мають такий сенс: попередній уривок сну показує, що болі у пацієнтки від серйозного органічного захворювання. Мені видається, я хочу зняти з себе відповідальність за її стан. Психічний метод лікування не винен у прогресування дифтерії. Мені, водночас, ніяково, що я приписую Ірмі таке тяжке захворювання, щоб виправдати себе. Це жорстоко. Звідси моя потреба переконатися, що все владнається, і я доволі вдало вкладаю слова розради в уста доктора М. Але тут я ніби ставлю себе вище за сон, що вимагає окремого пояснення.
І зрештою, чому слова розради такі безглузді?
Дизентерія. За давнім теоретичним уявленням, хвороботворні речовини можуть виділятися через кишківник. Чи не хочу я посміятися зі схильності доктора М. до натягнутих роз’яснень і несподіваних патогенетичних теорій? Втім, з приводу дизентерії я пригадую також інше. Кілька місяців тому я консультував молодика з дивними порушеннями випорожнення, що інші лікарі визначали як випадок «анемії з ослабленим харчуванням». Я встановив істеричне походження захворювання, але, не бажаючи піддавати пацієнта психотерапії, рекомендував йому морську подорож. Кілька днів тому я отримав від нього розпачливий лист з Єгипту: у пацієнта сталося там загострення, і лікар діагностував у нього дизентерію. І хоч я був переконаний, що такий діагноз є лише помилкою недосвідченого колеги, який плутає істерію з серйозним органічним захворюванням, я не зміг утриматися від докорів сумління, припускаючи, що органічне захворювання справді могло ускладнити перебіг істерії. Поза тим, слово «дизентерія» схоже на термін «дифтерія», який у сні навпростець не згадується.
Так, напевне, я хочу посміятися з доктора М. отим його втішним прогнозом, «приєднається дизентерія» тощо. Я пригадую, кілька років тому він сам розповідав мені аналогічну історію про одного колегу. Той запросив його на консультацію до важко хворої. Доктор М. змушений був звернути увагу оптимістично налаштованого колеги на наявність альбуміну у сечі пацієнтки. Той, не надто переймаючись, відказав: «Це пусте, колего, альбумін виведеться». Поза сумнівом, у цій частині сну міститься насмішка з колеги, який не знається на істерії. Ніби на підтвердження, виникає думка: а чи знає доктор М., що симптоми у його пацієнтки, подруги Ірми, які наводять на думку про туберкульоз, насправді викликані істерією? Упізнав він істерію чи проґавив?
Чим мотивоване уві сні моє зневажливе ставлення до колеги? Все дуже просто – доктор М. так само не згоден з моїм психоаналітичним «розв’язанням» щодо Ірми, як вона сама. Таким чином, уві сні я помстився обом: Ірмі – словами «Якщо у тебе досі болі, ти сама в цьому винна», а доктору М. – вклавши у його уста вкрай абсурдні слова розради.
Ми відразу розуміємо, звідки інфекція.
Це негайне зрозуміння доволі дивне. Адже ми щойно нічого ще не знали – на інфекцію вперше вказує Леопольд.
Коли Ірма зле почувалася, мій друг Отто зробив їй ін’єкцію. Отто справді розповідав, що під час гостини у родині Ірми його несподівано покликали до сусідів, і він зробив там ін’єкцію одній пані, котра раптово почулася зле. Ін’єкція нагадує мені мого нещасного друга, який отруївся кокаїном. Я призначив йому цей засіб для внутрішнього вживання, від морфінної залежності, а він став робити собі ін’єкції.
