Мій бос – ідіот
Навіть простий скептицизм і песимізм їх дуже засмучує. Вони хочуть розважитися, отримувати тільки хороші новини і загалом нічим не перейматися. Якщо хтось починає висловлювати свою альтернативну – на думку жовтого – негативну позицію, це може стати справжньою неприємністю. Ні, гумор і жарти – важливі складники життя. Якщо на робочому місці вважається, що сміятися – це якось несерйозно, то жовтий почуватиметься дуже обмеженим.
Як і червоні, жовті вкрай негативно сприймають рутину та передбачувані робочі схеми «під наглядом». Це – обмежує. Здебільшого для жовтих наявність на роботі таких порядків – погана новина. Вони вважають себе вільними людьми, яким потрібно трішечки простору, щоб «розправити крила». Справжня суперсила жовтих – це спонтанність. Якщо ви – жовтий, і вам здається, що оточення починає вас «придушувати», ви будете до всіх навколо ставитися холодно й негативно.
Навіть якщо ви як жовта особистість не боїтеся конфліктів або принаймні не сахаєтеся від них, як це роблять зелені, ви не любите безперервних конфронтацій. Вони порушують гармонію й шкодять стосункам. Вас легко можуть заполонити думки, що вас ніхто не любить, а це завдаватиме вашій продуктивності шкоди.
Для начальника працювати з виразно жовтою людиною може стати справжнім викликом. Якщо у вас хороший начальник, він знатиме, що жовті люблять привертати увагу й занадто багато говорити – особливо в умовах стресу. Оптимізм, що зростає до неймовірних розмірів, не завжди є тим, що потрібно компанії. Проте розумний начальник також усвідомлює, що немає сенсу просити жовтого підлеглого помовчати. Це означало б перекрити йому кисень. Завдання полягає в тому, щоб від таких життєрадісних і сповнених ідей працівників взяти якомога більше. А для цього потрібне терпіння й уважність до них.
Іноді доводиться самостійно взяти під контроль і свій власний стрес. Якщо ви – жовтий, то розірвіть шаблон. Зробіть щось веселе. Будь-що. Організуйте будь-яку діяльність на роботі, сплануйте щось у свій післяробочий час. Зустрічайтеся та спілкуйтеся з людьми, відпочивайте, смійтеся, грайте та жартуйте. Чим більше й частіше ви перебуваєте в оточенні інших людей, тим краще й веселіше почуватиметеся. Після такого відпочинку ви працюватимете набагато краще.
Зелений стрес – глибоко на дні прірви
У стресових ситуаціях зелені поводяться зовсім інакше, ніж інші люди. Можливо, вам видадуться знайомими кілька пунктів із поданого нижче переліку, якщо ви – зелена особистість:
• загальне відчуття незахищеності;
• незавершені завдання на роботі;
• занадто багато людей надто близько до вас;
• постійні та немотивовані зміни;
• вочевидь – конфлікти;
• вимушене перебування в центрі уваги;
• будь-яка форма критики – особливо публічна.
Усе це змушує зелених почуватися жаливо. Деяких – більшою мірою, деяких – меншою. Основна проблема в тому, що стресовий стан зелених не завжди можна побачити зовні. Зелені в принципі приховують свої емоції. Вони стають іще більш відстороненими, мова їхнього тіла стає жорсткою й економною, вони навіть можуть виявляти повну емоційну байдужість. Зелені можуть стати холодними та відлюдкуватими навіть до тих людей, до яких прихильно ставилися. Їм це зовсім не подобається, але ми тут говоримо про стрес.
Це робить зелених ще невпевненішими, бо вони дуже бояться припуститися будь-якої помилки. Це стосується як роботи, так і ситуацій вдома. Крім того, вони беруть на себе провину за ситуацію і справді можуть зациклюватися на тому, що, мовляв, «я такий дурний!».
Багато зелених стають упертими, наче віслюки, і провокують оточення тим, що наполегливо відмовляються бодай щось змінити. Навіть якщо зелена людина бачить, що щось не працює, вона все одно відмовляється діяти. Це може бути дуже дивним, але впертість може взяти зелених у свої цупкі обійми і зробити їх неспроможними до будь-яких дій.
Зелені бояться втратити свою стабільність і захищеність. У принципі знати чіткі рамки й могти їх дотримуватися для зелених – життєва потреба. Вони зрідка цінують зміни – а тим більш якісь раптові. Насправді все, що відбувається несподівано, породжує для них великий стрес. Звучить знайомо?
