(4) Тому нiщо не мае заставати нас зненацька. Треба посилати душу назустрiч всьому i думати не про те, що стаеться зазвичай, а про те, що може статися. Чи е щось таке, чого фортуна при бажаннi не згубила б в самому розквiтi? на що б не напала i не ударила тим грiзнiше, чим яскравiше воно блищало? Чи е трудне i недоступне для неi?
(5) Вона налiтае не завжди одним шляхом, не завжди проходить його до кiнця; iнколи вона вражае нас нашими ж руками, iнколи, задовольняючись власними силами, знаходить небезпеки без винуватця. Безпечного часу немае. В розпалi насолод зароджуються причини болю; в мирну пору починаеться вiйна i опори безпеки стають джерелами страху; друг стае недругом, союзник – ворогом. Лiтне затишшя змiнюеться раптовим буревiем, гiршим вiд зимового; ми терпимо все, що терплять вiд ворогiв, хоч iх у нас немае, i якщо не iснуе iнших причин для поразки, iх знаходить в самому собi надмiрне щастя. Стриманiших настигае хвороба, здоровiших – сухоти, невинних – кара, нелюдимих – смута. Інколи випадок обирае щось нове, щоб наздогнати своею силою тих, хто забув про нього.
(6) Що будувалося цiною великих трудiв, за великоi прихильностi богiв довгий час, те один день рушить i перекидае. Хто сказав «один день», той дав довгий термiн бiдам, якi поспiшають: досить години, митi, щоб звалити державу! Було б певною втiхою в нашому безсиллi i в наших обставинах, якби все гинуло так само повiльно, як виникае; але нi, повiльний тiльки прирiст, збитки поспiшнi.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