Пропіл… пропілен… пропіленова кислота…
Яким чином я прийшов до цього? Того вечора, ще до написання історії хвороби і сну, моя дружина відкоркувала пляшку лікеру, зі словом «ананас» [92] на етикетці. Лікер подарував нам колега Отто; у нього звичка робити подарунки з будь-якого приводу. Сподіваюся, він колись одружиться і жінка відучить його від цієї звички [93]. Лікер так відгонив сивухою, що я відмовився навіть покуштувати його. Дружина хотіла віддати пляшку прислузі, але я виявив більше гуманізму й заборонив, заявивши, що слугам теж не варто труїтися. Запах сивушних олій (аміл…) либонь викликав у мене спогад про низку сполук: пропіл… метил… тощо. Сон зробив заміну – мені снився пропіл після того, як я чув запах амілу, але такі заміни допустимі навіть в органічній хімії.
Триметиламін. Я чітко бачив перед собою хімічну формулу цієї речовини, що свідчить про чималі зусилля моєї пам’яті уві сні. Формула була надрукована жирним шрифтом, ніби виділяючи у контексті щось особливо важливе. На що саме мав звернути мою увагу триметиламін? На розмову з іншим моїм другом, який пильно стежив за моєю роботою упродовж останніх років [94]. Він поділився тоді зі мною своїми дослідженнями у царині хімії статевих процесів, а зокрема назвав триметиламін як один з продуктів статевого метаболізму. Таким чином, ця речовина приводить мене до ідеї сексуальності – чинника, якому я надаю найбільшого значення у виникненні нервових розладів. Моя пацієнтка Ірма – вдова; якби я намагався виправдати неуспіх свого лікування у її випадку, мені було б найдоцільніше послатися на обставину вдовування молодої жінки, якому б охоче поклали край її друзі. Як дивно, подумалось мені, сон поєднав обставини: інша особа, яку я мав уві сні за пацієнтку замість Ірми, теж молода вдова.
Я починаю здогадуватися, чому так ясно бачив уві сні формулу триметиламіну. Цей термін не тільки вказує на фактор сексуальності, але також нагадує мені про особу, схвалення якої особливо багато важить для мене, коли почуваюся ізольованим у своїх поглядах. Звісно, постать колеги, що відіграв у моєму житті настільки вагому роль, має знову десь виринути у дальшому плині сну. Атож, він є фахівцем з ринології, тож має спеціальні знання про ніс і, зокрема, привертав увагу до дивного зв’язку носових раковин з жіночими статевими органами (три дивних нарости у горлі Ірми). Я консультував у нього Ірму, щоб уточнити, чи її болі у шлунку не пов’язані з захворюванням носоглотки. Сам він, як на те, страждає на гнійне запалення носових пазух, з приводу чого я занепокоєний, і, ймовірно, на це нагноєння натякає метастаз уві сні.
Такі ін’єкції робити легковажно. Я докоряю у легковажності безпосередньо своєму другові Отто. Мені видається, щось подібне я подумав того дня, коли Отто словами і поглядом висловив свою незгоду зі мною. Я подумав щось на кшталт: як легко він підпадає впливові, який квапливий у судженнях. Поза тим, докір в легковажності знову повертає мене думками до померлого друга, який зробив собі ін’єкцію кокаїну. Як уже згадувано, призначаючи йому цей засіб, я не мав на увазі ін’єкції. Докоряючи Отто за легковажне поводження з хімічною речовиною, я знову торкаюся історії з нещасною Матильдою, яка могла б зробити мені такий самий докір. Я намагаюся тут підтвердити свою сумлінність, але водночас отримую протилежне.
Також, імовірно, шприц не був чистим. Іще один докір другові Отто має вже інше походження. Напередодні я випадково зустрів сина 82-річної жінки, якій я двічі на день робив ін’єкції морфію. На той час вона перебувала за містом, і її син повідомив мені, що у матері запалення вени. Я одразу злякався, що виною може бути брудний шприц. Я пишався тим, що впродовж двох років мої ін’єкції не викликали жодного ускладнення – я постійно дбаю, щоб шприц був чистий. Запалення вени знову повертає мене думками до дружини, яка під час чергової вагітності страждала на тромбофлебіт. У моїй пам’яті спливають три ситуації – з моєю дружиною, з Ірмою і з небіжчицею Матильдою – тотожність обставин у яких, як видається, дозволила мені уві сні заміняти ці три особи одна одною.