Однак найбільші стреси викликають конфлікти. Якщо ви – зелений, вам скрізь ввижаються потенційні суперечки. Найменша незгода може призвести до конфлікту. Десятисекундної сутички щодо того, який тип кави найкращий, досить для вас як для зеленої особистості, щоб переглянути стосунки з людиною. Поганий погляд або неуважний коментар, що кинуті мимохідь, можуть різко змінити вашу думку про людину.
Добре, коли всі з усім завжди згодні. Але оскільки це – нездійсненна утопія, зелені прагнуть функціонувати в тій групі, у якій всі згодні хоча б із тим, що проблеми слід замітати під килим. Якщо в колективі є людина, яка постійно порушує складні питання й проблеми, зелені почнуть їх поступово виживати. Бо хто хоче працювати з таким скандалістом?
Якщо почуття безпеки зелених буде порушено, вони втрачають енергію. Коли начальник вносить зміни до складу команди, він повністю порушує їхній упорядкований світ. А призначення до «неправильної» команди, тобто до такої, де є люди, які зеленим чомусь не подобаються, безсумнівно, збудить їхні емоції. Під поверхнею, звичайно, бо їх прояв мало коли можна побачити ззовні.
Чи справляється ваш начальник із цим? Чи він розгледів вашу вроджену лояльність, чи бачить тільки пасивний опір? Розумні начальники мають природне відчуття, як зарадити таким ситуаціям. Вони знають, що їм треба слухати зелених, інакше ті будуть відсторонюватися, ставати впертими й непохитними.
А це не віщує нічого доброго.
Утім, хороша новина в тому, що навіть цій ситуації ви можете зарадити. Попросіть свого начальника бодай тимчасово знизити його вимоги. Приділіть трохи часу відпочинку – роботі в саду, сну або чомусь іншому, що вас розслаблює. Ви можете спланувати тихі вихідні, без якоїсь особливої діяльності, або взяти хорошу книжку улюбленого автора, яку зможете прочитати за два дні. Вам справді не слід напружувати себе якоюсь діяльністю. Якщо ви не перепочинете, то постраждає ваше повсякденне життя. Принаймні допоки не вщухне ваш стрес, бо тільки після цього ви знову станете собою.
Синій стрес – близько до абсолютної нульової температури (–273,15 °C)
Ви думали, що сині – непохитні, хіба ні? Ці люди зі своїми практично постійними кам’яними обличчями, наче статуї на острові Пасхи, чи може щось вивести їх із рівноваги? Може. Якщо ви самі в основному сині, в контексті стресу вам видаватимуться релевантними такі ситуації:
• кли ставлять під сумнів вашу експертність, особливо в тому, на чому ви добре знаєтеся;
• спонтанні, тобто необдумані рішення начальника;
• будь-які види ризикованої чи азартної поведінки;
• постійні незаплановані зміни в колективі;
• дурні помилки, що їх припускаються інші;
• кли вас обзивають схибленим на бюрократії, хоча ви просто пояснюєте, як слід діяти за правилами;
• дуже емоційні люди, які говорять про приватні речі.
Що відбувається, коли ви як синя людина переживаєте стрес? Найпростіша відповідь – ви стаєте ще синішим. Ви можете стати надмірно песимістичним. О так, настає цілковитий морок – непроглядна темрява, ви можете навіть впасти в депресію. У таких випадках часто настає байдужість, і ви можете відчувати, що вас більше ніщо не цікавить. Армагедон навис над вами, і нікому немає порятунку.
Буває і так, що ви стаєте нестерпно скрупульозним. Ставите процес на режим ручного гальма, бо відтепер справді не маєте часу на дурні помилки. Люди довкола вимушені рахуватися з вашою всеосяжною критикою. Ви вказуєте на найменшу помилку, яку помічаєте. Іншим можете видаватися чванливим всезнайкою.
Сині ненавидять критику своєї роботи. Оскільки вони особливо цінують якість, то їх просто розлючує, коли хтось припускає, що зроблене ними не відповідає вимогам. Або що вони в чомусь помиляються. У таких випадках може проявлятися низка цікавих механізмів захисту. Якщо ви – синій, то загальна бездумність і спалахи емоцій – це не про вас. Такі речі важко контролювати, тому вони тільки провокують стрес. Дуже часто ви просто не розумієте, що відбувається. Раціональне мислення, зрештою, не пояснює емоційності.
