Високi могили?..
Мовчать гори, грае море,
Могили сумують,
А над дiтьми козацькими
Поляки панують.
Грай же, море, мовчiть, гори,
Гуляй, буйний, полем —
Плачте, дiти козацькii,
Така ваша доля!»
Обiзвавсь Тарас Трясило
Вiру рятовати,
Обiзвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Обiзвався пан Трясило:
«А годi журиться!
А ходiм лиш, пани-брати,
З поляками биться!»
Вже не три днi, не три ночi
Б’еться пан Трясило.
Од Лимана до Трубайла
Трупом поле крилось.
Ізнемiгся козаченько,
Тяжко зажурився,
А поганий Конецпольський
Дуже звеселився.
Зiбрав шляхту всю докупи
Та й ну частовати.
Зiбрав Тарас козаченькiв
Поради прохати.
«Отамани товаришi,
Брати моi, дiти!
Дайте менi порадоньку,
Що будем робити?
Бенкетують вражi ляхи
Наше безголов’я».
«Нехай собi бенкетують,
Нехай на здоров’я!
Нехай, клятi, бенкетують,
Поки сонце зайде,
А нiч-мати дасть пораду —
Козак ляха знайде».
Лягло сонце за горою,
Зiрки засiяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхiв обступали.
Як став мiсяць серед неба,
Ревнула гармата,
Прокинулись ляшки-панки —
Нiкуди втiкати!
Прокинулись ляшки-панки