Я завершив тлумачення сну [95]. Виконуючи цю роботу, мені не так просто було гамувати всю масу думок, на які наводило мене порівняння змісту сну з тим, що за цим змістом ховалося. Водночас, мені відкрився «смисл» сну. Я усвідомив свій замір, здійснений уві сні, і який, напевне, мав мотивувати повстання саме такого сну. Сон здійснив кілька жадань, які викликали у мене події попереднього вечора (отримані від Отто новини і написання історії хвороби). Висновок сну показував, що не я винен у триванні болів у Ірми, а радше – Отто. Зрештою, Отто розсердив мене своїм зауваженням щодо недостатнього лікування Ірми. Сон поквитався з Отто, перенісши відповідальність за стан Ірми на нього. Мене сон звільнив від цієї відповідальності, визначивши геть інші чинники (відразу цілу низку). Сон представив саме таке становище, якого я бажав би. Таким чином, зміст його є здійсненням бажання, а бажання є його мотивом.
Це кидається в очі. З іншого боку, з точки зору здійснення бажань, мені зробилися зрозумілими деякі подробиці сну. Я поквитався з Отто не тільки за його опозиції моєму методу лікування, приписуючи йому самому необережність (ін’єкцію), але також – за поганий лікер, що відгонив сивухою: у моєму сні обидва докори об’єдналися в один образ – ін’єкцію препаратом пропілу. Мене це не вдовольнило і мщуся далі, протиставляючи йому надійнішого конкурента. Я ніби хочу цим сказати: він мені імпонує більше за тебе. Однак не самий тільки Отто зазнає від моєї досади. Я мщуся також своїй неслухняній пацієнтці, міняючи її на більш розсудливу і згідливу. Я не прощаю докторові М. його зауважень, а у доволі прозорій формі виставляю його невігласом у предметі суперечки («приєднається дизентерія» тощо). Мені навіть здається, я від нього апелюю до когось більш обізнаного (до свого друга, що поінформував мене про триметиламін), так само як від Ірми звертаюся до її подруги, а від Отто – до Леопольда. «Заберіть від мене цих осіб, замініть їх трьома іншими, на мій вибір, тоді я звільнюся від незаслужених закидів». Безпідставність тих закидів у сні представлена дуже виразно. Я не відповідальний за болі Ірми, бо вона сама винна у неприйнятті мого «розв’язання». Її захворювання поза моєю компетенцією, бо воно органічного походження і не підлягає лікуванню психотерапією. Болі Ірми цілком переконливо пояснюються її вдівством (триметиламін), а цю обставину я змінити не можу. Болі викликані необережною ін’єкцією – Отто впорснув їй речовину, якої я ніколи не застосовував. Болі у Ірми через ін’єкцію брудним шприцом – точнісінько, як запалення вен у моєї літньої пацієнтки. Я помічаю, однак, що пояснення болів у Ірми, збігаючись у виправданні мене, не тримаються купи між собою, ба, скоріше виключають одне одного. Вся ця плутанина – бо нічим іншим моє сновидіння не є – жваво нагадує мені виправдання чоловіка, якого сусід звинувачує в тому, що він зіпсував позичений казан. По-перше, він повернув казан цілісіньким; по-друге, казан уже був дірявим, коли він його взяв, а по-третє, він взагалі не брав у сусіда жодного казана. Що ж, тим ліпше: якщо бодай один з цих аргументів виявиться справедливим, чоловік має бути виправданим.