Ви можете прийняти логічні та продумані аргументи, але якщо зміни відбуваються зовсім несподівано й порушують ваш графік, вони взагалі не вітаються. Ви блокуєте себе, і не хочете брати у цьому участь.
Ризик – це зло, до якого ви ставитесь, звісно, з підозрою. Навіть якщо ви зможете прорахувати, до чого веде нове мислення, ви сприймаєте це як ризик. І ось тоді й виникає стрес, бо ви втрачаєте контроль над ситуацією, і це само собою є найризикованішим.
Це саме стосується будь-якої іншої форми непередбачуваності. Однак не слід плутати з небажанням зелених змінюватися – це більше стосується потреби в контролі. Йдеться про ситуації, коли зелені не знають і не розуміють, що відбувається. Завжди краще бути поінформованим про ситуацію, тримати її під контролем. Як зелена особистість ви просто хочете бути достатньо добре підготовленим. Можливо, якби нова пропозиція керівництва була наперед додана до річного робочого плану, все було б гаразд.
Ще одне джерело сильної фрустрації для синіх – це люди, які порушують правила та приписи. Оскільки ви самі навіть не мрієте порушити якесь правило, такі дії з боку інших часто породжують серйозні суперечки. На людей, які порушують правила, не можна просто так заплющити очі, тож ви можете витратити більше часу на контроль за діями інших, ніж на те, щоб виконувати свою роботу.
Якщо ваше начальство спостережливе, то воно розумітиме, як ви дієте в таких ситуаціях. Йому треба усвідомлювати, що в умовах стресу ваше негативне ставлення може перетворитися на відкритий песимізм.
Погані начальники просто стають над шиєю синіх і починають їх підганяти. Кажуть «думайте позитивно!». «Зробіть так, щоб ситуація вам сподобалася». Брр! Це – аж ніяк не розумне керування. Сподіватимемося, що ваш начальник трохи розумніший, ніж оцей з мого прикладу.
Що вам по-справжньому потрібно, так це повне усамітнення, яке дасть вам час і простір для роздумів. Якщо ви хочете проаналізувати конкретну ситуацію і зрозуміти, як усе поєднується, вам потрібен час. Попросіть трохи більше простору, врешті-решт ви повернетесь до свого нормального ритму, до свого фонового педантичного стилю. Але якщо ви застрягнете в мороку сумнівів, вам, мабуть, доведеться попросити про конкретнішу допомогу. Призначте зустріч зі своїм начальником й обговоріть із ним список потенційних і продуманих кроків, що їх можна вжити, щоб позбутися проблеми.
Що відбуватиметься тепер?
На основі свого власного поєднання кольорів чи знайшли ви свої стресові чинники? Чи зробили для себе висновки?
Я закликаю вас: прийміть той факт, що так само, як й інші, ви можете переживати стрес. Це не ваша вина. Це просто результат того, що ми живемо в цьому світі. Але усвідомлення тих чинників, що спричиняють стрес саме у вас, може бути дуже цінним. Завдяки цьому ви краще зрозумієте стрес і зможете його передбачити, що допоможе вам краще збалансувати власне життя.
У найгіршому разі ви довго житимете в оточенні одного або кількох яскраво виражених чинників стресу, з якими нічого не зробите. Саме такі ситуації призводять до вигорання.
Чи бачите ви якийсь паттерн, що трапляється у вас на роботі та який ви хотіли б обговорити зі своїм начальником? Найкраще було б, якби ви могли поговорити про такі речі. Хороші начальники ловлять подібні сигнали рано, погані ж їх узагалі не бачать. Начальник завжди вимагатиме від вас виконання ваших обов’язків і відповідальності за них, але ви маєте право просити належні умови праці, які допоможуть вам успішно впоратися з вашими завданнями.
Ваш начальник, безумовно, чудова людина, хоча він точно не вміє читати думки. Ви не можете бути впевнені, що він знає про те, що викликає у вас стрес, але якщо ви самі це знаєте, вам вже є про що поговорити. Тож не зволікайте і призначте з ним зустріч просто негайно.
«Сьогодні ми вирішимо, на кого спихнемо провину»
Розділ 7. Чому ви найбільше захочете мати червоного начальника
Як змусити свого начальника насторочувати вуха й реально слухати?
