Чорт зна що. Запропаща душа
Чорт зна що. Запропаща душа
– Та я маю на прикметi дiвчину, – озвався парубок, – тiлько щоб не було вам, дiдусю, важко, як ми удвох до вас у хату перейдемо.
– Яка ж се вагота, хлопче! – каже, зрадiвши, богоугодний дiд. – Та коли б Господь благословив вас дiтоньками, дак я б iх мав за рiдних унучат.
Слово по слову, в одну хвилину порадились, коли i дiвку сватати, коли й весiлля справляти. Хома зараз тут свого кирпу тиць! (бо вiн у нас кирпатий на всю околицю):
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