У сні присутні були також інші елементи, не пов’язані аж так наочно з моїм виправданням щодо непричетності до стану Ірми: захворювання моєї дочки та її тезки, іншої пацієнтки; шкідлива дія кокаїну; захворювання мого пацієнта, який подорожує Єгиптом; занепокоєння станом здоров’я дружини, брата, доктора М., мого власного, а також – друга з гнійним запаленням носових пазух. Проте, якщо зібрати всі ці елементи разом, їх можна класифікувати як єдину групу за визначенням «турбота про здоров’я – своє власне і чуже; лікарська сумлінність». Мені пригадується неясне неприємне відчуття, якого я зазнав, коли Отто повідомив мені про стан здоров’я Ірми. Низка думок, що відіграли свою роль уві сні, дає мені змогу ретроспективно висловити це швидкоплинне відчуття. Він ніби сказав мені: «Ти недостатньо серйозно ставишся до своїх лікарських обов’язків, ти недостатньо сумлінний, ти не виконуєш своїх обіцянок». Далі я скористався зі згаданих думок, щоб довести, наскільки я сумлінний і наскільки я дбаю про здоров’я своєї родини, друзів і пацієнтів. Цікаво, що серед цих думок трапилися також неприємні спогади, що свідчили б радше про справедливість докорів Отто, ніж на користь моїх виправдань. Матеріал, як такий, видається неупередженим, але чітко простежується зв’язок цієї маси думок, на яку спирається сновидіння, з більш вузькою його темою, яка випливає з бажання виправдатися щодо захворювання Ірми.
Я не претендую на те, що цілковито розкрив смисл цього сновидіння, або що його тлумачення позбавлене слабких місць.
Я міг би провадити далі цей аналіз і пояснити ще чимало різних подробиць. Я знаю, з яких відправних точок можна потягти ланцюжки асоціацій; однак мені перешкоджають це зробити чимало міркувань, які неминуче виникають у випадку аналізу свого власного сну. Тому, хто хотів би дорікнути мені за брак відкритості, я рекомендував би випробувати себе самого у нічим не обмеженій відвертості. Я ж задовольнюся на разі здобутим висновком: застосування розробленого мною методу тлумачення снів показує, що сни справді мають сенс і у жодному разі не є виявом ослаблення мозкової діяльності, як стверджують різні автори. По завершенні тлумачення ми усвідомлюємо, що сон є здійсненням жадання.
Розділ ІІІ
Сон є здійсненням жадання
Подолавши тісну ущелину, ми несподівано виходимо на височину, де шлях розгалужується і звідки відкривається кращий огляд навсібіч, тож зараз можна зупинитися на мить і розважити, у якому напрямку доцільніше далі посуватися. Саме на такому роздоріжжі опинилися ми після першого тлумачення сну. Ми осяяні несподіваним відкриттям. Сни не мають подібності до безладного гуку музичного інструмента, викликаного не рукою музиканта, а сторонньою силою; вони не позбавлені сенсу і не абсурдні, вони не означають, буцімто частина наших уявлень засинає, тим часом як інша починає прокидатися. Насправді сни – це повноцінне психічне явище, воно є здійсненням наших жадань, яке можна включити у загальну послідовність зрозумілої нам роботи мозку; сни виникають в результаті надзвичайно складної розумової діяльності. Але, щойно зробивши таке відкриття, ми наштовхуємося на цілу низку питань. Якщо сон, згідно з його тлумаченням, виступає здійсненням жадань, то чому – у такій неочевидній і химерній формі? Яких змін зазнають думки, перетворюючись на сновидіння, яке ми пригадуємо по пробудженні? У який спосіб відбуваються ці перетворення? З якого джерела походить матеріал, що переробляється на сон? Як виникають специфічні особливості думок уві сні – наприклад, те, що вони можуть суперечити одна одній? (Згадаймо аналогію з казанком). Чи може сон розповісти нам нове про наші внутрішні психічні процеси, чи може його зміст впливати на наші переконання, вироблені вдень? Я пропоную на разі лишити всі ці питання осторонь і піти іншим шляхом. Ми бачили, що сон подає жадання в уже здійсненій формі. Перш за все, нас має зацікавити, чи таке є загальною характерною рисою всіх снів, а чи випадковою особливістю лише одного (про ін’єкцію Ірмі), який ми першим аналізували. Бо, навіть якщо ми готові прийняти, що кожен сон має свій сенс і свою психічну цінність, маємо припустити, що цей сенс не в усіх снах однаковий. Наш перший сон був здійсненням бажання, інший, можливо, виявиться здійсненням побоювання, третій може містити роздуми, четвертий відтворюватиме який-небудь спогад тощо. Чи трапляються інші сни на здійснення жадань – чи, можливо, такими є всі сни?