З назвою цього розділу щось не так.
Добре, а як ви це знаєте? Хто мусить відповідати за те, щоб комунікація в компанії відбувалася належно? Я вважаю, що саме начальник має більшу відповідальність, але це не означає, що ви взагалі не несете жодної відповідальності. Навіть ви можете істотно вплинути на багато що. Переконання, що, мовляв, «це ж начальник відповідає за те, щоб все функціонувало як слід, йому за це платять, це – його робота, а не моя», є не дуже переконливим.
Коли ви кажете, що ні за що не відповідаєте, ви таким чином робите себе безсилим – жертвою. Крім того, зменшуєте свою здатність впливати на власну ситуацію. Очікування на будь-які зміни повільно зникає.
Якщо ви покладаєте всю відповідальність на начальника, звісно ж, можете звинуватити його у всіх провалах. Але також потрібно оцінити, хто в результаті постраждає найбільше. Якщо начальник вас не розуміє, можете назвати його ідіотом. Або ви також можете спробувати взяти контроль над ситуацією у свої руки. Так, начальник мусить бути розумнішим. Так, логічно було б припустити, що він завжди матиме правильні інструменти. Однак якщо це не так, то що із цим можете зробити ви?
Якщо ви, приміром, справді хочете змінити стан справ, іноді доводиться працювати з тим, що ви повністю контролюєте, тобто – із собою.
«Правда – на моєму боці!»
Кілька років тому у Швеції було введено положення про те, що водії повинні зупинятися перед смугами пішохідних переходів. Пішоходи мають пріоритет. По ідеї, це дуже хороший закон. Однак якщо ви запитаєте Управління безпеки дорожнього руху про результати такого нововведення, то їхня рекомендація вас злякає: найкраще не переходити дорогу на пішохідних переходах. Саме на них відбувається найбільша кількість аварій. Справді, за статистикою кількість ДТП на пішохідних переходах зросла з моменту запровадження цього закону. Звучить безглуздо, але насправді так і є.
Моє роз’яснення цієї ситуації, яке почасти підтверджується й дослідженнями Управління безпеки дорожнього руху, таке: пішоходи повністю переклали відповідальність за власну безпеку на водіїв. Люди вивалюються на вулицю з твердим переконанням, що водій зупиниться, тому що за законом вони мусять зупинятися.
Ви вже вловлюєте, до чого я веду. Якщо це – у ваших інтересах, то ви маєте долучатися до справи й брати відповідальність на себе за те, щоб усе працювало краще. В перспективі всі виграють – ви великою мірою теж. З’ясувавши це, подумаймо, як вам найкраще достукатися до свого начальника, враховуючи його колір.
Чому ви найбільше хочете мати червоного начальника
Як я вже згадував раніше, за статистикою чим вище ми в організаційній ієрархії в компанії, тим більше зустрічаємо червоних особистостей. Чи означає це, що червоні – кращі начальники? На жаль, це не так просто, але їхній тип поведінки відрізняється низкою властивостей, які є корисними на деяких позиціях.
Червоні начальники добре розділяють проблеми й людей, бо орієнтовані на завдання. Це означає, що вони думають раціонально й тримають поодаль свої емоції, коли, наприклад, ухвалюють рішення. Іноді нам потрібен хтось незворушний і розсудливий, хіба ні? Доки інші тижнями вагаються, червоні начальники завжди оперативно ухвалюють будь-яке рішення.
Навколо них багато чого відбувається – робота кипить. Вони ніколи не сидять на місці, їхня найбільша сила – це, мабуть, їх прагнення просуватися вперед. Компанія отримає від червоного начальника велику користь, бо така людина підтримує нові ідеї й не дає нікому збавляти оберти. Принаймні від нудьги точно ніхто не помре.
Чіткість і ясність – це також те, що робить червоних хорошими начальниками. Під час обговорення проблем керування часто можна почути, що начальник повинен бути чітким і зрозумілим. Людям не подобається, коли вони не можуть зрозуміти, що має на увазі їхній начальник. У разі з червоним начальником таке мало коли трапляється. Він завжди чітко озвучує, що і про що думає і куди ви рухаєтеся. За червоного начальника компанії точно не бракуватиме чітких рішень.
