Петра. Якщо ця гнана людина така справедлива, така глибоко чесна… так?
Говстад(притишуючи голос)… i надто, якщо це – ваш батько, хотiв я сказати.
Петра(вражена). Хто?
Говстад. Так, Петро, фрекен Петро!
Петра. То он що стоiть у вас на першому мiсцi! Не сама справа? Не правда? Не велике палке серце мого батька?
Говстад. Ну, звiсно, i це також.
Петра. Нi, дякую вам. Ви викрили себе самого. Нiколи тепер нi в чому не повiрю вам.
Говстад. Невже ви можете гнiватись на мене за те, що я головне, заради вас…
Петра. Так, я гнiваюсь на вас за те, що ви не були чеснi з моiм батьком. Ви з ним говорили так, нiби iстина й громадський добробут були вам найближчi. Ви обдурили i батька, i мене. Ви не така людина, яку вдаете з себе. Я вам нiколи не пробачу цього, нiколи…
Говстад. Вам не слiд би говорити зi мною так гостро, а надто тепер.
Петра. Чому саме тепер?
Говстад. Бо тепер ваш батько не може обiйтись без моеi допомоги.
Петра(дивиться на нього згори вниз). То ви ще й такий! Он як!
Говстад. Нi, нi, я не такий! Це в мене просто якось вихопилось. Вам не треба цьому вiрити!
Петра. Я знаю, чому менi вiрити. Прощайте.
Аслаксен (виходить iз друкарнi, поспiшаючи з таемним виглядом). Ну й штука, пане Говстаде… (Бачить Петру). Це кепсько… Он там лежить книга. Можете вiддати ii комусь (Іде до надвiрних дверей).
Говстад(iде за нею). Але фрекен…
Петра. Прощайте. (Виходить).
Аслаксен. Пане Говстаде, послухайте.
Говстад. Ну, що там ще таке?
Аслаксен. Бурмiстр у друкарнi.
Говстад. Бурмiстр?
Аслаксен. Авжеж. Йому треба поговорити з вами! Прийшов задвiрками. Не хоче, щоб його бачили, розумiете?
Говстад. Що це може означати? Стривайте, я сам. (Іде до дверей у друкарню, вiдчиняе, уклоняеться й запрошуе бурмiстра увiйти).
Говстад. А ви, Аслаксене, подивiться, щоб нiхто…
Аслаксен. Розумiю. (Виходить у друкарню).
Бурмiстр. Ви, пане Говстаде, не сподiвались бачити мене тут?
Говстад. Правду кажучи, не сподiвався.
Бурмiстр. Ви дуже мило тут улаштувались, дуже затишно.
Говстад. О!
Бурмiстр. Я до вас приходжу без жодних церемонiй i забираю вам час.
Говстад. Прошу, пане бурмiстре. Я до ваших послуг. Дозвольте позбути вас цього. (Кладе на стiлець шапку й бурмiстрову палицю). Зволите сiсти?
Бурмiстр(сiдае коло столу). Дякую вам.
Говстад сiдае по iнший бiк столу.
Бурмiстр. У мене сьогоднi була, правду кажучи, величезна неприемнiсть, пане Говстаде.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