Показати, що сни часто мають характер здійснення бажання настільки просто, що видається дивним, чому досі такою незрозумілою уявлялася мова снів. Ось, наприклад, сон, який я можу викликати у себе будь-коли. Якщо я ввечері з’їм анчоуси, оливки чи будь-яку іншу солону чи гостру страву, то вночі я відчую спрагу і прокинуся. Перед пробудженням, однак, я бачу завжди той самий сон: мені сниться, що я п’ю. Я пожадливо п’ю воду і відчуваю велике задоволення, як кожен спраглий від свіжої води. Потім я прокидаюся і маю по-справжньому випити води. Приводом до цього регулярного сну є спрага, яку я відчуваю перед пробудженням і з якої виникає бажання пити, а сон представляє це бажання здійсненим. Сон виконує тут функцію, про яку нескладно здогадатися. Сплю я міцно і не схильний легко прокидатися на кожну фізіологічну потребу; тож, коли мені щастить нібито угамувати спрагу уві сні, я геть не прокидаюся. Таким чином, цей сон забезпечує комфорт. Сновидіння виступає заміною рутинного вчинку з реального життя. На жаль, сон не здатен так ефективно угамувати спрагу, як гамує жагу помсти другові Отто і докторові М., але намір угамування простежується в обох випадках. Нещодавно згаданий сон зазнав певної модифікації. Мені захотілося пити ще до того, як я заснув, і я випив склянку води, що стояла на столику біля мого ліжка. За кілька годин мені знову захотілося пити і я відчув дискомфорт. Щоб дістатися води, я мав би підвестися і піти по склянку, що стояла на столику біля ліжка дружини. Тож мені наснилося, відповідно, що дружина дає мені напитися з великої вази – старовинної етруської урни, яку я привіз був з Італії, а згодом подарував одному зі своїх знайомих. Вода здалася мені настільки солоною (либонь, від залишків попелу в урні), що я прокинувся. Варто відзначити, як доречно влаштував усе сон: оскільки його єдиною метою було здійснення жадання, він міг бути цілковито егоїстичним. Любов до комфорту не надто поєднується з турботою про інших. Поява уві сні урни, ймовірно, теж становила здійснення бажання. Мені шкода, що та урна більше не у мене – так само, як склянка з водою коло ліжка дружини. Урна пасує також за виразним відчуттям солоного смаку, який змусив мене прокинутися [96].
Сни комфорту бували у мене дуже частими замолоду. Я здавна звик працювати до пізньої години, тому мені завжди важко прокидатися рано вранці. Часто мені снилося, що я вже встав з ліжка і стою перед умивальником. За якусь мить, я таки починав усвідомлювати, що я досі в ліжку, але продовжував спати. Про подібний сон, що прибрав доволі дотепної форми, розповів мені один юний колега, який, так само як я, любив поспати. Господиня, у якій він винаймав кімнату неподалік лікарні, мала чітку інструкцію вчасно будити його щоранку, але щоразу мусила докладати чималих зусиль, доки молодий інтерн прокидався. Якогось ранку він спав особливо міцно; господиня постукала у двері кімнати і погукала: «Пане Пепі, вставайте, вам час у лікарню!» Йому відразу наснилася лікарняна палата і ліжко, у якому він лежить, а в головах у нього табличка, на якій написано: «Пепі Г., кандидат медицини, 22 роки». Він подумав уві сні: «Якщо я вже у лікарні, немає потреби туди йти», – і, повернувшись на інший бік, спав собі далі. Сам він не мав сумніву, щодо мотиву такого сну.