Червоний начальник в жодному разі не страждає від перешкод на своєму шляху. Те, що з ним не всі погоджуються, особливо його не хвилює; той факт, що не всі цінують безпосередність, є неприємним, але з цим доведеться якось жити. Спротив і навіть конфлікти фактично можуть надавати червоним більше енергії, ніж споживати.
Прямим текстом можна сказати так: червоні беруть удари краще, ніж інші кольори. І навіть якщо це сильні удари, вони швидко одужують. Якщо начальник справді стоїть на боці своєї команди, – і ми сподіваємось, що це так і є, – для команди це великий плюс. Червоний начальник буде змітати все, що стоятиме на шляху його команди. Червоний начальник бере бій на себе.
То як же ж достукатися до таких альфа-особистостей?
Тут варто згадати, що я казав кілька сторінок раніше: за хорошу комунікацію з начальником відповідаєте, зокрема, і ви. Після того, як ви прочитаєте цей розділ, я ще раз нагадаю вам про це.
Відповідь на поставлене в підзаголовку запитання проста: дійте самі, як червоний.
Одразу переходимо до справи
Червоним завжди не бракує часу, а червоні начальники потерпають від хронічного браку цього товару. Також їм бракує чогось, що називається, по буквах: т-е-р-п-і-н-н-я. Які в цього наслідки? Занадто довгі аргументації, які видаються не цікавими, змушують червоного начальника відволікатися швидше, ніж ви встигнете вимовити «надзвукова швидкість». Вам не потрібен мегафон, щоб вас почули, але, як каже моя дружина, коли я занадто багато говорю: «Забагато слів».
Ваш начальник зайнятий, він під зав’язку заповнює свій робочий календар, тому все, що вимагає часу, який він відводить на виконання справді важливих справ, має бути надзвичайно важливим.
Якщо ви й так уважаєте, що скоротили повідомлення або презентацію до абсолютного мінімуму, скоротіть його ще трошки. Навіть якщо ви хочете окреслити передісторію провального проєкту, не починайте з цього. Почніть з основної думки.
«Усе пішло шкереберть».
Тепер усю увагу, якої ви прагнули, зосереджено саме на вас. Червоні начальники швидко помічають, коли ви починаєте ходити навколо питання. Вони відчувають проблему. Переходьте відразу до справи. Це може бути щось на кшталт: «Я хочу, щоб ми обрали варіант C. Мені потрібен новий комп’ютер. Я не відчуваю себе добре на цій роботі. Мені потрібно взяти відпустку».
Ви зрозуміли. Менше балаканини.
Будьте професійними
Намагайтеся створити враження, що ви знаєте, що робите. Працюйте й дотримуйтеся свого плану. Якщо ви встановили тридцять хвилин для обговорення питань A, Б і В, тоді робіть саме це. Не торкайтеся інших питань. Справа просуватиметься оперативніше, а швидкі наради – це хороші наради. Начальник хоче знати, чи є проблеми, якщо так – чи ви маєте план розв’язання цих проблем. А якщо проблем немає, то немає потреби і в розв’язаннях.
Червоні начальники не марнують час на пустопорожні балачки. Якщо вони вже мають рішення, то негайно переходять до іншого – наступного завдання. Чи є кращий спосіб бути ефективнішим? Подивіться, що вам треба зробити, зробіть це і закрийте справу. Все просто.
Саме це – професіоналізм. Якщо ваш начальник помітить, що ви дієте саме так, ви матимете репутацію людини, яка добре виконує свою роботу. І саме це подобається більшості начальників незалежно від їхнього кольору.
Підготуйтеся до початку наради, а не під час неї
Завалитися на зустріч і почати від душі розповідати про все, що спаде вам на думку, – такий варіант не пройде в жодному разі. Звичайно, якусь кумедну бувальщину про ваше минуле літо можуть і послухати, але щось подібне вашому червоному начальникові точно не припаде до душі. Червоні особистості взагалі, а червоні начальники зокрема, дуже дратуються, коли ви марнуєте їхній час. Тому добре підготуйтеся. Упорядкуйте все заздалегідь і складіть свої папери як належить. Якщо ви працюєте на своїх гаджетах, відкрийте документи на комп’ютері й переконайтеся, що знаєте, де який є. Питання можуть виникнути на нараді, можливо, не на рівні деталей, але все ж таки – якщо ви швидко не находите документ, автоматично виникне проблема. Шукаючи інформацію, ви марнуєте пів хвилини дорогоцінного часу свого начальника.