Ось інший сон, на якому теж позначається дія чинного подразника: одна з моїх пацієнток, якій дещо невдало зробили хірургічну операцію на щелепі, за приписом лікаря мала постійно тримати на хворій щоці пристрій для охолодження. Засинаючи, вона зазвичай скидала його на підлогу. Чергового разу, коли таке сталося, мене попросили серйозно поговорити з нею про це. Виправдовуючись, пацієнтка пояснила: «Цього разу я справді нічого не могла вдіяти – в усьому винен сон. Мені снилося, що я в оперній ложі і дивлюсь дуже цікаву виставу. А гер Карл Майєр лежав у санаторії й голосно стогнав від головного болю. Тоді я сказала собі, що, оскільки у мене нічого не болить, пристрій мені більше не потрібен. Тому я його скинула». Цей сон бідолашної страдниці наче втілює поширений іронічний зворот, якого вживають люди щодо неприємного становища: «Можна б вигадати ліпшу розвагу». Сон буквально пропонує цю ліпшу розвагу. А гер Карл Майєр, на якого пацієнтка перенесла свої болісні відчуття, був найбільш байдужим їй знайомим молодиком.
Нескладно простежити ідею здійснення бажань у деяких інших снах, повідомлених мені здоровими особами. Один колега, знайомий з моєю теорією, розповів про неї своїй дружині, і згодом сказав мені: «Знаєш, моїй дружині вчора наснилося, що у неї почалося місячне. Ти, либонь, знаєш, як це витлумачити». Звісно ж, я знаю: якщо молодій жінці сниться, що у неї місячне, це означає, що у неї затримка. Можу собі уявити, що їй хотілося б трохи натішитися свободою до першого материнства. У такий витончений спосіб сповістила про себе її перша вагітність. Інший колега написав мені, що його дружині нещодавно снилися молочні плями на сорочці. Це теж ознака вагітності – але не першої: молода мати бажає для другої дитини більше молока, ніж вона мала свого часу для першого.
Одній молодій жінці, відрізаній від суспільства через те, що вона доглядала свою дитину з інфекційним захворюванням, після щасливого закінчення хвороби снилося вишукане товариство, в якому вона знайомиться з Альфонсом Доде, Полем Бурже і Марселем Прево [97], і всі вони надзвичайно до неї приязні, і вони чудово гають час. Письменники уві сні були дуже подібні до своїх портретів, які їй пощастило бачити – за винятком М. Прево, портрети якого їй не траплялися, і він був схожий на чоловіка, який напередодні дезинфікував кімнату хворої дитини, ставши першим відвідувачем її дому після періоду карантину. Сновидіння аж ніяк не складно пояснити: час би розважитися по всіх турботах догляду за хворою дитиною.
Цих прикладів, напевне, достатньо, щоб показати, що доволі часто і за різних умов трапляються сни з виразним і незамаскованим сенсом здійснення жадань. Це здебільшого короткі і прості сни, які істотно відрізняються від тривалих і плутаних композицій, що здебільшого й привертають найбільшу увагу дослідників. Насправді ж, варто уважніше придивитися до цих простіших снів. Здається, найпростіші сни мали б траплятися у дітей, психічна діяльність яких, безперечно, менш складна, ніж у дорослих. Дитяча психологія покликана, на мою думку, прислужитися психології дорослих у такий спосіб, як вивчення будови і розвитку нижчих тварин служить справі вивчення вищих. Досі, однак, дитяча психологія не зробила вагомих внесків у цьому напрямі.