Коли ви копирсаєтесь у своїх невпорядкованих паперах, червоний начальник також може в цей час читати електронні листи у своєму мобільному телефоні, надсилати повідомлення, телефонувати комусь або просто вийти з кімнати. Це – погані ознаки.
Тож добре підготуйтесь, навіть якщо дев’яносто дев’ять відсотків ваших матеріалів ніколи не стануть в пригоді, якщо ви справді підготуєтеся, то справлятимете враження людини, що добре знається на своїй справі.
Зосередьтеся на результатах і цілях
Також добре бути стислим у своїх висловлюваннях, дотримуватися суті питання, але діяти, як сказано в підзаголовку вище. Ваш червоний начальник орієнтований на завдання – це ви вже зрозуміли. Відтепер ви не будете занадто багато розпитувати про людей із вашої команди, як вони ся мають і як почуваються.
Проте у цьому разі завдання саме по собі – не найважливіше, бо йдеться передовсім про кінцевий продукт, тобто про результат. На початку ви, звісно ж, ставите собі мету, бажано ту, що буде важко досягти. Вам не доведеться красномовно розповідати про можливості нового продукту або інноваційного способу роботи й роздмухувати їхні переваги. Така поведінка притаманна жовтим особистостям і жовтим начальникам, а от ваш червоний начальник справді вірить у неможливі цілі (неможливо = потребує всього трохи більше часу). Незалежно від того, що ви хочете обговорити зі своїм начальником, пам’ятайте про мету.
Якщо йдеться про те, що ви хочете записатися на курс і потребуєте схвалення начальника, то скажіть, що мета курсу – підвищити вашу ефективність у роботі. Вам потрібен новий комп’ютер, телефон, краще програмне забезпечення або гостріші ножі? Поясніть, що завдяки їм ви зможете робити свою роботу швидше й краще.
Питання про результати все ж зостається. Як все пройшло минулого разу? Ми щось заробили на пропозиції X? Ми в плюсі від того, що звернулися по допомогу до персони Y? Як досягти кращих результатів? Як ми можемо стати більш прибутковими?
Не всі червоні начальники женуться за грошима. Але ті, хто це робить, – роблять це дуже добре. Звичайно, результати можна виміряти різними способами. Приміром, можна збільшити задоволеність персоналу на X відсотків. Або досягти зростання середнього значення задоволеності на три пункти вище в наступному замірі задоволеності клієнтів. Або зменшити втрати. Це може бути чим завгодно – червоний начальник хоче побачити хоч якісь результати. Інакше докладати зусиль немає сенсу, чи не так?
Не беріть усе особисто на себе
Я не можу навіть порахувати, скільки разів мені доводилося пояснювати, що червоні начальники зовсім не погані – вони просто так «звучать». Вони прямі, не оминають тем і можуть так вчепитися у вас своїм поглядом, що ви справді зніяковієте. Я визнаю: це все з їхнього боку не дуже чемно.
Ніхто не хоче мати сварливого начальника. Але слід подумати над тим, що стоїть за його випадами. Ваш червоний начальник звучить критично, бо він не переймається тим, як бодай хоч трохи пом’якшити свої висловлювання. Проте ви завжди можете бути впевнені в повній відвертості з його боку. Особисто я поважаю цю чесноту, коли людина має достатньо сил і сміливості, порушивши тишу, сказати, що щось відбувається не так. Занадто багато шведів просто стискають кулаки у своїх кишенях – іноді ми потребуємо правди, навіть якщо її неприємно чути.
Чіткі повідомлення без будь-яких прикрас. Якщо ви поцікавитесь у червоного начальника про ваші справи, то ви можете почути ось таке: «Ви б досягли більшого, якби зробили так, як я вам сказав».
Ай. Це було неприємно. Мені радше хотілося почути, що я – найкраще, що колись траплялося з цим колективом!
Однак подивімося, що ці слова означають насправді. Можливо, правда полягає в тому, що я міг би досягти кращих результатів, якби робив так, як сказав мій начальник. Ми знаємо в глибині душі, що іноді так воно і є. Проте – і це важливо – начальник іноді помиляється. Запропонований ним чи нею метод – не спрацював. Тоді ви повинні пояснити, що не могли дотримуватися наданих порад через чинник X.