Сни маленьких дітей дуже часто містять явні здійснення бажань і тому на противагу снам дорослих не надто цікаві. Вони не пропонують жодних загадок, але надзвичайно цінні як доказ того, що сни за своєю суттю становлять здійснення жадань. Я наведу кілька снів, засвідчених моїми власними дітьми.
Прогулянці мальовничими околицями Гальштата влітку 1896 року ми завдячуємо двома снами, один з яких приснився моїй, на той час восьмирічній, донечці, а другий – п’ятирічному синові. Попередньо маю зауважити, що того літа ми відпочивали в Аусзее, звідки в гарну погоду відкривався чудовий краєвид на Дахштайн. У прозірну трубу можна було розгледіти Сімоні-Гютте [98]. Принаймні діти дуже часто дивилися на неї у підзорну трубу – не знаю, з яким успіхом. Перед прогулянкою я розповідав дітям, що Гальштат лежить біля підніжжя Дахштейну. Вони не могли дочекатися цієї екскурсії. З Гальштата ми рушили до Ешернталя, який зачарував дітей розмаїттям краєвидів. Аж тут мій п’ятирічний син почав вередувати: щойно ми бачили нову гору, він одразу питав: «Це Дахштайн?» Я змушений був щоразу заперечувати: «Ні». Іще кілька разів повторивши своє питання, він невдоволено замовк. До водоспаду він взагалі відмовився йти. Я подумав, що малий втомився. Наступного ранку він прийшов до мене з розпроміненими очима і заявив: «Цієї ночі мені снилося, що ми відвідали Сімоні-Гютте». Тоді я зрозумів його: хлопець сподівався, що упродовж нашої мандрівки ми побачимо гору, про яку так багато точилося розмов, і дістанемося хатини, яку всім так кортіло побачити у підзорну трубу. Коли, однак, малий зрозумів, що гори не побачить і йому випадає вдовольнитися невеликим пагорбом і водоспадом, він відчув розчарування. Сон компенсував йому цю прикрість. Я став розпитувати сина про подробиці сну, але з’ясував небагато. Син повідомив мені: «Туди треба видиратися уступами шість годин» (як він чув).
Під час цієї прогулянки у моєї дочки восьми з половиною років теж виникло жадання, яке задовольнилось уві сні. Ми взяли з собою у Гальштат дванадцятирічного сина наших сусідів, юного кавалера, що, як мені здалося, здобув особливу прихильність моєї донечки. Наступного ранку вона розповіла мені свій сон: «Уяви собі, мені снилося, що Еміль мій брат, що він звертається до вас “тату” і “мамо” і спить разом з нами у великій кімнаті. Раптом до кімнати увійшла мама і кинула нам під ліжка цілу жменю шоколадок у синіх і зелених обгортках». Її брати, що, вочевидь, не успадкували хисту до тлумачення снів, подібно до авторитетних дослідників, проголосили сон нісенітницею. Дівчинка, натомість, боронила один з його епізодів, і для теорії неврозів важливо знати – який саме: «Звісно, те, що снилося про Еміля – нісенітниця, але не те, що стосувалося цукерок!» Мені, як на те, здалася незрозумілою саме ця частина сну. Але необхідні роз’яснення надала мені дружина. Дорогою з вокзалу додому діти зупинилися перед автоматом і просили свою матір вкинути монетку, щоб дістати шоколад. Мати, проте, вирішила, що день був і без того достатньо багатий на здійснення бажань і, таким чином, полишила здійснення цієї забаганки на сни. Я був не в курсі щодо інциденту. Решту сну, відхилену дочкою, я зрозумів без жодних коментарів. Я сам чув, як малий Еміль, дорогою, сказав дітям, що слід зачекати на тата і маму. Цю нетривалу приналежність хлопця до нашого сімейного кола сон дівчинки перетворив на стале всиновлення. Чому шоколадні цукерки мама кинула під ліжка, натомість, не розпитавши дитину, пояснити було, звісно, неможливо.